|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Як Бог дасть
Хлопчик Вася був із селянського роду. А за старих часів усі селяни християнами були, тобто в Господа нашого Ісуса Христа вірували і заповідями Його жити намагалися. От і Вася захотів все своє життя Богові присвятити – стати ченцем.
Прийшов юнак до старця за порадою, а той відкрив йому Божу волю: повинен був Василь спочатку послужити людям у світі, одружуватися, виховати дітей, а вже потім, за згодою дружини, стати ченцем.
І став Василь жити з Божої волі. Все сталося так, як передбачив старець. Хлопець пішов у місто і став прикажчиком. Зароблені гроші надсилав хворій матері.
Незабаром юнак зустрів дівчину Олю зі свого села, яка теж хотіла присвятити себе Богові та стати черницею, але отримала благословення спочатку вийти заміж, виростити дітей, а вже потім здійснити задумане.
Вони одружилися. Справи в молодих йшли добре, і невдовзі Василь став багатою людиною. Але про волю Божу він не забував: щедро ділився грошима з монастирями, храмами та лікарнями, допомагав бідним.
Якось їхав Василь у кареті і побачив селянина, який сидів прямо на бруківці. Чоловік голосно вигукував:
- Не як ти хочеш, а як Бог дасть!
Тільки скаже і знову:
- Не як ти хочеш, а як Бог дасть!
Підказало серце Василеві, що в людини біда, наказав кучерові зупинити карету. Покликавши нещасного, він розпитав його. Селянин поділився своїм горем: у селі в нього залишився старий батько та семеро дітей. Усі хворі на тиф. Сусіди, боячись заразитися, обходили їхню хату. Останнє, що в них було, це кінь, і батько послав його в місто продати його і купити корову, на яку була вся надія.
Привів селянин кінь у місто, продав, а годувальницю не купив. Гроші в нього відібрали: зовсім бідолаха ослаб від голоду і чинити опір не міг. Що тепер робити? Як повертатися з порожніми руками до голодних та хворих дітей? Ось і сів він на дорогу, чи то молячись, чи то плачучи:
- Не як ти хочеш, а як Бог дасть! Василь посадив мужика поряд із собою і наказав їхати на ринок. Там він купив двох коней та віз, який заповнив різними продуктами. Купив він і корову. Прив'язавши її до воза, віддав віжки селянинові. Той не повірив своєму щастю і почав відмовлятися, але Василь нагадав йому:
- Не як ти хочеш, а як Бог дасть!
Через багато років Василь сам став старцем. У народі його називали Серафимом Вирицьким .
Тисячі людей врятував святий Серафим, розкриваючи їм Божу волю, навчаючи своїм життям молитися:
– Хай буде на все Твоя воля, Господи. Не так, як я хочу, а як Ти даси!
25.10.2023
|
|
|
|
|
Баласт
Сашко прочитав книгу про мореплавців, і йому дуже захотілося поговорити з татом про те, що він дізнався.
Сашко дочекався, коли батько прийшов із роботи, і після вечері одразу ж підсів до нього:
- Тату, скажи, що таке баласт?
Батько трохи помовчав, подумав, а потім сказав:
– Баласт – це вантаж, яким наповнюють трюм корабля. Якщо корабель не буд...
Злий Валерик
Ласкаво світило сонечко, зігріваючи своїм теплом усе довкола. Від його цілющих променів тікав холод, темрява і морок. Зелена трава з розкиданими подекуди біленькими і жовтенькими квіточками м'яким оксамитовим килимом покривала землю. Дерева вбралися в яскраво-зелений одяг, на розлогих яблунях з'явилися ніжні біло-рожеві букетики. Повітря наповнилося ароматом квітів і щебетом пташок, що ...
Толіна фотокартка
Декілька хлопчаків купкою стояли біля воріт невеликого цегляного будинку і щось уважно розглядали, передаючи з рук до рук.
- Здорово! Мотоцикл гарний! – захоплювався Толик.
- Хороша фотографія! Дорого тільки вона стоїть, – з жалем сказав Віталік. - Мені мама не дозволить... Скаже, грошей нема.
- А я таки попрошу тата. Може, він дозволить сфотографуватис...
Бережися неправди!
Юрій Казаков мав хорошого друга - Валера Ільїна. У школі, вдома та на зборах вони майже завжди були разом. Валера був короткозорим і носив окуляри, а в Юри зір був чудовий, але він мріяв про окуляри.
- Навіщо тобі окуляри? - Не розумів Валера. - Знаєш, як з ними незручно! І розбити можна і втратити.
– Зате гарно! Як професор – важливий, представницький.
Злодюжка
Весело перестрибуючи через калюжі, Вася поспішав додому. Сьогодні він, як завжди, піде на пошту, де працює його тато. Там Васі завжди було цікаво. В одному з кабінетів монотонно стукав телеграфний апарат. То тут, то там дзвонило безліч телефонів, приходили і йшли люди, отримуючи та надсилаючи переклади, посилки, телеграми. А ще щодня великою машиною привозили багато листів, газет і журналів.
Маленький заступник
«Трам-там-там! Там-там-там!» - уже третій день поспіль монотонно і нудно стукав по дахах дрібний та холодний дощ. Здавалося, він ніколи не скінчиться. Низьке та похмуре небо гірко плакало, кидаючи свої холодні сльози на осінню землю.
Надвечір здійнявся поривчастий вітер. Він протяжно свистів у верхівках дерев, як батогом, безжально хльостав огорожами, вікнами. У таку погод...
Друг
Сашко прокинувся рано – щось йому не спалося. Та й до того ж він пам’ятав, що сьогодні 11 вересня – день його народження! Батьки Сашка пообіцяли, що на день народження вони подарують йому друга.
Сашко міркував про це, лежачи в ліжку. Хто такий друг? Друг – це той, хто тебе любить і хто завжди буде захищати тебе. Так, про такого друга Сашко давно мріяв.
Ра...
Бог любить мене!
Обганяючи один одного, хлопці поспішали додому після дитячих зборів. Міцний сибірський мороз не просто щипав ніс і щоки, а пробирав до кісток, тож затримуватись на вулиці нікому не хотілося.
Мишко йшов додому з відповідальним дорученням: господиня будинку, де проходили дитячі збори, попросила його передати мамі гроші. Мишко міцно затиснув у кулаку кілька п'ятирублівок і з важливим...
Прозріння
В одній країні вчені створили робота, який здатний навчатися. Назвали його Сайком. Сайк може будь-яку інформацію запам'ятати та на будь-яке запитання відповісти. Ну прямо відмінник, тільки з металу т...
Третя заповідь
– Діти, ви знаєте третю заповідь? - спитав дідусь, погладжуючи бороду і весело поглядаючи на онуків, які готувалися до чергового вечірнього читання.
Влаштувавшись зручніше, діти чекали на щось цікаве. Вони любили слухати дідуся, але поставлене запитання застало їх зненацька.
- Альоша, ти знаєш книги Біблії по порядку? - знову спитав дідусь, подивившись на жвавого семир...