Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Важливі Знання для Розуміння Світової Історії: Аспекти Стародавнього Ізраїлю

Опис

У 13-14 столітті до н.е. в Палестину, яку ще називали Ханаан прийшли скотарі, яких називали “Зарічні люди”. Раніше вони жили за рікою Євфрат, яку ще називали Евер.

Тому цих “Зарічних людей” назвали Євреї. Факти про євреїв викладені у Біблії, у Старому Заповіті.

Першим євреєм був Авраам.

Він жив біля міста Ур, що був містом Шумеру. У Авраама був син Ісаак та онук Яків. У Якова було дві дружини — Лія, Рахіль, і служниці дружин — Зілпа та Білга. Від них народились сини:

Сини Лії: Рувим, Симеон, Леві, Юда, Завулон, Іссахар. Сини Рахілі: Йосиф, Веніямин.

Сини Білги: Дан, Нафталі. Сини Зілпи: Гад, Ашер.

Яків взяв собі нове ім’я — Ізраїль.

Його сини стали синами Ізраїля, ізраїльтянами. Їх було 12. Кожен з них утворив своє плем’я.

Ізраїльські племена поклонялися єдиному Богу, якого називали Яхве. Але його ім’я не можна було називати, тому вони просто казали Бог. А слово Бог означало — благий, добрий, God-Good, той, що дав благо.

У 12 ст. до н. е. південно-західну частину Східного Середземномор’я захопили войовничі філістимляни. Саме від них ця земля отримала назву Палестина.

Філістимляни, вони ж — палестинці, тепер воювали з народами Ізраїлю — євреями.

Але філістимляни вивчили мову євреїв. Довгий час вони говорили однією мовою.

Також землі Ханаану подобалися хетам та єгиптянам. Вони воювали за них, інколи перемагали у битвах і брали ізраїльтян в полон.

В кінці 12 століття до н.е. євреї, які були в полоні, втекли з Єгипту. Їх вивів звідти Мойсей. Він отримав від Бога 10 заповідей. Бог дав ці заповіді на Скрижалях — двох кам’яних плитах.

Ця подія відбулася на горі Синай.

Щоби зберігати ці 10 Заповідей Бог дав Мойсею Ковчег Заповіту — дерев’яну скриню, яка була обшита золотом всередині та зовні.

Євреї носили її з собою, коли переселялися.

Наприкінці 2 тисячоліття до н. е. євреї перейшли до осілого способу життя: почали орати землю та займатися ремеслом й зокрема — виплавляли залізо.

Єврейські племена об’єдналися та обрали своїм царем Саула.
Але Саул загинув у новій війні з філістимлянами.

Далі царем обрали Давида. Ми знаємо його з міфу про “Давида і Голіафа”.

Голіаф — це філістимлянський воїн у Старому Заповіті. Молодий Давид, майбутній цар Юдеї та Ізраїлю, перемагає Голіафа в поєдинку за допомогою пращі, а потім відрубує його голову.

Перемогою Давида над Голіафом почався наступ ізраїльських та юдейських військ, які вигнали зі своєї землі філістимлян.

За Давида було створено гвардію з іноземців — філістимлян та критян. З метою встановлення податків провели перепис населення. Згодом, коли уклали мир з філістимлянами, територія Ізраїлю розширилася до Червоного моря.

Після Давида правив його син Соломон.

Ізраїльсько-Іудейське царство сягнуло свого розквіту.

Соломон не воював, як його батько, а намагався за допомогою дипломатії та торгівлі зміцнити державу. У країні розпочалося бурхливе будівництво, відновлювалися й засновувалися нові міста, будувалися палаци.

За правління Соломона було споруджено грандіозний Єрусалимський храм на честь Бога Яхве. У Біблії розповідається, що цей храм було оздоблено ліванським кедром, міддю, коштовним камінням і золотом.
У храм урочисто перенесли найбільшу святиню ізраїльтян – «Ковчег Завіту».

З біблійних розповідей Соломон постає як уособлення мудрості. Цар був для свого народу мудрим порадником, справедливим суддею.
Після смерті Соломона північні єврейські племена відокремилися та створили своє власне царство Ізраїль із центром у місті Самарія.
Спадкоємці Давида правили в Юдейському Царстві, столицею якого залишився Єрусалим.

Смерть Соломона (930 р. до н. е.) практично поставила крапку в історії Ізраїльського царства як єдиної держави. На царський престол сходить його син — Ровоам. Але він проводить надмірно жорстку репресивну внутрішню політику. Саме Ровоаму належить вислів: «Батько мій карав вас бичами. Я буду карати скорпіонами».

Десять колін Ізраїлевих не визнали над собою його владу й об’єдналася під владою Єровоама I, утворивши в північній частині до цього єдиного Ізраїльського царства Північно-Ізраїльське царство. Коліна Юди й Веніаміна залишилися вірні роду Давида й утворили державу з центром у Єрусалимі, відому згодом як Юдейське царство.