Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Різдвяні оповідання

Різдво Христове. Дитинство золоте

У нас у будинку зелена гостя. Вона приїхала на Велике свято на широких розвальнях. Її привіз усміхнений дід-мужичок з пухнастою, білою бородою до пояса. Вона встала на святковому килимі у вітальні, розкинула кучеряві гілки. На голочках затремтіли краплі снігу. Ялинка відігрілася, повіяло лісовими пахощами. Моя старша сестра Ліда і я одягли на неї перлинні намисто, срібні намисто, блискучі нитки. Повісили на пухнасті лапки воскових ангелів, що трубять у великі золоті труби, білявих снігурочок, ватяних хлопчиків і дівчаток, що сидять у крихітних картонних санях, веселих сажотрусів, що гойдаються на легких сходах, гномів у малинових шапочках і чобітках. Навісили скляних, яблучок, що ніжно звучать, груш, виш...

Березова ялинка

Яких тільки чудес не трапляється у Різдвяну ніч! Сергій слухав, як мама читає йому святкові розповіді, і тільки дивувався. Всі вони, починаючи сумно-сумно, закінчувалися так, що аж плакати хотілося від радості. Були, щоправда, й оповідання з іншим кінцем. Але мама, хмурачись, пропускала їх. І правильно робила. Сумного їм вистачало й у житті. За вікном наступала темно-синя ніч. Подвір'я швидко чорніло, і тільки береза під яскравим ліхтарем продовжувала залишатися білою. Великими пластівцями, наче ватяні кульки на нитках, якими вони колись прикрашали кімнату з ялинкою, падав сніг. Згадавши той щасливий час, Сергій примружив очі. Береза одразу перетворилася на ялинку, а численні палаючі...

Дівчинка зі сірниками

Морозило, йшов сніг, на вулиці ставало все темнішим і темнішим. Це було якраз під Новий рік. В цей холод і темряву вулицями пробиралася дівчинка з непокритою головою і боса. Вона вийшла з дому в туфлях, але куди вони годилися! Величезні-величезні! Останньою їх носила мати дівчинки, і вони злетіли у малюка з ніг, коли вона перебігала через вулицю, злякавшись двох карет, що мчали. Однієї туфлі вона так і не знайшла, іншу підхопив якийсь хлопчик і втік з нею, кажучи, що з неї вийде чудова колиска для його дітей, коли вони в нього будуть. І ось дівчинка побрела далі боса; ножі її зовсім почервоніли і посиніли від холоду. У старенькому фартушку у неї лежало кілька пачок сірчаних сірникі...

Золоті туфельки

Це було за чотири дні до Різдва. Дух сезону опанував нарешті і мною. Зібравшись із силами, я вийшов із дому, сповнений рішучості забезпечити подарунками всіх своїх незліченних рідних та друзів. А зробити це було непросто. Почати з того, що я довго не міг знайти місце, куди поставити машину. Стоянки були забиті повністю, адже весь Нью-Йорк разом зі мною вийшов на полювання за різдвяними сюрпризами. Усередині магазину було ще гірше. Натовпи людей гасали по всіх поверхах, як божевільні, візки, набиті блискучими коробками та пакетами, щохвилини погрожували збити мене з ніг. Минула година, друга. Мої ноги хворіли майже так само сильно, як і моя голова. Я згадував тих, для кого намагаюся, і міркував: що роби...

Різдвяний ангел

— Подайте, Христа — заради, милостиню! Милостиньку, Христа — заради! Ніхто не чув цих жалібних слів, ніхто не звертав уваги на сльози, що звучали в словах бідно-одягненої жінки, яка самотньо стояла на розі великої та жвавої міської вулиці. — Подайте милостиню!.. Перехожі квапливо крокували повз неї, з шумом мчали екіпажі сніговою дорогою. Навколо чувся сміх, жвавий гомін... На землю спускалася свята, велика ніч під Різдво Христове. Вона сяяла зірками, огортала місто таємничою імлою. Милостиньку ... не собі, діткам моїм прошу ... Голос жінки раптом обірвався, і вона тихо заплакала, тремтячи під своїми лахміттями,...

Дарунки Артабана

У дні Ірода царя, коли в убогій печері поблизу Віфлеєму народився Спаситель світу Ісус, у східних країнах на небі раптом спалахнула величезна, небачена раніше зірка. Зірка сяяла яскравим, блискучим світлом і повільно, але постійно рухалася в один бік, туди, де була єврейська земля. Зоряни, або, як їх називали у них на батьківщині, маги, волхви, звернули увагу на нове світило. На їхню думку, це було знамення Боже, що десь народився давно пророкований у єврейських книгах Великий Цар, рятівник людей від зла, вчитель нового праведного життя. Деякі з них, що особливо сумували за Божою правдою на землі і сумували, що в людях так сильно беззаконня, вирішили йти шукати народженого Царя, щоб вклонитися і послужити ...

Свята ніч

Коли мені було п'ять років, мене спіткало велике горе. Я не знаю, чи я згодом пережила горе більше, ніж тоді. У мене померла бабуся. До того часу вона щодня сиділа на кутовому дивані у своїй кімнаті та розповідала чудові речі. Я не пам'ятаю іншу бабусю, як сидить на своєму дивані і розповідає нам з ранку до ночі нам, дітям, що причаїлися і смирно сидять біля неї; ми боялися промовити хоч слово з оповідань бабусі. Це було чарівне життя! Не було дітей, більш щасливих, ніж ми. Я невиразно пам'ятаю образ бабусі. Пам'ятаю, що в неї було прекрасне, біле, як крейда, волосся, щ...

Різдво Христове

Одного разу праведний Йосип і свята Марія з міста Назарета, де вони жили, вирушили до міста Віфлеєму. Там у цей час, з нагоди народного перепису, зібралося дуже багато людей, і всі будинки і навіть найменші хатинки вже були зайняті. Що тут робити? Йосип та Марія йшли пішки і втомились і хотіли відпочити. Насилу могли вони просити одного доброго чоловіка, щоб дозволив їм переночувати в печері, куди в погану погоду заганяли худобу для ночівлі. У тій країні, де це відбувалося, зими не буває, а тому худобу та пастухи вільно проводять ночі у полі. Ця ж ніч була особливо світла і тепла, а тому вирита в горі печера, або по-нашому сарай, була вільна. Го...

Різдвяне свято

Далека Різдвяна Святвечір. Морозний день. З вікон видно, як білий пухнастий сніг покрив вулиці, дахи будинків та дерева. Ранні сутінки. Небо синіє. Ми з Лідою стоїмо біля вікна та дивимося на небо. - Няня, скоро прийде зірка? — питаю я. — Скоро, скоро, — квапливо відказує бабуся. Вона накриває стіл. — Няня, дивись, он уже зірка прийшла на небо, — радісно каже Ліда. — Це не та. - Чому не та? Подивися гарненько. — Та буде більше… Ця дуже маленька, ...

Різдво Христове

Різдво Христове і святий Великдень — свята, переважно, дитячі, і в них начебто виконується сила слів Христових: «Якщо не будете як діти, не матимете внести в царство Боже». Інші свята не настільки доступні дитячому розумінню, і люб'язні для дітей більше за зовнішньою обстановкою, ніж за внутрішнім значенням. Однак і з двох названих великих свят — дитя швидше зрозуміє і прийме простим почуттям Різдво Христове. Яка щаслива дитина, якій вдавалося чути від благочестивої матері прості розповіді про Різдво Христа Спасителя! Як щаслива і мати, яка, розповідаючи святу і зворушливу пові...

ЖЕБРАЧКА НА РІЗДВО

Настя вважала себе зразковою християнкою: щонеділі ходила до церкви та виконувала заповіді, «ангажувалася» (що з католицького сленгу перекладається, як «брала активну участь») у житті парафії та співала в хорі. З людьми намагалася не сваритися (коли хтось критикував, тримала дулю в кишені, а обличчя висловлювало лише повагу) та завжди приходила на допомогу потребуючим (зайвий добрий вчинок нікому не завадить). В Адвент навіть не їла солодкого і ходила на Рорати.
Аби піднести свій духовний рівень, вирішила перед Різдвом зробити вчинки милосердя. Своїх грошей не вистачало, тому запропонувала у спільноті скинутись на подарунки для дітей-сиріт або на різдвяну ...

РІЗДВЯНЕ ПРОЩЕННЯ

Це сталося у п'ятницю, був страшенно метушливий день, за шість днів - Різдво, йшов 1958 рік. Я був у електроремонтній майстерні. Багато працював, щоб провести святкові дні у спокої разом з моєю родиною Раптом задзвонив телефон, і голос на другому кінці дроту повідомив, що на мого п'ятирічного сина Крейга наїхала машина. Навколо нього товпилися люди, та коли я з'явився, вони розступилися. Крейг лежав посередині вулиці, його біляве з кучерями волосся було розтріпане.
Того самого дня після обіду він помер у лікарні.Це сталося на роздоріжжі біля школи. Машина вискочила так несподівано, що ніхто не помітив її. Один із школярів ще закричав, замахав рукою і відстрибнув, щоб врятувати власне життя. Машина жодного разу не ...

ЗАРАДИ ЛЮБОВІ ДО ХРИСТА

Дапоццо провів вісім років у німецькому концентраційному таборі. Ось як розповідає він про жахливі 1937-1945 роки.
Будучи досить міцної статури, я важив тоді сорок п'ять кілограмів. На всьому тілі у мене рясніли смуги від ударів. Моя права рука була зламана, і вже більше ніколи я не володів нею досконало.
У надвечір'я Христового Різдва 1943 року мене викликали до коменданта. Я з'явився перед ним босим, із голим торсом. Комендант стояв біля стола з розкішними наїдками. Я, що вмирав від голоду, мусив споглядати цю королівську вечерю. Шаленими зусиллями я переборював спокусу зненавидіти коменданта.
Наприкінці вечері ад'ютант приніс каву і маленькі тістечка. Здавалося, ком...

МОРОЗКОВІ ВІЗЕРУНКИ

Один маленький хлопчик, якого звали Остап, найбільше з усіх пір року любив зиму.
Остапові страшенно подобалося ліпити замки зі снігу та піску. А оскільки піску біля їхнього дому не було, а на море вони їздили всього один раз за все його життя, то єдина надія залишалася на сніг. А ще хлопчик любив співати, так, щоби усією родиною, їхнім маленьким хором. Ну або коли чужі люди в картатому дивному вбранні – вони називалися вертепом - приходили до них додому увечері й співали разом із ними. Слова тих пісень – а їх мама називала колядками, знали всі без винятку.
І вбирати прикрасами дерева хлопчик любив – особливо ялинки. Йому дуже подобалося ...

РІЗДВЯНИЙ ПОДАРУНОК

Чимало клопоту мали батьки зі своєю Стефкою. І борщик їй не смакував, і суконка не така, як в других, і в хаті не так прибрано, як у людей. На все нарікала та була невдоволена. А батьки були небагаті. Жили в місті, мешкали в сутеринах і гірко працювали на кусник хліба. Батько в броварі носив бочілки, а мати прала білизну по домах. Важка була праця, а й її не все можна було дістати, і доводилося бідувати. А Стефка тоді ще більше була нестерпна. Злостилася, докоряла родичам, чому Галька, Оксанка, Марійка та інші дівчата мають все новенькі суконки, мають доволі що їсти та забавитись гарненько, а в них все біда й біда. Усім людям заздрила. Та на це не було ради. Коли підросла, то покинула родичів і знайшла собі...

ЛЯЛЬКА ВІД ІСУСА

Коли ти ростеш у неповній сім’ї, то вчишся довіряти Богові з дитинства. Вчишся знаходити приводи для радості у всьому. Вчишся робити щось таке, щоби на втомленому матусиному обличчі яскравіла усмішка.
А ще вчишся адресувати свої подарункові мрії не Діду Морозу і не Миколаю – ти в них не віриш, бо не раз уже заставала матусю за підкладанням подарунків під подушку, та й крім того, у неповній сім’ї ти швидко стаєш великою дівчинкою, усе розумієш, - ти адресуєш їх Ісусові. І свято віриш, що коли треба, Він пришле тобі навіть мудреців зі Сходу з дарунками. (Бо коли ви з мамою зупиняєте попутні машини, щоби добратися з села додому, але ніхто не хоче ...

ХАТИНКА НА КРАЮ ВУЛИЦІ

Олеся поверталася додому зі школи. Сьогодні був останній навчальний день у цьому семестрі. Увечері для дітей влаштують новорічне свято. Але вона на нього не піде – задавнена простуда їй добряче дошкуляла, і єдине, про що дівчина зараз мріяла – це гарячий чай із медом і тепла ковдра. Ковдру з овечої вовни для неї пошила бабуся, коли ще була жива. Це була майже єдина пам’ятка, не враховуючи декількох світлин, яка залишилася в Олесі від неї. Оскільки Олеся була сиротою, бабуся її виховувала сама, а кілька років тому померла і вона… Удома дівчину ніхто не чекав, і поспішати було нікуди – все одно доведеться на с...

<<1