Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Різдвяна пригода

Тримай його, тримай! – гукнула мама Максиму. Вона стояла на порозі в капцях, хлопчик якраз закінчував одягати сніговика. Вночі прихопив мороз і зліплений вчора Льодяник мав би простояти всі Різдвяні свята.

Максимко обернувся за Бровком, що чимдуж біг, несучи в зубах саморобну різдвяну зірку.

– Біжи за ним! – гукнула мама. – Він не втече далеко. Довго не будь. Зайди по дорозі до тітки Орисі, поклич на вечерю.

– Добре, мамо, – Максим дременув за собакою. – Бровко!

Та тільки він ступив за ворота, як світ навколо закружляв. Ой, лихо! Хлопчик озирнувся: «Де це я?»

– Не бійся, я з тобою! – прогавкав Бровко. – Ми в чарівному світі, нам терміново треба знайти Чортеня, воно вкрало різдвяну зорю.

– Ой, а як же Різдво без зірки? І для чого тобі моя?

– Не може бути Свята без зорі! А саморобна зірка налякає Чортеня. Ти її робив для того, щоб нести радість людям – Ісус народився.

– То ж гайда! Треба поспішати, до вечора мало часу, а мені ще треба до тітки Орисі.

– Гав!

Максим з Бровком бігли стежками чарівної країни, дивуючись з чудернацьких птахів, золотих дерев і білих-пухнастих хмаринок прямо на дахах будинків.

– Я з вами! Я знаю, де бешкетник! – Маленьке Ангелятко в теплому білому светрику сіло на золотій гілці. – Сам я не дам йому ради. Швидше.

– Ха-ха! – Засміявся чортик, коли стежка повернула за ріг дивовижної ратуші. – Я не віддам вам зорі, навіть не просіть.

– Але ж без зорі не може бути Святої вечері. Всі діти чекають на зорю, щоб повідомити радісну новину! – вигукнув Максим.

– Мені все-одно!

– Віддай зорю! – грізно гавкнув Бровко. – Або ж начувайся!

– Ні.

– Ти сам винен, - взяв до рук свою зірочку хлопчик.

За спиною в нього з’явилося Ангелятко, насупивши брівки. В Бровка дибки стала шерсть, якщо Чортеня вирішить втікати, то пес зловить його!

– Ааа! Так не чесно, - вигукнув неслух і спробував утекти. А ні! Бровко міцно вчепився в хвоста, Ангелятко стало перед Чортеням – руки в боки, а Максим високо підняв свою зірку.

– Не чесно красти зорю, красти свято! – сердито мовив хлопчик, забрав в Чортеняти зорю і повернувся до Ангелятка. Присоромлене Чортеня тихенько втекло. – От, тримай, віднеси її на місце.

– Дякую! Дякую! Так добре, що зоря повернулася!

– Гав! Нам пора! – світ знову закружляв.

– Бувайте, – почулося. Максим з Бровком опинилися біля воріт тітки. Хлопчик запросив її на вечерю і побіг додому.

А ввечері на небі вийшла зоря, всі раділи, колядували. Христос народився!

17.10.2023

Біблія:

ХАТИНКА НА КРАЮ ВУЛИЦІ

Олеся поверталася додому зі школи. Сьогодні був останній навчальний день у цьому семестрі. Увечері для дітей влаштують новорічне свято. Але вона на нього не піде – задавнена простуда їй добряче дошкуляла, і єдине, про що дівчина зараз мріяла – це гарячий чай із медом і тепла ковдра. Ковдру з овечої вовни для неї пошила бабуся, коли ще була жива. Це була майже єдина пам&r...

РІЗДВЯНИЙ ПОДАРУНОК

Чимало клопоту мали батьки зі своєю Стефкою. І борщик їй не смакував, і суконка не така, як в других, і в хаті не так прибрано, як у людей. На все нарікала та була невдоволена. А батьки були небагаті. Жили в місті, мешкали в сутеринах і гірко працювали на кусник хліба. Батько в броварі носив бочілки, а мати прала білизну по домах. Важка була праця, а й її не все можна було дістати, і доводилося...

Різдвяна казка

Дуже давно, понад дві тисячі років тому, в маленькому містечку Назареті жила благочестива дівчина на ім’я Марія. Одного разу, коли Марія клопоталася в оселі, її кімнату осяяло яскраве світло. В ньому дівчина побачила ангела Господнього. Вона дуже злякалась. «Не бійся, Маріє, - сказав ангел, - я приніс тобі радісну звістку. В тебе народиться дитина. Це буде Син Самого Бога, і назвеш ...

Різдвяний ангел

— Подайте, Христа — заради, милостиню! Милостиньку, Христа — заради!

Ніхто не чув цих жалібних слів, ніхто не звертав уваги на сльози, що звучали в словах бідно-одягненої жінки, яка самотньо стояла на розі великої та жвавої міської вулиці.

— Подайте милостиню!..

Перехожі квапливо крокували повз неї, з шумом мчали екіпажі сніговою дорогою. На...

РІЗДВЯНЕ ПРОЩЕННЯ

Це сталося у п'ятницю, був страшенно метушливий день, за шість днів - Різдво, йшов 1958 рік. Я був у електроремонтній майстерні. Багато працював, щоб провести святкові дні у спокої разом з моєю родиною Раптом задзвонив телефон, і голос на другому кінці дроту повідомив, що на мого п'ятирічного сина Крейга наїхала машина. Навколо нього товпилися люди, та коли я з'явився, вони розступилися. Крейг ...

Березова ялинка

Яких тільки чудес не трапляється у Різдвяну ніч! Сергій слухав, як мама читає йому святкові розповіді, і тільки дивувався. Всі вони, починаючи сумно-сумно, закінчувалися так, що аж плакати хотілося від радості. Були, щоправда, й оповідання з іншим кінцем. Але мама, хмурачись, пропускала їх. І правильно робила. Сумного їм вистачало й у житті.

За вікном наступала темно-синя ніч. Подвір&...

Різдвяний настрій

Посередині просторої зали стояла висока ялинка. Прикрашена різнобарвними кульками, гірляндами та сніжинками, вона була як справжня королева у святкових шатах. Розкинувши довге віття, ялинка заплющила очі від задоволення. І раптом вона почула голоси… Це розмовляли ялинкові прикраси.

— Як мені подобається Різдво! — захоплено вигукнула синя блискуча Куля. — У мен...

ЛЯЛЬКА ВІД ІСУСА

Коли ти ростеш у неповній сім’ї, то вчишся довіряти Богові з дитинства. Вчишся знаходити приводи для радості у всьому. Вчишся робити щось таке, щоби на втомленому матусиному обличчі яскравіла усмішка.

А ще вчишся адресувати свої подарункові мрії не Діду Морозу і не Миколаю – ти в них не віриш, бо не раз уже заставала матусю за підкладанням подарунків під подушку, та й ...

ТЕПЕР Я РОЗУМІЮ, ТЕПЕР Я БАЧУ

Якось був чоловік, який дивився на Різдво як на якусь дурницю. Він не був скнаром. Він був дуже добрий і порядний, щедрий до своєї сім'ї, чесний у своїх стосунках з іншими людьми. Але він не вірив у все те, про що йшлося у церквах на Різдво. І він був надто чесний, щоб вдавати, що він вірить. "Я не хочу тебе засмучувати, - сказав він своїй дружині, яка справно ходила до церкви, - але я...

Я не люблю зиму, але...

Я не люблю зиму, бо холодно та слизько. Холодні руки, ноги, ніс...
І все-таки грудень мене приваблює таїнством Різдва, а надто ввечері напередодні.
Свята Вечеря! У колі найближчих та рідних, на столі лише пісні страви, ані краплі спиртного.
Запах свіжої хвої...Горять свічки, дванадцять страв...
Онуки та діти постійно перераховують чи все гаразд. Нарешті таємнича мить...