|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Різдвяна пригода
Тримай його, тримай! – гукнула мама Максиму. Вона стояла на порозі в капцях, хлопчик якраз закінчував одягати сніговика. Вночі прихопив мороз і зліплений вчора Льодяник мав би простояти всі Різдвяні свята.
Максимко обернувся за Бровком, що чимдуж біг, несучи в зубах саморобну різдвяну зірку.
– Біжи за ним! – гукнула мама. – Він не втече далеко. Довго не будь. Зайди по дорозі до тітки Орисі, поклич на вечерю.
– Добре, мамо, – Максим дременув за собакою. – Бровко!
Та тільки він ступив за ворота, як світ навколо закружляв. Ой, лихо! Хлопчик озирнувся: «Де це я?»
– Не бійся, я з тобою! – прогавкав Бровко. – Ми в чарівному світі, нам терміново треба знайти Чортеня, воно вкрало різдвяну зорю.
– Ой, а як же Різдво без зірки? І для чого тобі моя?
– Не може бути Свята без зорі! А саморобна зірка налякає Чортеня. Ти її робив для того, щоб нести радість людям – Ісус народився.
– То ж гайда! Треба поспішати, до вечора мало часу, а мені ще треба до тітки Орисі.
– Гав!
Максим з Бровком бігли стежками чарівної країни, дивуючись з чудернацьких птахів, золотих дерев і білих-пухнастих хмаринок прямо на дахах будинків.
– Я з вами! Я знаю, де бешкетник! – Маленьке Ангелятко в теплому білому светрику сіло на золотій гілці. – Сам я не дам йому ради. Швидше.
– Ха-ха! – Засміявся чортик, коли стежка повернула за ріг дивовижної ратуші. – Я не віддам вам зорі, навіть не просіть.
– Але ж без зорі не може бути Святої вечері. Всі діти чекають на зорю, щоб повідомити радісну новину! – вигукнув Максим.
– Мені все-одно!
– Віддай зорю! – грізно гавкнув Бровко. – Або ж начувайся!
– Ні.
– Ти сам винен, - взяв до рук свою зірочку хлопчик.
За спиною в нього з’явилося Ангелятко, насупивши брівки. В Бровка дибки стала шерсть, якщо Чортеня вирішить втікати, то пес зловить його!
– Ааа! Так не чесно, - вигукнув неслух і спробував утекти. А ні! Бровко міцно вчепився в хвоста, Ангелятко стало перед Чортеням – руки в боки, а Максим високо підняв свою зірку.
– Не чесно красти зорю, красти свято! – сердито мовив хлопчик, забрав в Чортеняти зорю і повернувся до Ангелятка. Присоромлене Чортеня тихенько втекло. – От, тримай, віднеси її на місце.
– Дякую! Дякую! Так добре, що зоря повернулася!
– Гав! Нам пора! – світ знову закружляв.
– Бувайте, – почулося. Максим з Бровком опинилися біля воріт тітки. Хлопчик запросив її на вечерю і побіг додому.
А ввечері на небі вийшла зоря, всі раділи, колядували. Христос народився!
17.10.2023
|
|
|
|
|
Золоті туфельки
Це було за чотири дні до Різдва. Дух сезону опанував нарешті і мною. Зібравшись із силами, я вийшов із дому, сповнений рішучості забезпечити подарунками всіх своїх незліченних рідних та друзів.
А зробити це було непросто. Почати з того, що я довго не міг знайти місце, куди поставити машину. Стоянки були забиті повністю, адже весь Нью-Йорк разом зі мною вийшов на полювання за різдвяним...
Рукавички для Христа
Помолившись зранку Богу, Інеса вирушила до школи. Ранок був ясний, морозний і на серці у дівчинки було радісно. Учора, розмовляючи з бабусею про Різдво Ісуса Христа, Інеса з'ясувала для себе, що не тільки в ті часи, а й тепер, кожен, хто любить Бога, може зробити подарунок для Христа. А найголовніше, що подарунки для Ісуса можна робити не лише на Різдво, але щодня, взимку та влітку.
...ЗАРАДИ ЛЮБОВІ ДО ХРИСТА
Дапоццо провів вісім років у німецькому концентраційному таборі. Ось як розповідає він про жахливі 1937-1945 роки.
Будучи досить міцної статури, я важив тоді сорок п'ять кілограмів. На всьому тілі у мене рясніли смуги від ударів. Моя права рука була зламана, і вже більше ніколи я не володів нею досконало.
У надвечір'я Христового Різдва 1943 року мене викликали до коменданта. Я з'явив...
РІЗДВЯНИЙ ПОДАРУНОК
Чимало клопоту мали батьки зі своєю Стефкою. І борщик їй не смакував, і суконка не така, як в других, і в хаті не так прибрано, як у людей. На все нарікала та була невдоволена. А батьки були небагаті. Жили в місті, мешкали в сутеринах і гірко працювали на кусник хліба. Батько в броварі носив бочілки, а мати прала білизну по домах. Важка була праця, а й її не все можна було дістати, і доводилося...
НА СВЯТИЙ ВЕЧІР
Недаремно мала Галюся перед Різдвом так мамі у кухні допомагала. То горіхи лущила, то мигдаль, вибирала родзинки, била шум. А її брат Юрчик - теж: то біжить простоволосий, без духу, до крамниці, коли чогось нагло до кухні потрібно, то приготовляє прикраси і ліхтарики на ялинку.
За це все Галюся дістала від мами потрошку різного тіста, мигдалю, шоколаду. І от вони обидві спекли у малій фо...
Різдво Христове
Різдво Христове і святий Великдень — свята, переважно, дитячі, і в них начебто виконується сила слів Христових: «Якщо не будете як діти, не матимете внести в царство Боже». Інші свята не настільк...
Подарунок на Різдво
В одному великому місті жила дівчинка з незвичайним ім'ям Антоніна. Її все ласкаво називали Антошкою. Взагалі, Антошка – це ім'я хлопчика. Є навіть пісня така: Антошка, Антошка – підемо копати картоплю. Як відомо, Антошка з пісні був хлопчиком не дуже роботящим. І в цьому плані він зовсім не був схожий на Антошку з нашої розповіді, яка завжди допомагала мамі, навіть якщо мам...
Свята ніч
Коли мені було п'ять років, мене спіткало велике горе. Я не знаю, чи я згодом пережила горе більше, ніж тоді.
МОРОЗКОВІ ВІЗЕРУНКИ
Один маленький хлопчик, якого звали Остап, найбільше з усіх пір року любив зиму.
Остапові страшенно подобалося ліпити замки зі снігу та піску. А оскільки піску біля їхнього дому не було, а на море вони їздили всього один раз за все його життя, то єдина надія залишалася на сніг. А ще хлопчик любив співати, так, щоби усією родиною, їхнім маленьким хором. Ну або коли чужі люди в картатому ди...
Дівчинка зі сірниками
Морозило, йшов сніг, на вулиці ставало все темнішим і темнішим. Це було якраз під Новий рік. В цей холод і темряву вулицями пробиралася дівчинка з непокритою головою і боса. Вона вийшла з дому в туфлях, але куди вони годилися! Величезні-величезні! Останньою їх носила мати дівчинки, і вони злетіли у малюка з ніг, коли вона перебігала через вулицю, злякавшись двох карет, що мчали. Однієї туфлі во...