Середа 23 Вересень 2026   Пошук    

ЗАРАДИ ЛЮБОВІ ДО ХРИСТА

Дапоццо провів вісім років у німецькому концентраційному таборі. Ось як розповідає він про жахливі 1937-1945 роки.
Будучи досить міцної статури, я важив тоді сорок п'ять кілограмів. На всьому тілі у мене рясніли смуги від ударів. Моя права рука була зламана, і вже більше ніколи я не володів нею досконало.
У надвечір'я Христового Різдва 1943 року мене викликали до коменданта. Я з'явився перед ним босим, із голим торсом. Комендант стояв біля стола з розкішними наїдками. Я, що вмирав від голоду, мусив споглядати цю королівську вечерю. Шаленими зусиллями я переборював спокусу зненавидіти коменданта.
Наприкінці вечері ад'ютант приніс каву і маленькі тістечка. Здавалося, коменданту цей делікатес був добре відомий. Глянувши на мене, він сказав:
- Дапоццо, ваша дружина - чудова господиня!
Я не зрозумів натяку. Комендант пояснив:
- Упродовж усіх цих років ваша дружина присилає для вас тістечка, які завжди мені надзвичайно смакують.
Спокуса ненависті в цю мить була особливо настирливою. Моя дружина і четверо дітей відмовлялися від свого мізерного раціону муки, масла і цукру, щоби спекти для мене тістечка: А цей чоловік пожирав їх! Я попросив дозволити мені хоч понюхати печиво, щоб згадати запах дому.
Проте комендант відмовив і вигукнув:
- Raus! Геть!
Після війни я натрапив на слід цього коменданта, який змінив прізвище і намагався жити ніким не помічений. У 1953 році я з одним моїм товаришем завітав до нього. Він не впізнав мене, я відрекомендувався:
- Я номер 17531. Пригадуєте Різдво 1943 року?
Комендант зіщулився від страху.
- Ви прийшли, щоб помститися? - запитав він глухим голосом.
Замість відповіді я розгорнув великий пакунок, у якому було повно цих чудових тістечок. Я попросив дружину колишнього коменданта зварити каву. Потім ми їли тістечка і пили каву всі четверо.
Ми дивилися одне на одного. Із слізьми на очах комендант запитав:
- Але чому ви простили мені?
Я відповів:
- Заради любові до Христа.

Золоті туфельки

Це було за чотири дні до Різдва. Дух сезону опанував нарешті і мною. Зібравшись із силами, я вийшов із дому, сповнений рішучості забезпечити подарунками всіх своїх незліченних рідних та друзів.

А зробити це було непросто. Почати з того, що я довго не міг знайти місце, куди поставити машину. Стоянки були забиті повністю, адже весь Нью-Йорк разом зі мною вийшов на полювання за різдвяним...

Різдво Ісуса Христа

Щоб краще зрозуміти зміст Різдва, я розповім вам історію, яка сталася в одній родині.

Наближалося свято Різдва Христового. З вікон долинали Різдвяні гімни, і все місто осявало сяйво різнобарвних вогнів. На вулицях можна було бачити усміхнених людей, які несли гарно обгорнуті подарунки, щоб за традицією подарувати їх на Різдво рідним та близьким.

У родині Діми також готувалис...

Дівчинка зі сірниками

Морозило, йшов сніг, на вулиці ставало все темнішим і темнішим. Це було якраз під Новий рік. В цей холод і темряву вулицями пробиралася дівчинка з непокритою головою і боса. Вона вийшла з дому в туфлях, але куди вони годилися! Величезні-величезні! Останньою їх носила мати дівчинки, і вони злетіли у малюка з ніг, коли вона перебігала через вулицю, злякавшись двох карет, що мчали. Однієї туфлі во...

Різдвяна казка

Дуже давно, понад дві тисячі років тому, в маленькому містечку Назареті жила благочестива дівчина на ім’я Марія. Одного разу, коли Марія клопоталася в оселі, її кімнату осяяло яскраве світло. В ньому дівчина побачила ангела Господнього. Вона дуже злякалась. «Не бійся, Маріє, - сказав ангел, - я приніс тобі радісну звістку. В тебе народиться дитина. Це буде Син Самого Бога, і назвеш ...

Подарунки для Христа

Діти раділи подарункам. Для кожного під волохатою сяючою ялинкою ховався барвистий пакет з етикеткою, на якій було написано: «Кістці», «Маші» або «Володі». Один за одним дітлахи виуживали пакети з-під ялинових лап, по складах читали написи, забирали кожен своє і відразу розкривали з нетерпінням.

У пакетах обов'язково знаходилися лялька, машинка ...

МОРОЗКОВІ ВІЗЕРУНКИ

Один маленький хлопчик, якого звали Остап, найбільше з усіх пір року любив зиму.
Остапові страшенно подобалося ліпити замки зі снігу та піску. А оскільки піску біля їхнього дому не було, а на море вони їздили всього один раз за все його життя, то єдина надія залишалася на сніг. А ще хлопчик любив співати, так, щоби усією родиною, їхнім маленьким хором. Ну або коли чужі люди в картатому ди...

Різдво прийшло до нас


Матуся покликала дівчинку до вікна:
– Дивися, доцю, перша зірка зійшла!
Маленька вже добре знала, що це означало: можна було б сідати вечеряти. Тим більше, що на столі вже давно красувалась макітра з кутьою, яку вони ще зранку вдвох з мамою почали готувати.
І хоча Іринці було всього чотири рочки, дівчинка старанно перебирала горіхи і намагалась розтерти мак.

Я не люблю зиму, але...

Я не люблю зиму, бо холодно та слизько. Холодні руки, ноги, ніс...
І все-таки грудень мене приваблює таїнством Різдва, а надто ввечері напередодні.
Свята Вечеря! У колі найближчих та рідних, на столі лише пісні страви, ані краплі спиртного.
Запах свіжої хвої...Горять свічки, дванадцять страв...
Онуки та діти постійно перераховують чи все гаразд. Нарешті таємнича мить...

Дві ялинки

У густому борі стоїть гарна, пишна, молода ялинка... Сусідки-подруги із заздрістю поглядають на неї: «У кого така красуня вродила?..» Подруги не помічають, що біля самого кореня ялинки виріс огидний, потворний сук, який дуже псує. ошатну молоду ялинку. Але сама ялинка знає про цей сук, більше того — вона ненавидить його і всіляко журиться і нарікає на долю: за що вона нагороди...

РІЗДВЯНЕ ПРОЩЕННЯ

Це сталося у п'ятницю, був страшенно метушливий день, за шість днів - Різдво, йшов 1958 рік. Я був у електроремонтній майстерні. Багато працював, щоб провести святкові дні у спокої разом з моєю родиною Раптом задзвонив телефон, і голос на другому кінці дроту повідомив, що на мого п'ятирічного сина Крейга наїхала машина. Навколо нього товпилися люди, та коли я з'явився, вони розступилися. Крейг ...