Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Золоті туфельки

Це було за чотири дні до Різдва. Дух сезону опанував нарешті і мною. Зібравшись із силами, я вийшов із дому, сповнений рішучості забезпечити подарунками всіх своїх незліченних рідних та друзів.

А зробити це було непросто. Почати з того, що я довго не міг знайти місце, куди поставити машину. Стоянки були забиті повністю, адже весь Нью-Йорк разом зі мною вийшов на полювання за різдвяними сюрпризами.

Усередині магазину було ще гірше. Натовпи людей гасали по всіх поверхах, як божевільні, візки, набиті блискучими коробками та пакетами, щохвилини погрожували збити мене з ніг.

Минула година, друга. Мої ноги хворіли майже так само сильно, як і моя голова. Я згадував тих, для кого намагаюся, і міркував: що робитимуть вони потім із усіма цими купами непотрібних речей? заради чого я тут мучуся?

- На жаль, - зітхнув я, уявивши, як образяться ті, кого я обійду увагою, - діватися нікуди.

Коли підходив до каси, кошик мій був повний уже догори.

Попереду, в черзі, стояло чоловік двадцять, серед них хлопчик у здертих кросівках та пошарпаній куртці. У руці він тримав кілька пом'ятих доларів.

Поруч із ним була дівчинка, мабуть, сестра, кучері якої явно потребували послуг перукаря. Копа волосся була такою поплутаною, що ніяка гребінець була б не в змозі з нею впоратися. Одягнена дівчинка була не кращою за брата.

Тим не менш, вона була майже щаслива, співаючи щось, страшенно фальшиве, під стереомузику, що звучить у магазині. У руках дівчинка тримала дуже дбайливо, як найбільший скарб, пару золотистих туфель. Коли діти наблизилися до каси, там щось забрязкотіло, застукотіло:

– З вас шість дев'яносто, – сказала дама-касир.

Хлопчик стривожився, розгублено поклав на тарілку свої м'яті гроші і, хвилюючись, промовив:

- Тут три дванадцять. Можна, решту ми принесемо після Різдва?

– Ні, – сухо прозвучало у відповідь, – магазин у борг не торгує.

Дівчинка, притискаючи туфлі до себе, заплакала, потім заявила:

– Але ж Спасителеві завгодно, щоб ми купили ці туфлі.

- Не реви, - коротко кинув їй брат. Його губи були щільно стиснуті, а очі горіли. - Ходімо звідси.

Тут я не витримав і поклав на стійку каси три долари. Діти так довго стояли в черзі, і зрештою, адже Різдво на носі – нехай веселяться.

Хлопці завмерли, не вірячи своєму щастю. Касирка пробила чек. Я розплатився за свої покупки і, щоб повернути дітей до життя, спитав із посмішкою:

– Чому ви думаєте, що Ісусові потрібні ці туфельки?

Відповів хлопчик:

– Наша мама хвора. Говорять, що скоро вона потрапить на небо. А вчитель у недільній школі сказав, що там на небі все сонячне, золоте. Тож нехай і мама теж буде гарною, коли зустрінеться зі Спасителем…

Я стояв, забувши про свій кошик, набитий безглуздими дарами. Мовчав і, щоб не заплакати, намагався не дивитися на золоті туфельки, які дівчинка так само міцно притискала до грудей.

Нарешті тихо промовив:

- Так, вона буде гарною.

17.10.2023

Біблія:

Різдвяний ангел

— Подайте, Христа — заради, милостиню! Милостиньку, Христа — заради!

Ніхто не чув цих жалібних слів, ніхто не звертав уваги на сльози, що звучали в словах бідно-одягненої жінки, яка самотньо стояла на розі великої та жвавої міської вулиці.

— Подайте милостиню!..

Перехожі квапливо крокували повз неї, з шумом мчали екіпажі сніговою дорогою. На...

Свята ніч

Коли мені було п'ять років, мене спіткало велике горе. Я не знаю, чи я згодом пережила горе більше, ніж тоді.

Подарунки для Христа

Діти раділи подарункам. Для кожного під волохатою сяючою ялинкою ховався барвистий пакет з етикеткою, на якій було написано: «Кістці», «Маші» або «Володі». Один за одним дітлахи виуживали пакети з-під ялинових лап, по складах читали написи, забирали кожен своє і відразу розкривали з нетерпінням.

У пакетах обов'язково знаходилися лялька, машинка ...

Христовий подарунок

- Мама! А що, мені Христос конячку принесе?!

Мати ласкаво глянула на хлопця:

— Подивимося, Сереженько, якщо ти будеш молодцем і пайкою — може, й принесе.

В очах хлопчика світилася радість.

— Мамо, і пряник теж принесе?

— Так, і пряник, тільки тепер ти піди свою конячку спати поклади і не заважай мамі працювати...

Історія про народження Ісуса Христа

Йосип та Марія жили у місті Назареті. Марія чекала на дитину. На той час було оголошено перепис населення, і Марія разом з Йосипом мали піти до міста Віфлеєм, щоб записати своє ім'я до спеціального списку. Вони прийшли до Віфлеєму, але в готелі не було вільних місць. Тільки в хліві знайшлося місце для Марії та Йосипа. Там вони й зупинилися на нічліг.

Марії настав час народжувати, ...

МОРОЗКОВІ ВІЗЕРУНКИ

Один маленький хлопчик, якого звали Остап, найбільше з усіх пір року любив зиму.
Остапові страшенно подобалося ліпити замки зі снігу та піску. А оскільки піску біля їхнього дому не було, а на море вони їздили всього один раз за все його життя, то єдина надія залишалася на сніг. А ще хлопчик любив співати, так, щоби усією родиною, їхнім маленьким хором. Ну або коли чужі люди в картатому ди...

Дарунки Артабана

У дні Ірода царя, коли в убогій печері поблизу Віфлеєму народився Спаситель світу Ісус, у східних країнах на небі раптом спалахнула величезна, небачена раніше зірка. Зірка сяяла яскравим, блискучим світлом і повільно, але постійно рухалася в один бік, туди, де була єврейська земля. Зоряни, або, як їх називали у них на батьківщині, маги, волхви, звернули увагу на нове світило. На їхню думку, це ...

НА СВЯТИЙ ВЕЧІР

Недаремно мала Галюся перед Різдвом так мамі у кухні допомагала. То горіхи лущила, то мигдаль, вибирала родзинки, била шум. А її брат Юрчик - теж: то біжить простоволосий, без духу, до крамниці, коли чогось нагло до кухні потрібно, то приготовляє прикраси і ліхтарики на ялинку.
За це все Галюся дістала від мами потрошку різного тіста, мигдалю, шоколаду. І от вони обидві спекли у малій фо...

Різдво прийшло до нас

Матуся покликала дівчинку до вікна:
– Дивися, доцю, перша зірка зійшла!
Маленька вже добре знала, що це означало: можна було б сідати вечеряти. Тим більше, що на столі вже давно красувалась макітра з кутьою, яку вони ще зранку вдвох з мамою почали готувати.
І хоча Іринці було всього чотири рочки, дівчинка старанно перебирала горіхи і намагалась розтерти мак.

ЛЯЛЬКА ВІД ІСУСА

Коли ти ростеш у неповній сім’ї, то вчишся довіряти Богові з дитинства. Вчишся знаходити приводи для радості у всьому. Вчишся робити щось таке, щоби на втомленому матусиному обличчі яскравіла усмішка.

А ще вчишся адресувати свої подарункові мрії не Діду Морозу і не Миколаю – ти в них не віриш, бо не раз уже заставала матусю за підкладанням подарунків під подушку, та й ...