Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Привітне щеня

Чому під час зустрічі люди тиснуть один одному руки? Це тепер є танки, гармати та бомби. А раніше люди воювали камінням та палицями. І якщо зустрічалися миролюбні, то один із них показував іншій долоню: дивись, у мене в руці нічого немає. Інший у відповідь розтискав пальці – і в мене також. Вони раділи, що погроза минула, і тиснули один одному руки.

Вітя та Юра жили в одному дворі і завжди грали разом. Але якось вони посварилися і стали при зустрічі вдавати, ніби не бачать один одного. Хлопчики вже й згадати не могли, через що виникла сварка, але миритися першому? Нізащо!

Погода стояла чудова, сонечко так і кликало на вулицю повеселитись. Але ж не грати одному. Ось і сиділи колишні друзі по домівках, наче ув'язнені. Гордість їх як ланцюгом скувала, особливо Вітю. Йому здавалося, що коли він першим підійде миритися, то злетить з голови корона. Щоправда,

справжньої корони в нього не було, але він завжди боявся здатися таким самим, як інші діти, от і задирав носа вище. Нехай усі думають, що він заморський принц. Звичайно, Вітя шкодував про розбиту дружбу, але корона була дорожчою.

А Юра дуже переживав і при кожній випадковій зустрічі з Вітею тримав руку, готову для рукостискання. Але побачивши задертий ніс, він теж відвертався і вдавав, що застібає гудзик.

Дні канікул минули безрадісно, з каменем гордині за пазухою. Незабаром небо заволокло хмарами, пішли дощі та настали холоди. Холодно було і на душі у хлопців. Якось Юра навіть намагався помолитися, але в нього нічого не вийшло. Та й не могло вийти: Бог не приймає молитви тих, хто не має миру в душі.

Стривожилися батьки Віті, що син на вулиці не буває, і завели собаку. Вирішили, що гуляючи з нею, хлопчик не тільки свіжим повітрям дихатиме, а й познайомиться з кимось, якщо вже з Юрою у них сварка вийшла. Але пес виявився злим – нікого до Віті не підпускав.

Побачили Юрини батьки, що Вітя собаку вигулює, і теж купили синові щеня. Той виявився лагідним і всім хвостиком виляв, хотів потоваришувати.

І ось одного разу Вітя зі своїм злим псом зустрів Юру з радісним цуценям. Як не тягнули хлопці собак у різні боки, нічого в них не вийшло: здоровенний Вітін пес вирішив з Юриним цуценям познайомитися. А той тільки цьому й радий – аж скрикує від задоволення. Почали вони грати. Поводочки у собак переплелися, і хлопчики опинилися поряд. Тут і Віте довелося помітити свого колишнього друга, тим більше, що той перший сказав йому:

- Вітання!

В цей момент Вітя відчув, що корона злетіла з його величної голови, і він ледве чутно промовив:

- І тобі привіт.

Помовчавши, хлопці заговорили про своїх улюбленців. Світ несміливо відновлювався. А собаки миттєво потоваришували і не хотіли розлучатися. Ось і змовилися хлопчики виводити їх на прогулянку водночас. А прощаючись, навіть потиснули руки. На душі було світло й радісно.

Прийшов Юра додому, почав молитись і відчув, що Бог чує його.

25.10.2023

Біблія:

Неправда – це гріх

Завжди радісна та товариська, Лариса була улюбленицею не лише у своїй родині. Любили її та сусідські діти. Ларисі виповнилося вже п'ять років, і вона виконувала відповідальну роботу в будинку - доглядала двох молодших братиків. У старших теж були важливі справи. Вони допомагали по господарству, доглядали свиней і корову, мили посуд, підлогу, підмітали двір. А Лариса цілими днями грала, розв...

Мій гриб! Мій!

Дідусь із онуком пішли до лісу за грибами. Дід – грибник досвідчений, знає лісові секрети. Ходить він добре, а от нагинається важко — спина може не розігнутися, якщо різко нахилитися.

Бог любить мене!

Обганяючи один одного, хлопці поспішали додому після дитячих зборів. Міцний сибірський мороз не просто щипав ніс і щоки, а пробирав до кісток, тож затримуватись на вулиці нікому не хотілося.

Мишко йшов додому з відповідальним дорученням: господиня будинку, де проходили дитячі збори, попросила його передати мамі гроші. Мишко міцно затиснув у кулаку кілька п'ятирублівок і з важливим...

Старший брат

Навесні Ігореві виповнилося одинадцять років. Він мав старшого брата Андрія. Він нещодавно повернувся із армії. Ігор сильно любив Андрія і в усьому наслідував його. Вони разом щось ремонтували у майстерні батька, разом читали Біблію вечорами та розмірковували про прочитане. Андрій завжди розумів Ігоря. А той, як другові, довіряв старшому братові всі свої мрії та таємниці.

Якось, спеко...

Надії настрою

Надя прокинулася у чудовому настрої. Яскраво світило сонечко, а з вулиці долинав веселий сміх дітлахів. Ох, і набігається вона сьогодні із подружками! Тут тато сказав, що дочку час зводити до зубного лік...

Нелегка перемога

Тепле літо непомітно змінилося восени. На вулиці стало холодно та сиро. Густий, білий, як молоко, туман повис над землею. Не чути стало ні співу птахів, ні крику півнів. Лише зрідка то тут, то там лунали дзвінкі голоси – діти йшли до школи.

- Аня! Почекай-і-і! - гукнула Олена подругу. Дівчатка привіталися.

- Ну, і туман сьогодні! - із захопленням промовила Аня.

...

Як Бог дасть

Хлопчик Вася був із селянського роду. А за старих часів усі селяни християнами були, тобто в Господа нашого Ісуса Христа вірували і заповідями Його жити намагалися. От і Вася захотів все своє життя Богові при...

Великдень без тата

Наближався Великдень. У християнських сім'ях це свято відзначається особливо урочисто. У будинку та на вулиці зазвичай наводять порядок, мами та бабусі печуть пиріжки, а дітлахи, як завжди, всім допомагає.

Передсвяткова метушня панувала і в сім'ї Кузнєцових. Хлопчики прибиралися у дворі та у сараї, а дівчатка – у хаті. Робота у них сперечалася, бо всі бралися за неї охоч...

Урок

Рано-вранці Вані та Віте мама веліла зібрати квасолю. Вона пообіцяла, що по обіді відпустить їх на річку, якщо вони добре попрацюють. Хлопцям дуже хотілося повудити рибу і купуватися, тому вони підстрибом помчали на город.

Квасоля була посаджена довгими рядами. Щоб швидше впоратися з роботою, хлопці вирішили збирати квасолю наввипередки. Так цікавіше!

У свій час Вітя йшов по...

Третя заповідь

– Діти, ви знаєте третю заповідь? - спитав дідусь, погладжуючи бороду і весело поглядаючи на онуків, які готувалися до чергового вечірнього читання.

Влаштувавшись зручніше, діти чекали на щось цікаве. Вони любили слухати дідуся, але поставлене запитання застало їх зненацька.

- Альоша, ти знаєш книги Біблії по порядку? - знову спитав дідусь, подивившись на жвавого семир...