Забезпечуйте вічне майбутнє для своєї сім’ї

Коли Господь поєднав Адама і Єву подружніми узами, Адам виразив свою радість: «Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого» (Бут. 2:22,23). Творець мав на думці не тільки задоволення людей – Своїх дітей. Він хотів, щоб подружні пари і сім’ї виконували Його волю. Він сказав першій парі: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Бут. 1:28). Яке ж величне й цінне призначення! Якими щасливими могли бути Адам і Єва разом зі своїми майбутніми дітьми, коли б вони виконали волю Творця з цілковитим послухом!

Також і сьогодні, сім’ї найбільш щасливі, коли усі разом виконують Божу волю: «Благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1Тим. 4:8). Сім’я, що живе благочестиво і дотримується заповідей Божих, знайде щастя в житті теперішньому (Пс. 1:1-3; 119; 105; 2Тим. 3:16). Навіть коли тільки один член сім’ї дотримується Божих законів, справи ідуть краще, ніж коли цього не робить ніхто.

Ми розглянули багато біблійних прикладів, які сприяють сімейному щастю. Мабуть, ви помітили, що деякі з них повторюються досить часто. Чому? Бо вони представляють могутні істини, корисні для всіх членів родини в різних сферах сімейного життя. Сім’ї, котрі намагаються застосовувати ці принципи, бачать, що благочестя справді «має обітницю життя теперішнього». Перегляньмо ще раз чотири з цих важливих принципів.

ЦІННІСТЬ САМОВЛАДАННЯ

Цар Соломон говорив: «Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру» (Пр. 25:28; 29:11). Панувати над собою, самовладання, є життєво необхідним для тих, хто хоче мати щасливу сім’ю. Підкорення згубним емоціям, наприклад, люті чи неморальній похоті, завдасть збитків, на відшкодування котрих підуть роки, якщо ситуацію взагалі можна буде виправити.

Звичайно, ніхто з нащадків Адама не може повністю контролювати свою недосконалу плоть (Рим. 7:21,22). Однак самовладання або стриманість, є плодом Божого Духу (Гал. 5:22-23). Отже, Божий Дух розвине в нашій особистості самовладання, якщо ми молимося про це, якщо застосовуємо відповідні поради зі Святого Письма, а також якщо спілкуємося з людьми, котрі виявляють цю рису, і уникаємо тих, які не мають її (Пс. 119:100-101,130; Пр. 13:20; 1Пет. 4:7). Це допоможе нам «утікати від розпусти» навіть тоді, коли ми відчуваємо спокусу (1Кор. 6:18); відкидати насилля, уникати алкоголізму або переборювати його; будемо спокійніше реагувати на те, що нас дратує, і на складні ситуації. Хай же всі, у тому числі діти, вчаться розвивати цей важливий плід Святого Духа (Пс. 119:1-2).

НАЛЕЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ГОЛОВУВАННЯ

Другим важливим принципом є визнання головування: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці – голова чоловік, голова ж Христові – Бог» (1Кор. 11:3). Це значить, що провід у сім’ї бере чоловік, дружина вірно і віддано підтримує його, а діти слухають своїх батьків (Еф. 5:22-25,28-33; 6:1-4). Зауважте, однак, що головування веде до щастя лише тоді, коли воно здійснюється належним чином. Чоловіки, які живуть благочестиво, знають, що голова – це не диктатор. Вони наслідують свого Голову – Ісуса. Хоча Ісус «був вивищений понад усе», Він «прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити» (Еф. 1:22; Мт. 20:28). Так само чоловіки головують не для власної вигоди, але щоб піклуватися про інтереси дружини та дітей (1Кор. 13:4-5).

Зі свого боку дружина, яка живе благочестиво, не конкурує з чоловіком і не намагається тримати його у своїх руках. Вона з радістю підтримує його і співпрацює з ним. Через шлюб вона потрапляє під «закон чоловіка» (Рим. 7:2), але є і «поміч йому придатною» (Бут. 2:20). Вона має риси і здатності, яких бракує чоловікові, і дає йому потрібну підтримку (Пр. 31:10-31), бо вона – «подруга» і «дружина умови твоєї», яка працює плече до плеча зі своїм партнером (Мал. 2:14). Такі поради допомагають чоловікові й дружині цінувати одне одного, ставитися з належною повагою до свого партнера і шанувати його почуття власної гідності.

«НЕХАЙ КОЖЕН БУДЕ СКОРИЙ ДО СЛУХАННЯ»

Часто наголошується на потребі спілкування. Чому? Тому що набагато легше вирішувати справи, коли люди розмовляють і справді слухають одне одного. Повторно підкреслюємо, що спілкування – процес двосторонній. Учень Яків так сказав про це: «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів» (Як. 1:19).

Важливо також стежити за тим, як ми говоримо. Необдумані, задирливі або надто критичні слова не сприяють успішному спілкуванню (Пр. 15:1; 21:9; 29:11,20). Навіть коли ми праві, але говоримо жорстоко, пихато чи бездушно, це принесе, мабуть, більше шкоди, ніж користі. Наше слово має бути люб’язне, «приправлене сіллю» (Кол. 4:6). Воно повинно також бути, як «золоті яблука на срібнім тарелі» (Пр. 25:11). Родини, які вчаться добре спілкуватися, роблять цим великий крок до щастя.

ВАЖЛИВА РОЛЬ ЛЮБОВІ

На сторінках цієї книжки часто трапляється слово «любов». Чи ви пам’ятаєте, який вид любові головним чином мається на увазі? Правда, романтичне кохання відіграє важливу роль у подружжі, і в щасливих сім’ях між чоловіком і дружиною розвивається глибока прихильність і дружба. Але ще важливішою є любов, яку по-грецьки називають «аґапе». Це та любов, яку ми розвиваємо до Господа Бога і до ближніх (Мт. 22:37-39). Це любов, яку Бог виявляє до людей (Ів. 3:16). Ми можемо виявляти той самий вид любові до нашого подружнього партнера й дітей (1Ів. 4:19).

У подружжі ця велична любов справді є «союз досконалости» (Кол. 3:14). Вона зближує подружніх партнерів і спонукає їх робити все для блага одне одного і своїх дітей. Коли сім’ї стикаються зі складними ситуаціями, любов допомагає вирішувати справи в єдності. З плином часу, коли подружні партнери зустрічатимуть старість, любов допомагатиме їм далі підтримувати й цінувати одне одного. «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» (1Кор. 13:4-8).

Подружній союз особливо міцний, коли базується не тільки на взаємній любові між партнерами, але головним чином на любові: «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді» (1Ів. 5:3). Так, наприклад, подружжя повинно виховувати своїх дітей у благочесті не лише через глибоку любов до них, але й тому, що це наказ Божий (Втор. 6:5-7). Подружні партнери повинні остерігатися аморальності не лише через любов одне до одного, але головним чином тому, що це заповідь Божа (Євр. 13:4). Навіть коли один партнер створює в подружжі серйозні проблеми, любов до Бога спонукатиме іншого далі дотримуватися Божих законів. Щасливі ті родини, в яких взаємна любов зміцнюється любов’ю до Бога!

ДАР БЕЗШЛЮБНОСТІ

Не всі люди одружуються, і не всі одружені пари вирішують мати дітей. Ісус говорив про цей стан як дар, коли його вибирають «ради Царства Небесного» (Мт. 19:11-12). «Кожен має від Бога свій дар» (1Кор. 7:7-8,25-28). Хоча ця книжка, головним чином, обговорює справи, що стосуються подружжя і виховання дітей, ми не повинні забувати про благословення і винагороди, яких можуть зазнати люди, що не одружуються взагалі, чи одружившись, залишаються бездітними.

СІМ’Я, ЩО ВИКОНУЄ БОЖУ ВОЛЮ

Ціле життя християнина зосереджується на виконанні Божої волі (Пс. 143:10). Власне це розуміється під благочестям. Виконання Божої волі допомагає сім’ям концентруватися на справді важливих речах (Фил. 1:9-10). Ісус попереджав: «Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її. І: вороги чоловікові домашні його!» (Мт. 10:35-36). І перестерігав Ісус, що багато Його послідовників зазнають переслідування від членів своєї родини. Яка сумна і важка ситуація! Однак, сімейні узи не повинні переважати над нашою любов’ю до Бога нашого Ісуса Христа (Мт. 10:37-39). Якщо ми витерпимо, незважаючи на опір, противники можуть змінитися, побачивши добрі плоди нашого виконання Божої волі (1Кор. 7:12-16; 1Пет. 3:2). Навіть коли цього не стається, якщо ми припинимо служити Богові через опір, то не досягнемо цим тривалих добрих результатів.

Виконання Божої волі допомагає батькам приймати правильні рішення. Наприклад, у деяких суспільствах батьки схильні вважати виховання дітей можливістю вкласти гроші з таким розрахунком, що діти доглядатимуть їх на старість. Хоча батьки мають право сподіватися в похилому віці догляду від своїх дорослих дітей, вони не повинні з таких міркувань скеровувати дітей до матеріалістичного способу життя. Батьки не роблять жодної послуги своїм дітям, коли навчають їх більше цінувати матеріальні речі, ніж духовні (1Тим. 6:9).

Чудовим прикладом у цьому є Евнікія, мати Павлового молодого друга Тимофія (2Тим. 1:5). Хоча Евнікія мала невіруючого чоловіка, вона разом з Тимофієвою бабусею Лоідою досягла успіху, виховавши Тимофія так, щоб він «був досконалий, до всякого доброго діла готовий» (див. 2Тим. 3:14-17). Коли Тимофій досяг відповідного віку, Евнікія дозволила йому залишити дім і розпочати місіонерську працю проповідування Божого Слова разом з Павлом (Дії 16:1-5). Як вона, мабуть, тішилася, коли її син став чудовим місіонером! Його відданість Богові в дорослому віці свідчила про те, яке виховання він отримав, будучи дитиною. Безумовно, Евнікія відчувала задоволення й радість, слухаючи повідомлення про Тимофієве вірне служіння, хоча, мабуть, і скучала за сином (Фид. 2:19,20).

СІМ’Я І ВАШЕ МАЙБУТНЄ

Ісус виховувався в побожній сім’ї і в дорослому віці виявляв належну синівську турботу про Свою Матір (Лк. 2:51-52; Ів. 19:26). Однак, головною метою Ісуса було виконувати Божу волю, яка для Нього полягала також у тому, щоб відкрити людям дорогу до вічного життя. Він зробив це, коли склав Своє досконале людське життя в жертву за грішних людей (Мр. 10:45; Ів. 5:28-29).

Тому діти чи батьки, чоловіки чи дружини, одинокі дорослі люди з дітьми чи без них – усі намагаймося чинити Божу волю! Навіть коли ви зазнаєте тиску чи зустрічаєтеся з надзвичайними труднощами, не забувайте, що ви є слугами живого Бога. Тож хай ваші дії приносять Господеві радість (Пр. 27:11). І хай ваша поведінка принесе вам щастя тепер і вічне життя в майбутньому новому світі!

Як наступні біблійні принципи посприяють щастю вашої сім’ї?

1. Самовладання, або стриманість, можна розвинути (Гал. 5:22-23).
2. Маючи належне ставлення до головування, і чоловік, і дружина діють в інтересах сім’ї (Еф. 5:22-25,28-33; 6:4).
3. У спілкування входить вміння слухати (Як. 1:19).
4. Любов до Бога зміцнить подружжя (1Ів. 5:3).
5. Виконання Божої волі є найважливішою метою сім’ї (Пс. 143:10; 1Тим. 4:8).