РІЗДВЯНЕ ПРОЩЕННЯ

Це сталося у п'ятницю, був страшенно метушливий день, за шість днів - Різдво, йшов 1958 рік. Я був у електроремонтній майстерні. Багато працював, щоб провести святкові дні у спокої разом з моєю родиною Раптом задзвонив телефон, і голос на другому кінці дроту повідомив, що на мого п'ятирічного сина Крейга наїхала машина. Навколо нього товпилися люди, та коли я з'явився, вони розступилися. Крейг лежав посередині вулиці, його біляве з кучерями волосся було розтріпане.
Того самого дня після обіду він помер у лікарні.Це сталося на роздоріжжі біля школи. Машина вискочила так несподівано, що ніхто не помітив її. Один із школярів ще закричав, замахав рукою і відстрибнув, щоб врятувати власне життя. Машина жодного разу не засигналила.
Моя дружина Граці і я їхали з лікарні по-різдвяному освіченими вулицями. Ми ніяк не могли збагнути, що трапилося. Так тривало аж до вечора. Я проходив біля порожнього ліжка і лиш тоді усвідомив, що сталося. І я заплакав не тільки через опустіле ліжечко, а й через самотність і безглуздя життя взагалі.
Із наших чотирьох дітей саме Крейг найчастіше допомагав нам справлятися з турботами нашого життя. Немовляв він так радісно усміхався світові, що люди часто зупинялися коло його візочка. Коли ми до когось приходили в гості, то трирічний Крейг говорив до господині дому: "У Вас надзвичайно гарний будинок!" Коли йому щось дарували, був зворушений до сліз і віддавав це першій-ліпшій дитині, котра йому позаздрила.
"Якщо така дитина мала вмерти - думав я вночі, перевертаючись в ліжку з боку на бік - якщо таке життя може згаснути за одну мить, тоді воно саме по собі не має сенсу, а віра в Бога - це самообман". Вранці моя безнадія і безпорадність вилились у сліпу ненависть до людини, яка нам заподіяла стільки лиха! А тим часом поліція затримала її в Теннессі. Це був п'ятнадцятирічний Георг Вільямс. Поліції вже було відомо, що він походив з поганої сім'ї. Його мати працювала вночі, а вдень відсипалася. В цю п'ятницю він прогуляв уроки і, коли мати спала, забрав ключ від машини, і на повній швидкості мчав вниз вулицею. Здавалося, весь мій гнів зосередився на імені - Геогр Вільямс. Я зателефонував до нашого адвоката і попросив його якнайсуворіше поставитися до обвинувачення Вільямса. "Постарайтесь, щоб його справу розглядали як дорослого. Суд для підлітків недостатньо строгий!" Таким був мій душевний стан, доки не трапилося щось таке, що цілковито змінило моє життя. Я не можу цього пояснити, можу лише описати. Пізно вночі з суботи на неділю я ходив з кутка в куток, міцно обхопивши руками голову. Я почував себе кепсько, був страшенно втомлений, у голові паморочилось. "Боже - молився я - поясни мені, чому так мало статися!"
І саме в ту мить, між попереднім і наступним кроком перемінилося моє життя.
В цю світлу хвилину мені раптом стало зрозуміло, що це життя має єдину і просту мету. Воно подібне до навчального року, і в цьому класі ми зобов'язані вивчити лише одне завдання - любов.
"О, Крейг - промовив я вголос - маленький Крейг, за п'ять коротких років свого життя ти багато навчився. Як швидко робив ти успіхи, як швидко тебе перевели в інший клас!"
Граці сиділа, випроставшись у ліжку, коли я відчинив двері у спальню. Вона не читала, вона нічого не робила. Лише дивилася просто поперед себе, і так ще з п'ятниці від того злощасного пообіддя.
Я взяв її за руку і намагався сказати, що світом не може заволодіти сліпий випадок, що життя має сенс, що терпіння на цій землі не є кінцем, а веде до щастя, далеко за межі наших найвідчайдушніших сподівань.
- Сьогодні ввечері - сказав я їй Крейг нас більше не потребує. Але хтось інший потребує нас - Георг Вільямс. Адже - це Різдво. В тюрмі для підлітків для нього не знайдеться різдвяного подарунку, якщо ми йому щось не пошлемо.
Граці слухала спокійно і непорушно, апатично втупившись в мене. Раптом вона розридалася.
- Так - сказала вона - ти маєш рацію. Від смерті Крейга це перше правильне рішення!
Воно дійсно було правильним. Виявилось, що Георг був розумним, самотнім, збитим з пантелику хлопцем, йому так само був потрібний батько, як мені син. Він отримав свій різдвяний подарунок, а його мати отримала коробку зі смачним різдвяним печивом, яке напекла Граці. Ми подали клопотання про його звільнення.
Через декілька днів його звільнили і наша хати стала його другою домівкою.
Тепер після уроків він працює зі мною в електромайстерні, під час зустрічей ми сідаємо разом за стіл. Він став добрим старшим братом для Діани, Міхаели і Рути Кароль.