Субота 08 Серпень 2026   Пошук    

ЗАРАДИ ЛЮБОВІ ДО ХРИСТА

Дапоццо провів вісім років у німецькому концентраційному таборі. Ось як розповідає він про жахливі 1937-1945 роки.
Будучи досить міцної статури, я важив тоді сорок п'ять кілограмів. На всьому тілі у мене рясніли смуги від ударів. Моя права рука була зламана, і вже більше ніколи я не володів нею досконало.
У надвечір'я Христового Різдва 1943 року мене викликали до коменданта. Я з'явився перед ним босим, із голим торсом. Комендант стояв біля стола з розкішними наїдками. Я, що вмирав від голоду, мусив споглядати цю королівську вечерю. Шаленими зусиллями я переборював спокусу зненавидіти коменданта.
Наприкінці вечері ад'ютант приніс каву і маленькі тістечка. Здавалося, коменданту цей делікатес був добре відомий. Глянувши на мене, він сказав:
- Дапоццо, ваша дружина - чудова господиня!
Я не зрозумів натяку. Комендант пояснив:
- Упродовж усіх цих років ваша дружина присилає для вас тістечка, які завжди мені надзвичайно смакують.
Спокуса ненависті в цю мить була особливо настирливою. Моя дружина і четверо дітей відмовлялися від свого мізерного раціону муки, масла і цукру, щоби спекти для мене тістечка: А цей чоловік пожирав їх! Я попросив дозволити мені хоч понюхати печиво, щоб згадати запах дому.
Проте комендант відмовив і вигукнув:
- Raus! Геть!
Після війни я натрапив на слід цього коменданта, який змінив прізвище і намагався жити ніким не помічений. У 1953 році я з одним моїм товаришем завітав до нього. Він не впізнав мене, я відрекомендувався:
- Я номер 17531. Пригадуєте Різдво 1943 року?
Комендант зіщулився від страху.
- Ви прийшли, щоб помститися? - запитав він глухим голосом.
Замість відповіді я розгорнув великий пакунок, у якому було повно цих чудових тістечок. Я попросив дружину колишнього коменданта зварити каву. Потім ми їли тістечка і пили каву всі четверо.
Ми дивилися одне на одного. Із слізьми на очах комендант запитав:
- Але чому ви простили мені?
Я відповів:
- Заради любові до Христа.

Різдво Христове

Одного разу праведний Йосип і свята Марія з міста Назарета, де вони жили, вирушили до міста Віфлеєму. Там у цей час, з нагоди народного перепису, зібралося дуже багато людей, і всі будинки і навіть найменші хатинк...

ЖЕБРАЧКА НА РІЗДВО

Настя вважала себе зразковою християнкою: щонеділі ходила до церкви та виконувала заповіді, «ангажувалася» (що з католицького сленгу перекладається, як «брала активну участь») у житті парафії та співала в хорі. З людьми намагалася не сваритися (коли хтось критикував, тримала дулю в кишені, а обличчя висловлювало лише повагу) та завжди приходила на допомогу потребуючим (з...

Різдвяний ангел

— Подайте, Христа — заради, милостиню! Милостиньку, Христа — заради!

Ніхто не чув цих жалібних слів, ніхто не звертав уваги на сльози, що звучали в словах бідно-одягненої жінки, яка самотньо стояла на розі великої та жвавої міської вулиці.

— Подайте милостиню!..

Перехожі квапливо крокували повз неї, з шумом мчали екіпажі сніговою дорогою. На...

Дві ялинки

У густому борі стоїть гарна, пишна, молода ялинка... Сусідки-подруги із заздрістю поглядають на неї: «У кого така красуня вродила?..» Подруги не помічають, що біля самого кореня ялинки виріс огидний, потворний сук, який дуже псує. ошатну молоду ялинку. Але сама ялинка знає про цей сук, більше того — вона ненавидить його і всіляко журиться і нарікає на долю: за що вона нагороди...

МОРОЗКОВІ ВІЗЕРУНКИ

Один маленький хлопчик, якого звали Остап, найбільше з усіх пір року любив зиму.
Остапові страшенно подобалося ліпити замки зі снігу та піску. А оскільки піску біля їхнього дому не було, а на море вони їздили всього один раз за все його життя, то єдина надія залишалася на сніг. А ще хлопчик любив співати, так, щоби усією родиною, їхнім маленьким хором. Ну або коли чужі люди в картатому ди...

Різдвяна зірка. Оповідання

     Різдвяна пора це завжди найочікуваніший час для дітей всього світу. Адже це колядки, смаколики й подарунки. А ще немає школи та можна робити що хотіти. А якби ви хоч раз побували на Різдво в Україні, особливо в її західній частині, ви б точно залишилися під незабутніми враженнями.

      Як святкують Різдво на західній Україні — не святкуют...

Різдвяна пригода

Тримай його, тримай! – гукнула мама Максиму. Вона стояла на порозі в капцях, хлопчик якраз закінчував одягати сніговика. Вночі прихопив мороз і зліплений вчора Льодяник мав би простояти всі Різдвяні свята.

Максимко обернувся за Бровком, що чимдуж біг, несучи в зубах саморобну різдвяну зірку.

– Біжи за ним! – гукнула мама. – Він не втече далеко. Довго ...

Перше Різдво

— Дідусю, дідусю, розкажи мені щось, . смикаючи діда за рукав, просив маленький хлопчик.

— Що тобі розповісти? . посміхаючись, спитав старий.

— Розкажи, як ти пас овечок у полі!

- Ну добре, . усаджуючи онука навколішки, промовив дідусь. . Я розповім тобі, як уперше почув ангельський спів. Це сталося на Віфлеємських полях. Мені тоді виповнилося сім...

ТЕПЕР Я РОЗУМІЮ, ТЕПЕР Я БАЧУ

Якось був чоловік, який дивився на Різдво як на якусь дурницю. Він не був скнаром. Він був дуже добрий і порядний, щедрий до своєї сім'ї, чесний у своїх стосунках з іншими людьми. Але він не вірив у все те, про що йшлося у церквах на Різдво. І він був надто чесний, щоб вдавати, що він вірить. "Я не хочу тебе засмучувати, - сказав він своїй дружині, яка справно ходила до церкви, - але я...

Христовий подарунок

I

- Мама! А що, мені Христос конячку принесе?!

Мати ласкаво глянула на хлопця:

— Подивимося, Сереженько, якщо ти будеш молодцем і пайкою — може, й принесе.

В очах хлопчика світилася радість.

— Мамо, і пряник теж принесе?

— Так, і пряник, тільки тепер ти піди свою конячку спати поклади і не заважай мамі працювати...