Сімейне життя в Господі

Виховання дітей

Ми вже познайомилися з вченням пророка Малахії, що стосується шлюбу. Пророк каже, що головна мета шлюбу – виховання богобоязливих дітей; давайте розглянемо цю тему глибше. Спершу наведемо дві притчі:

1. “Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє” (22:6);
2. “Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його” (19:18).

Ці поради також вірні сьогодні, як і три тисячі років тому, коли їх написав Соломон. Борг і обов’язок батьків – навчити дитину шляху Господньому. Якщо вони зроблять це, тоді дитина, вже ставши дорослою, ніколи не забуде вчення і його важливості, аж до самої смерті.

Проте ці Притчі не мають на увазі, що батьки будуть винні в тому, що, ставши дорослими, хлопець або дівчина відречуться від Бога і Його вчення. Соломон написав і наступні слова: “Сину мій! якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої, так що вухо твоє зробиш уважним до мудрости і нахилиш серце твоє до роздумування; якщо будеш закликати знання і звертатися до розуму; якщо будеш шукати його, як срібла, і відшукувати його, як скарб, то зрозумієш страх Господній і знайдеш пізнання про Бога” (Пр. 2:1-5).

Ми повинні виховати своїх дітей так, щоб вони могли розуміти Євангельське послання. Якщо ми зробимо це, вони вже ніколи не забудуть про це, але прийняття його виходить із зрілого і навченого досвідом серця.

У вихованні дітей мають бути залучені батько і мати, які наставляють дитину на шлях істинний, а при непослуху – карають. У ряді країн тілесні покарання дитини заборонені законом, в інших батьки піддають дітей найсуворішій прочуханці за будь-яку провину. І, як завжди, вірний погляд на цю проблему дає нам Біблія:

“І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому” (Еф.6:4).

Павло використовує тут дуже цікаву мову і говорить про три стадії з керівництва у вихованні дітей.

1. “Виховуйте їх” – слова мають на увазі їжу духовну, яка також потрібна людині з їжею тілесною. Відповідальність за добування і того, і другого роду їжі лягає повністю на батьків.
2. “У вченні” – це не означає покарань фізичних, але, швидше, упор з боку батьків має бути в бік виховання словесного. Якщо дитина зробила те, що не повинна була робити, треба дбайливо і наполегливо пояснити їй, у чому її помилка, і познайомити з потенційними гіркими наслідками подібної поведінки.
3. “І наставлянні” – це слово останнє, і означає напучення або виправлення, але, зверніть увагу, що ця стадія – остання. Покарання при цьому не має бути занадто суворим або несправедливим, бо ми можемо призвести до прихованої образи або навіть ненависті дитини до своїх батьків, а це, у свою чергу, може викликати відторгнення і неприйняття Біблії.

Безпліддя

Сумно, але молоді люди, які одружилися, іноді раптом дізнаються, що не можуть мати дітей. Цьому є медичні пояснення. Іноді рівень розвитку сучасної медицини може допомогти виправити становище, але буває що і ні, і тут чоловік і дружина повинні примиритися з фактом, що в них ніколи не буде власних дітей.

Ми знаємо, що в ряді країн наявність подібної проблеми дозволяє чоловікам залишати своїх дружин і шукати собі нових, хоча ще і не відомо, хто більше винен (з медичного погляду) у ситуації, що сталася. Так не має бути серед людей, які живуть у Господі. Ми також знаємо, що діти – дар Божий. І якщо ми не можемо їх мати, означає так угодно Богові і краще для нашого духовного зростання, яким би дивним не могло здатися подібне твердження.

“До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра” (Рим.8:28).

Аборт

Подібна альтернатива народженню дитини має бути зовсім відкинута сестрами в Господі і не прийматися навіть на обговорення за жодних обставин, бо:

1. Зачаття – дар Божий (Євр.11:11; Рут. 4:13);
2. Бог спостерігає і контролює дозрівання дитини в утробі матері (Пс.138:13-16);
3. Бог присутній при її народженні (Пс. 21:10; 70:6; Гал. 1:15);
4. Діти – спадщина від Господа (Пс. 123:3).

Аборт зазвичай має місце при небажаній і незапланованій вагітності, але, з урахуванням вищесказаного, це докорінно невірно. Проте, іноді можуть мати місце саме медичні протипоказання до пологів, коли, наприклад, лікар стоїть перед вибором зберегти життя матері або дитині; і, як правило, позитивне рішення приймається на користь матері. Подібні випадки мають бути предметом молитви; чоловік і дружина повинні прийти до обопільно прийнятного рішення в цілковитій згоді з лікарем і з власним сумлінням.

Пошана до батьків

Коли сини Ізраїльські залишили Єгипет і підійшли до гори Синай, Бог через Мойсея дав їм Свої закони. Це всім відомі десять заповідей, шоста з яких свідчить: “Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі” (Вих. 20:12).

Павло називає її “першою заповіддю з обітницею”. Якщо сини Ізраїльські шануватимуть своїх батьків, вони отримають у землі Ханаанській Божі благословення і процвітатимуть на новому місці проживання. У самій основі будь-якого суспільства, у вікових напрацюваннях спільного існування людей, лежить шанування батьків і пошана сімейних цінностей. Ісус суворо засуджував юдейських вождів Свого часу за нехтування цією заповіддю (Мк. 7:6-15), що вело до руйнування сім’ї як основоположного осередку суспільства. Проте, це, на жаль, відбувається дуже часто і в наші дні.

Христос і Його Церква

Отже, ми побачили, наскільки сильні і глибокі за змістом уроки Біблії, що стосуються однаково шлюбу і сімейного життя; і що шлюб для учнів Христових багато в чому відрізняється від шлюбу людей невіруючих. Є один уривок у Біблії, який досить вичерпно показує, чому це так:

“Бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова; щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна. Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе. Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву, бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його. Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї‚ і будуть двоє одна плоть. Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви. Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка” (Еф. 5:23-33).

Ми бачили раніше, що в шлюбі Бог з’єднує чоловіка і жінку таким зв’язком, який, спираючись на значення слова, використаного Ісусом, несе в собі ідею ярма, в яке впрягаються обидві особи, які одружилися. У Євангелії від Матфея ми зустрічаємо дивні слова Господа Ісуса Христа:

“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий” (Мф.11: 28-30).

Подібними виразами зображається і шлюб у Господі. Стосунки учнів з Господом Ісусом Христом досить чітко позначені. Із самого початку вся гамма взаємин чоловіка і дружини вказувала удалину, на час взаємин між Христом і Його Церквою. Христос зображається в Писанні як жених, а Церква – як Його наречена. Бог з’єднує істинно віруючих в одне ціле з Ним. Коли ми хочемо дізнатися, як повинен чоловік поводитися стосовно дружини, варто поглянути на ставлення Господа до Своїх учнів: на Його любов до них, на Його турботу про них і на Його захист.

Коли ми хочемо дізнатися, як має поводитися по відношенню до чоловіка дружина, ми повинні поглянути на перших учнів Господніх. Це були люди, які шукали в Ісусі керівництва і повчання. Вони були обрані Ним для допомоги в Його роботі. Вони були Божими, і Бог дав їх Ісусу (Ін. 17:6), як і жінка віддається чоловіку в дружини.

Ми вважаємо, що Ісус Христос залишається вірний і істинний відносно всіх Своїх обітниць, даних учням, і, у свою чергу, обіцяємо бути Йому вірними та істинними учнями.

От де лежить основа вірності і відданості чоловіка дружині, і дружини – чоловікові. Чоловіки повинні любити своїх дружин, як і Христос полюбив Свою Церкву. Наші стосунки в шлюбі показують, наскільки вірно ми наслідуємо приклад поведінки нашого Господа.