Вгасання любові

«Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому» (Лк. 16:10), – але в людей і в малому бути вірними не дуже виходить. От, наприклад, що нині відбувається в більшості сімей?

Певно, краще не згадувати… Особливо це стосується сімей, які вдають, що в них усе гаразд. Хоча, слід зауважити, часом ним вдається переконати в цьому якщо не оточення, то самих себе. От тільки як хвороби від приховування не зникають, а лише прогресують далі, так і сімейні розлади, які від того, що їх приховують, нікуди не діваються, а зачаївшись, чекають слушної нагоди, щоб дати про себе знати… При чому часто-густо ще з більшою силою.

Звичайно, зараз можна вдатися до довгих роздумів про причини, які призводять до сумного і цілком звичного фіналу: люди, які колись кохали один одного, буквально жити один без одного не могли, з плином часом просто стають байдужими до предмету свого кохання. І це, можливо, ще не гірший варіант, адже подружжя деколи починає люто ненавидіти один одного… Повторимося, причин для цього може бути багато, проте знання ще не є запорукою їх уникнення. Швидше навпаки, як свідчить житейський досвід, річ, яку ми намагаємося забути, ніколи не йде з голови, так і постійне намагання уникнути конкретної небезпеки може бути найкоротшим шляхом до її здійснення…

То що, виходячи з цього, немає надії на міцний шлюб? Невже вдалий шлюб – це лише добрий збіг обставин і не більше того? Ні, це розлучення швидше може бути результатом невдалого «збігу обставин», ніж шлюб. Проте і розлучення – це зазвичай наслідок недбальства подружжя одне про одного, ніж результат злого року долі, вже не кажучи про те, що міцний шлюб залежить від якихось зовнішніх факторів, на які годі якось вплинути. Міцний шлюб – це результат любові, яку плекали чоловік і дружина протягом тривалого періоду життя. Не менше, але і не більшого того.

Той факт, що любов – це основа міцного шлюбу, відомий багатьом. От тільки мало хто готовий втілювати його у власному сімейному житті, тобто плекати любов до своїх близьких. Більшість чомусь вважає, що любов сама по собі розвивається, хоча насправді вона сама по собі може лише зникати… А коли таке стається, люди зазвичай починають шукати конкретну причини розвалу сім’ї, якщо взагалі переймаються цим питанням, але мало хто здогадується, що причиною розвалу сім’ї є вгасання любові, а якась конкретна причина була лише симптомом цього вгасання.

«Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:34,35), – цю Христову заповідь найперше треба втілювати саме в сім’ї, так би мовити: бути вірними в малому. Лише так ми зможемо досягти чогось більшого в цьому світі. Звісно, якщо в цьому буде потреба. Але без любові в сім’ї, без любові до близьких все інше не матиме насправді жодної користі (див. 1Кор. 13:1-3).

А в досягненні, у зростанні в любові до близьких ми неодноразово зможемо пересвідчитися в істинності слів Христових: «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5).