|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Золоті туфельки
Це було за чотири дні до Різдва. Дух сезону опанував нарешті і мною. Зібравшись із силами, я вийшов із дому, сповнений рішучості забезпечити подарунками всіх своїх незліченних рідних та друзів.
А зробити це було непросто. Почати з того, що я довго не міг знайти місце, куди поставити машину. Стоянки були забиті повністю, адже весь Нью-Йорк разом зі мною вийшов на полювання за різдвяними сюрпризами.
Усередині магазину було ще гірше. Натовпи людей гасали по всіх поверхах, як божевільні, візки, набиті блискучими коробками та пакетами, щохвилини погрожували збити мене з ніг.
Минула година, друга. Мої ноги хворіли майже так само сильно, як і моя голова. Я згадував тих, для кого намагаюся, і міркував: що робитимуть вони потім із усіма цими купами непотрібних речей? заради чого я тут мучуся?
- На жаль, - зітхнув я, уявивши, як образяться ті, кого я обійду увагою, - діватися нікуди.
Коли підходив до каси, кошик мій був повний уже догори.
Попереду, в черзі, стояло чоловік двадцять, серед них хлопчик у здертих кросівках та пошарпаній куртці. У руці він тримав кілька пом'ятих доларів.
Поруч із ним була дівчинка, мабуть, сестра, кучері якої явно потребували послуг перукаря. Копа волосся була такою поплутаною, що ніяка гребінець була б не в змозі з нею впоратися. Одягнена дівчинка була не кращою за брата.
Тим не менш, вона була майже щаслива, співаючи щось, страшенно фальшиве, під стереомузику, що звучить у магазині. У руках дівчинка тримала дуже дбайливо, як найбільший скарб, пару золотистих туфель. Коли діти наблизилися до каси, там щось забрязкотіло, застукотіло:
– З вас шість дев'яносто, – сказала дама-касир.
Хлопчик стривожився, розгублено поклав на тарілку свої м'яті гроші і, хвилюючись, промовив:
- Тут три дванадцять. Можна, решту ми принесемо після Різдва?
– Ні, – сухо прозвучало у відповідь, – магазин у борг не торгує.
Дівчинка, притискаючи туфлі до себе, заплакала, потім заявила:
– Але ж Спасителеві завгодно, щоб ми купили ці туфлі.
- Не реви, - коротко кинув їй брат. Його губи були щільно стиснуті, а очі горіли. - Ходімо звідси.
Тут я не витримав і поклав на стійку каси три долари. Діти так довго стояли в черзі, і зрештою, адже Різдво на носі – нехай веселяться.
Хлопці завмерли, не вірячи своєму щастю. Касирка пробила чек. Я розплатився за свої покупки і, щоб повернути дітей до життя, спитав із посмішкою:
– Чому ви думаєте, що Ісусові потрібні ці туфельки?
Відповів хлопчик:
– Наша мама хвора. Говорять, що скоро вона потрапить на небо. А вчитель у недільній школі сказав, що там на небі все сонячне, золоте. Тож нехай і мама теж буде гарною, коли зустрінеться зі Спасителем…
Я стояв, забувши про свій кошик, набитий безглуздими дарами. Мовчав і, щоб не заплакати, намагався не дивитися на золоті туфельки, які дівчинка так само міцно притискала до грудей.
Нарешті тихо промовив:
- Так, вона буде гарною.
17.10.2023
|
|
|
|
|
Рукавички для Христа
Помолившись зранку Богу, Інеса вирушила до школи. Ранок був ясний, морозний і на серці у дівчинки було радісно. Учора, розмовляючи з бабусею про Різдво Ісуса Христа, Інеса з'ясувала для себе, що не тільки в ті часи, а й тепер, кожен, хто любить Бога, може зробити подарунок для Христа. А найголовніше, що подарунки для Ісуса можна робити не лише на Різдво, але щодня, взимку та влітку.
...ЗАРАДИ ЛЮБОВІ ДО ХРИСТА
Дапоццо провів вісім років у німецькому концентраційному таборі. Ось як розповідає він про жахливі 1937-1945 роки.
Будучи досить міцної статури, я важив тоді сорок п'ять кілограмів. На всьому тілі у мене рясніли смуги від ударів. Моя права рука була зламана, і вже більше ніколи я не володів нею досконало.
У надвечір'я Христового Різдва 1943 року мене викликали до коменданта. Я з'явив...
Різдво Ісуса Христа
Щоб краще зрозуміти зміст Різдва, я розповім вам історію, яка сталася в одній родині.
Наближалося свято Різдва Христового. З вікон долинали Різдвяні гімни, і все місто осявало сяйво різнобарвних вогнів. На вулицях можна було бачити усміхнених людей, які несли гарно обгорнуті подарунки, щоб за традицією подарувати їх на Різдво рідним та близьким.
У родині Діми також готувалис...
Березова ялинка
Яких тільки чудес не трапляється у Різдвяну ніч! Сергій слухав, як мама читає йому святкові розповіді, і тільки дивувався. Всі вони, починаючи сумно-сумно, закінчувалися так, що аж плакати хотілося від радості. Були, щоправда, й оповідання з іншим кінцем. Але мама, хмурачись, пропускала їх. І правильно робила. Сумного їм вистачало й у житті.
За вікном наступала темно-синя ніч. Подвір&...
Я не люблю зиму, але...
Я не люблю зиму, бо холодно та слизько. Холодні руки, ноги, ніс...
І все-таки грудень мене приваблює таїнством Різдва, а надто ввечері напередодні.
Свята Вечеря! У колі найближчих та рідних, на столі лише пісні страви, ані краплі спиртного.
Запах свіжої хвої...Горять свічки, дванадцять страв...
Онуки та діти постійно перераховують чи все гаразд. Нарешті таємнича мить...
Історія про народження Ісуса Христа
Йосип та Марія жили у місті Назареті. Марія чекала на дитину. На той час було оголошено перепис населення, і Марія разом з Йосипом мали піти до міста Віфлеєм, щоб записати своє ім'я до спеціального списку. Вони прийшли до Віфлеєму, але в готелі не було вільних місць. Тільки в хліві знайшлося місце для Марії та Йосипа. Там вони й зупинилися на нічліг.
Марії настав час народжувати, ...
ТЕПЕР Я РОЗУМІЮ, ТЕПЕР Я БАЧУ
Якось був чоловік, який дивився на Різдво як на якусь дурницю. Він не був скнаром. Він був дуже добрий і порядний, щедрий до своєї сім'ї, чесний у своїх стосунках з іншими людьми. Але він не вірив у все те, про що йшлося у церквах на Різдво. І він був надто чесний, щоб вдавати, що він вірить. "Я не хочу тебе засмучувати, - сказав він своїй дружині, яка справно ходила до церкви, - але я...
ЛЯЛЬКА ВІД ІСУСА
Коли ти ростеш у неповній сім’ї, то вчишся довіряти Богові з дитинства. Вчишся знаходити приводи для радості у всьому. Вчишся робити щось таке, щоби на втомленому матусиному обличчі яскравіла усмішка.
А ще вчишся адресувати свої подарункові мрії не Діду Морозу і не Миколаю – ти в них не віриш, бо не раз уже заставала матусю за підкладанням подарунків під подушку, та й ...
Перше Різдво
— Дідусю, дідусю, розкажи мені щось, . смикаючи діда за рукав, просив маленький хлопчик.
— Що тобі розповісти? . посміхаючись, спитав старий.
— Розкажи, як ти пас овечок у полі!
- Ну добре, . усаджуючи онука навколішки, промовив дідусь. . Я розповім тобі, як уперше почув ангельський спів. Це сталося на Віфлеємських полях. Мені тоді виповнилося сім...
Різдвяний ліхтар
- Ну що? Все є? — питає хлопчина, вибігаючи надвір і зупиняючись перед веселим натовпом хлопчиків.
- Все, як є всі, - відповідає урочисто один із них, - тільки свічок мало, якби ще парочку добути, так величезну річ змайстрували б.
- Наті, ось цілих дві притягнув, - перебиває його радісно прийшов, подаючи дві сальні свічки. — У тітки випросив. Вже й лаяв він мене,...