Б'є – не означає любить. Про домашнє насильство

Привіт, любий читачу! Я – жертва домашнього насильства. Мій стаж у цій справі – 24 роки.

Тут я хотіла б поділитись з вами своєю історією. Довгі роки я не бачила світла та виходу у всьому, через що мені довелося пройти. Навіть коли у 18 років я залишила батьківський дім, то вся ця історія продовжувала похмурою хмарою «висіти» над моїм життям і отруювати його. Я не можу сказати, що на сьогодні всі питання вирішені та закриті, але, з Божої милості, за останній рік відбулися зміни, які дають мені силу з радістю та надією дивитися вперед.

Сподіваюся, що моя історія може бути корисною тим, хто проходить через подібне. Тим, хто навіть не думає, що таке може бути в церкві. Повірте, може. Можливо, ви щонеділі або при зустрічі тиснете руку, яка потім піднімається на дружину та дітей. Я дуже хочу пролити світло на проблему домашнього насильства. Якщо дивитись статистику, то кожна третя жінка у світі стикається з цим. В особі батька чи чоловіка.

Наша держава не приймає законів, які можуть зупинити це зло. Але ми з Божою допомогою це можемо зробити. Якщо визнаємо факт наявності цієї проблеми у церкві. Коли жінки, які страждають, роками від насильства зрозуміють, що вони можуть звернутися по допомогу до своєї церкви і не підпадуть під осуд. Церква повинна бути готова надати захист і допомогу жінкам і дітям, які страждають від побиття та образ.

Розповім трохи про себе: до 18 років я жила з батьками в обстановці розбою, пияцтва та розпусти. З боку свого рідного батька я пережила численні образи, побиття, сексуальні домагання та спробу зґвалтування. У сім'ї батько ніколи не називав мене на ім'я, але використав для цього принизливу прізвисько. Багато разів на моїх очах він напивався, розбивав меблі та техніку, бив маму і зраджував її. Я знаю, що це таке, коли за непокору і протест на тебе йдуть, стискаючи кулаки, а очі горять ненавистю. Усвідомлювати свою безпорадність і намагатися згрупуватися так, щоб не потрапило по обличчю та внутрішнім органам. Моя мама розповідала, що коли виходила заміж, то й подумати не могла, що її життя буде таким. Адже її обранець був уже чотири роки у  церкві (!) та був  лідером (!) молодіжного служіння.

Мені дуже хочеться, щоб це зло припинилося у сім'ї моїх батьків та у всіх сім'ях, де воно є. Я довго розмірковувала над тим, як вийшло так, що мама, сама страшенно страждаючи від насильства, фактично роками дозволяла батькові тероризувати всю родину?

Мені б не хотілося зводити всю проблему до якоїсь причини. Тим не менш, розмірковуючи, я зрозуміла, що важливу роль у тому, що насильство в нашій сім'ї не просто є, а й зміцнюється, зіграло те, що і мама, і ми, діти вірили в брехню, яка позбавляла нас здорового глузду і не давала правильно діяти. Найстрашніше те, що ми хотіли вірити в цю брехню!

З історії в Едемському саду ми знаємо, якою руйнівною та підступною є брехня. Подібним чином брехня працювала і в моїй сім'ї, коли я росла. Але я це зрозуміла тільки зараз.

Мій шлях до прозріння розпочався наприкінці 2019 року, після прочитання книги Пола Тріппа про виховання. Господь торкнувся мого кам'яного серця, і я усвідомила, що не зможу змінити серце своєї дитини. Це підвладне лише Богу, спочатку я мала дати Христу змінити моє. Тоді я звернулася за допомогою до сестер у церкві, яка займається служінням душоопікування. Мені було важко відкриватися, але бажання змін взяло гору. Я вдячна Богові за працю, яку Він здійснив і продовжує робити в мені через цих сестер.

Тут же я хочу поділитися своїми відкриттями – тією брехнею, в яку мене навчили вірити і від якої зараз звільняю своє серце. Можна було залишити ці знання лише собі. Але я вірю в силу Ісуса Христа і це корисне свідчення. Сама б я ніколи не написала нічого подібного. Я не маю таланту до письма. Тому я вірю, все через що я пройшла для Слави Божої. Щоб це свідчення змінило життя багатьох сімей, щоб жінки та діти не боялися просити допомоги та припиняти таке зло як домашнє насильство.

Моє звернення більше до жінок, які перебувають у рабстві насильства. Але я думаю, що ця інформація буде корисною і тим до кого, така жінка звернеться за допомогою.

Брехня 1. «Якщо чоловік – ґвалтівник, я все одно повинна терпіти. Думати про розлучення – гріх»

У моїй сім'ї ця брехня обґрунтовувалась віршем з Біблії « Отже, що Бог поєднував, того людина нехай не розлучає » (Мк. 10:9) . У нашій сім'ї це місце з Біблії використовується як важіль для зупинення будь-яких спроб якось змінити ситуацію в сім'ї. Від розмови з кимось із церкви до думок про розлучення. Тому що будь-яка дія дорівнює «розлученню» того, що поєднував Бог.

Хочу, щоб ви зрозуміли мене правильно: я не закликаю вас бігти і подавати на розлучення за першого ж конфлікту в сім'ї. Йдеться про випадки, коли насильство в сім'ї зростає та зміцнюється. В цьому випадку не діяти не можна! Якщо ви роками терпите гріх вашого чоловіка і покриваєте цей гріх, то ви стаєте співучасником і грішите разом з ним проти ваших дітей, захищаючи свій шлюб цим місцем Писання. Прочитайте наступний вірш « Якщо хтось про своїх і особливо про домашніх не дбає, той зрікся віри і гірше за невірного » (1 Тим. 5:8) .

Коли чоловік так робить зі своєю сім'єю, він не просто зрікається віри, він ставати гіршим за невірного. Вже руйнується те, що Бог «поєднував». У шлюбі, задуманому Богом, немає місця таким гріхам як розбій, пияцтво, перелюб. "Розлучення" - це не розлучення, воно починається з гріха. Якщо ваш чоловік грішить, він руйнує ваш шлюб. Хочу нагадати, як люблячий чоловік ставитися до своєї дружини:

1. « Так повинні чоловіки любити своїх дружин, як свої тіла: той, хто любить свою дружину, любить самого себе. Бо ніхто не мав ненависті до свого тіла, але живить і гріє її, як і Господь Церква, тому що ми члени тіла Його, від плоті Його та від кісток Його. Тому залишить чоловік батька свого та матір, і приліпиться до жінки своєї, і будуть двоє одне тіло. Таємниця ця велика; я говорю стосовно Христа і Церкви. Так кожен із вас нехай любить свою дружину, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка » (Еф. 5:28–33). Бачите, чоловік, який любить і приліпився до своєї дружини, ніколи не завдасть їй болю тому, що вона його тіло.
2. « Так само й ви, чоловіки, поводьтеся розумно з дружинами, як з наймогутнішою судиною, надавши їм честь, як співспадкоємницям благодатного життя, щоб не було вам перешкоди в молитвах» (1 Петр. 3:7) Перечитайте вірш і подумайте, чи так до вам належить ваш чоловік? Ви для нього найпотужніша посудина? Ви співспадкоємиця благодатного життя? Коли я читаю ці місця писання, у мене сльози прикрості, мені дуже шкода свою маму та всіх жінок, які страждають від домашнього насильства.

Брехня 2. «Мій чоловік – це мій хрест, тому я зобов'язана його нести»

Мама казала, що її чоловік – це хрест, який вона несе. Таке розуміння привчило нас приймати гріх батька, як випробування, яке потрібно пройти для кращого пізнання Христа. Але, думаючи так, мама привчила нас не протистояти злу, а навіть допомагати йому в зростанні. Це місце Писання завжди наводилося в приклад: « До всіх же сказав: якщо хтось хоче йти за мною, відкинься себе, і візьми хрест свій, і йди за мною » (Лк. 9:23).

Це я чула не тільки від мами, але й інші сестри в церкві тлумачать це місце так, що хрест це якийсь земний тягар який ми звалюємо на свої плечі і тягнемо все життя, вважаємо себе мучениками, які самовіддано терпляче і з лагідністю несуть своє тягар.

Про який хрест тут йдеться? Взяти хрест – це значить бути розіп'ятим разом з Ісусом за свій гріх, померти для себе і воскреснути для нового життя з Господом. « Я розіп'явся Христу, і вже не я живу, але живе в мені Христос. А що нині живу в тілі, то живу вірою в Сина Божого, котрий полюбив мене і віддав Себе за мене » (Гал. 2:19,20). Ключове - Я ЗПОРЯСТИ ХРИСТУ! Розумієте? Не про те, щоб звалити на себе хрест як тяжкість гріха свого чоловіка і все з лагідністю терпіти. Це стосується всіх віруючих особисто. Це є основою Християнства. Ти залишаєш стару людину, її розіп'яли разом із Христом на хресті. І ти відроджуєшся до нового життя з Ним. Це нагадування кожному про те, що зробив Ісус для тебе особисто. За цим треба взяти Хрест. Пам'ятайте, що ти дитя Боже, і Він тебе врятував і звільнив від твого гріха. Що вже не ти живеш, а Христос Духом Своїм у тобі! Розумієте? Хрест – це не чоловік, це не хвороба, це не діти-підлітки, хороший колектив на роботі. Ще раз Хрест – це смерть прагнень нашого тіла.

Брехня 3. «Ми повинні “покривати наготу” нашого батька або не виносити сварок з хати»

Пам'ятайте історію про Ноя, описану в книзі  Буття 9:20–27.  « Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; і випив він вина, і сп'янів, і лежав оголеним у наметі своєму. І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм. А Сім та Іафет взяли одежу, і, поклавши її на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого. обличчя їх повернулися назад, і вони не бачили наготи батька свого. Ной проспався від вина свого, і довідався, що зробив над ним найменший син його, і сказав: Проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. Потім сказав: Благословенний Господь, Бог Сімов; Ханаан же буде йому рабом; нехай поширить Бог Яфета, і нехай уселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому »

Цю історію у моїй батьківській сім'ї використовують як пояснення, чому про батька нічого не можна розповідати іншим. Мене цьому навчали з дитинства, наводячи цей приклад. Своєю мовчанкою нібито «покриваємо ногату» батька.

Ми знаємо, що « всі згрішили та позбавлені Слави Божої ». Ной не є винятком. Але написано, що він випив вина, випив і лежав оголений. Тут не написано, що він випив і бив дружину, а Хам пішов просити допомоги, щоб захиститися. Хам побачив наготу батька і пішов поділитися з братами, щоб обговорити або посміятися. Тут народжується питання до вашого серця. Заради чого ви чи ваші діти хочуть розповісти про те, що творить їхній тато чи чоловік? Ви хочете допомоги чи хочете висміяти? Впевнена, що ви хочете допомоги! Тому прошу, не обманюйтесь. Коли ви звертаєтеся до поліції або збираєтеся йти до пастора за допомогою, ви не грішите проти чоловіка. Ви проливаєте світло на його гріх, і звільняєтеся від тягаря його гріха!

Цю брехню дуже складно зруйнувати практично. Я розуміла, що так не повинно бути. Але боялася попросити допомоги у вчителя недільної школи чи лідера молодіжної групи. Я довго не розповідала своєму чоловікові про те, що відбувалося і відбувається у моїй батьківській родині. Бо боялася образити батьків. Боялася, що на мені ніхто не одружується, знаючи, з якої сім'ї. Я думала, що якщо розповім, до мене не ставляться як раніше, дивлячись на мене люди, бачитимуть гидоту вчинків мого батька. Навіть йдучи на душопіклування, я не збиралася оголювати цю історію мого життя. Зараз я розумію, ці страхи були перед людьми. Подумайте, що насправді вас зупиняє звертатися по допомогу?

Господь закликає нас сповідувати гріхи для того, щоб « очистити від усякої неправди ». « Якщо сповідуємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди » (1 Ін. 1: 9) . Зараз логічне питання, чи це не ваш гріх. Але ваш гріх у тому, що ви мовчите, покриваєте і не викриваєте. « Якщо згрішить проти тебе брат твій, іди та викрий його між тобою та ним одним, якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого, а якщо не послухає, візьми з собою ще одного чи двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося всяке слово, якщо ж не послухає їх, скажи церкві, а якщо й церкви не послухає, то нехай буде тобі, як язичник і митар » (Мт. 18:15–17).

Брехня 4. «Я прощатиму його, як вчить цьому Бог»

Так каже моя мама. І у сім'ї моїх батьків це триває 25 років. Те саме, день за днем, рік за роком, десятиліття за десятиліттям. Батько грішить щоразу з новою руйнівною силою і кордони дедалі більше зрушуються. Це відбувається тому, що прощення для нього – це дозвіл жити в сім'ї і поводитися так само.

Таким прощенням не вдасться служити душі та серцю мого батька. Це ще більше руйнує та розбещує його серце. Від такого прощення він не зцілюється, а сильніше вражається. Тому що не відчуває загрози втратити свою сім'ю, і знає, що ніхто нічого не дізнається, знає, що це залишиться безкарно.

« Але будьте один до одного добрими, співчутливими, прощайте один одного, як і Бог у Христі пробачив вас » (Еф. 4:32). Вміти прощати – це чудовий плід Духа у Християнах. Перечитайте вірш, зупиніться на останньому уривку: « як і Бог у Христі пробачив вас ».

Розкажіть, як ми отримуємо Боже прощення? Що для цього потрібно від нас? Ми йшли собі грішили, і тут Бог нас пробачив, а ми як йшли кривою доріжкою, так і йдемо. Ні! Ми прощені через Євангеліє, через визнання себе грішниками, через скруху нашого тіла, через бажання жити за Духом. Насамперед у нас відбулися зміни. Людина зрікається своєї старої людини через Хрест Христа, і відроджується до нового життя з Богом. І лише тепер ми отримуємо прощення.

Тепер перенесемо це на ситуацію з чоловіком, батьком. Ця людина визнає себе грішником? Він просив у вас та у дітей прощення? Він просив прощення у Бога? Ви бачите у ньому зміни та прагнення бути угодним Богу? Подумайте, ваше прощення справжнє? « Спостерігайте за собою. Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, вимов йому; і якщо покається, пробач йому » (Лк. 17:3).

Брехня 5. «Моєї віри вистачить для спасіння всієї родини»

« Віруй у Господа Ісуса Христа, і спасешся ти й увесь дім твій » (Дії 16:31). Дуже часто я чула цей вірш від мами, від бабусі, від жінок, які мали не врятовані діти або невіруючий чоловік. Вони всім серцем вірять і сподіваються, що через них можуть отримати спасіння їхні рідні. Давайте прочитаємо наступний вірш – « І проповідали слово Господнє  йому та всім, хто був у домі його . І, взявши їх у ту годину ночі, він обмив їхні рани і  негайно хрестився сам і всі домашні його.  І, привівши їх до свого дому, запропонував трапезу і зрадів  зі всім домом своїм , що увірував у Бога » (Дії 16:32–34). І так само написано і в 10 розділі в 44 вірші - " Коли Петро ще продовжував цю промову,  Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово".  Не написано, що Корнилій та Стражник покаялися і на них зійшов Святий Дух, а їхні родичі врятувалися просто тому, що вони живуть в одному домі. Написано, що вони разом слухали Євангеліє і разом покаялися і отримали дар Духа. Не обманюйтесь, ваш чоловік, і діти можуть отримати порятунок, тільки якщо самі повірять у Євангельську звістку. Визнають себе грішниками і покаятися перед Богом у своїх гріхах.

Брехня 6. «Якщо б'є, значить, любить своїх дітей»

Я згодна, що дітей потрібно карати, це корисно і так написано у Слові. Але, прошу, не плутайте це з рукоприкладством. Часто батьки використовували цей вірш, так само як захист дій батька. « Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його » (Пр. 13:25) .

Справжнє покарання – це коли батько у повному спокої та з пояснювальною, викривальною розмовою використовує фізичне покарання закріплення. « І ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, але виховуйте їх у вченні та настанові Господній » (Еф. 6:4) .

Це не потиличник, не кинути тапок у дитину, не вдарити її головою про щось тверде, не трясти – це вже рукоприкладство. Такими діями лише запекло серце маленької людини, проти вас і проти Бога.

« Ось спадщина від Господа: діти; нагорода від Нього – плід утроби » (Пс. 126:3) . Дитина – це нагорода від Господа. Прошу не обманюйтесь. Не виправдовуйте подібні дії щодо вашої дитини.

Брехня 7. «Якщо я розповім, то мою сім'ю будуть обговорювати і засуджувати. Якщо він такий, значить і я така»

О, я довго жила у цій брехні. На людях у нас хороша, дружна сім'я, але в стінах будинку все просякнуте гріхом та гидотою. І цьому вчилися у батьків я та мої брати та сестри – лицемірити. Батьки грали роль на публіці, а вдома знімали маску благочестя. Це набагато страшніше, бо наші серця бачить Бог. Потрібно бояться Божого суду, а не людського.

Якщо ви відкриєте весь свій біль вашому пастору, Богом поставленій людині, вас за це не засудять. Це буде початком шляху до виходу. Я говорю про це, бо так почався мій шлях зцілення від брехні.

Але якщо ви так само покриватимете і мовчатимете і в один день все вийде з-під контролю, і хтось потрапить з побоями до лікарні. Ви станете співучасником не лише гріха, про який ніхто не знав, а й злочину. І це кримінально карається, коли відбувається насильство над дитиною. Почитайте цю статтю кримінального кодексу: КК РФ Стаття 125. Залишення в небезпеці. КК України Стаття 126-1. Домашнє насильство.

Зрозумійте всю глибину цієї проблеми. Ви відповідальні не лише за себе, а й за своїх дітей. Це можна запобігти, якщо вчасно звернутися до правоохоронних органів. Це влада, яку встановив Бог. « Будь-яка душа нехай буде підкорена вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуюча ж влада від Бога встановлена. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому встановленню. А ті, що противляться самі, спричинять осуд » (Рим. 13:1,2). Особливо коли ви та ваші діти в небезпеці і є загроза життю. До того ж, знаючи на власному досвіді, це зупиняє людину від подальшого розбою. Цією дією ви проводите кордон і показуєте, що не маєте наміру терпіти побої та образи. Показуєте, що вам байдуже, що про вас подумають сусіди. Звичайно, це не рятує серце людини і не змінить її, тому не обманюйтеся, якщо наступного дня розпочнуться обіцянки про виправлення та початок нового життя. У людині каже страх бути викритим і втрати всього, що має. Перечитайте брехню 4.

Брехня 8. «Я у всьому винна. Якби не діти. Якби не обставини»

Я шукала виправдання батькові і багато в чому звинувачувала себе. Звинувачувала за те, що: народилася дівчинкою, була мало слухняною, вчилася недостатньо добре. Навіть за те, що у віці 12 років забула зачинити на клямку двері у ванну і цим дала привід. Я вдячна Богові, що закінчилося все стусаном по голові та втратою свідомості. І тільки під час душопіклування після моєї розповіді, після сліз і молитов. Мої наставки, обійнявши, сказали важливу істину: Ти не винна!

Зараз звертаюся до вас мої милі жінки, дівчатка, хлопчики: Ви не винні! Хочу обійняти вас усіх і поділяю цей біль. Ви не винні в тому, що вийшли заміж за цю людину. Ви не винні в тому, що своєю присутністю дратуєте. Все в серці людини, він сам вибирає як поводитися і ким бути. « Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина зі злого скарбу серця свого виносить зло, бо від надлишку серця говорять уста його » (Лк. 6:45). Не думайте, що якщо почнете смачніше готувати чи радісніше зустрічати з роботи або частіше говорити про своє кохання, то все зміниться. Ні, зміни робить тільки Господь. Потрібна зміна серця і в цьому потрібно стати Божим інструментом у житті чоловіка та дітей. Я зараз говорю не лише про молитву за них, але про дії. Винести весь сварок із вашого життя. Зверніться за допомогою до вашої церкви.

Брехня 9. «Як же я залишуся без чоловіка, одна з дітьми?»

Хочу розповісти власний приклад. Коли мені було 18 років, батьки переїхали до іншого міста. Вони просто тікали тому, що вже не виходило приховувати гріхи батька. Я та моя сестра вирішили з ними не переїжджати, ми залишилися жити самостійно.

Це були не прості роки в моєму житті, нам не вистачало грошей, треба було нести відповідальність за сестру та за своє життя. Але ми були вільні! Ми приходили додому до нашої кімнатки, і вона була для нас місцем спокою та відпочинку. Я дякую церкві за те, що нас не залишили і багато підтримували в цей непростий час, хоча служителі не знали справжнього стану справ. Прошу не бійтеся труднощів. « Водночас ваші випробування – не більше ніж людські. Вірний Бог. Він не допустить випробування понад ваші сили, а трапиться випробування – вкаже вихід, щоб ви зуміли перенести » (1 Кор. 10:13) . Новий переклад РБЦ.

Я розумію, залишитися без підтримки це дуже складний крок. Багато сумнівів та страхів спливає в голові. Але треба зрозуміти, що ви сама не залишитеся. І те життя, за яке ви тримаєтеся, зовсім не те, яке вам приготував Господь. З вами лишається Бог, а Він своїх дітей не залишає. Ви маєте церкву. Ви не уявляєте, яке це благословення! Жінки, які стикаються з насильством у світі, змушені шукати центри підтримки, а у вас є ціла сім'я, яка буде готова допомогти фінансово, надати захист. У вас є ваші діти, які всі розуміють, і із задоволенням допомагатимуть. Потрібно бути твердою та мужньою в такому рішенні. « Ось Я наказую тобі: будь твердий і мужній, не лякайся і не лякайся; бо з тобою Господь, Бог твій, скрізь, куди не підеш » (Книга Ісуса Навина 1:9) .

Підсумок

Я сподіваюся, що ви прочитали до кінця моє свідчення, і це було вам корисно. Сподіваюся, що Бог торкнувся, і ви так само розбили брехню, в яку вірили.

Для того, щоб у цьому зростати, вам потрібно почати діяти. Якщо у вашій церкві є служіння душопіклування, зверніться до такої людини і досліджуйте своє серце. « Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх » (Пр. 20:5) . Я про це говорю, тому що в цій програмі є ціла тема, присвячена тому, як спілкуватися і будувати стосунки зі злою людиною.

Перше  – це готуйте своє серце до духовної війни. « Для цього прийміть всезброю Божу, щоб ви могли протистати в день злий і, все подолавши, встояти. Тож станьте, переперезавши стегна ваші істиною і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовність благовістити світ; а найчастіше візьміть щит віри, яким можете погасити всі розпечені стріли лукавого; і візьміть шолом спасіння, і духовний меч, який є Словом Божим. Будь-якою молитвою та проханням моліться у будь-який час духом, і намагайтеся про це саме з усякою постійністю та молінням за всіх святих » (Еф. 6:13–18) .

Друге  – це поділіться та шукайте допомоги. Якщо у вас немає служіння душопіклування, зверніться до служителів, пастору. Якщо є, жіночі збори поділіться з лідером цього спілкування. Але прошу, не шукайте підтримки від жінок у подібній ситуації, ви можете разом помилятися. Я була свідком такого спілкування. Усі 9 пунктів я чула від мами та жінок, які з нею спілкувалися. Проблема в тому, що ви отримуєте підтримку один від одного, а ваш пастор та інші служителі навіть не здогадуються, що у них є така проблема. Діліться і шукайте допомоги у спілкуванні з вашим пастором і служителями, у людей, хто твердо стоїть у Слові та Вірі.

Хочу також звернутися до служителів недільної школи, душопікунів, молодіжних лідерів, і якщо ви не стикалися особисто з проблемою насильства. Прошу, будьте уважні до тих, хто поряд. Можливо, поруч із вами сидить жінка, яка страждає від рукоприкладства. Або у вашому класі є така дитина. Виявіть участь у цій сім'ї, можливо, вас Бог закликає стати інструментом для зцілення цих людей.