Вивищення та духовний занепад Риму

198

Опис

Тим часом євреї «розсіяння» активно засвоювали елементи грецької культури. Найосвіченіші намагалися узгодити античну філософію з Біблією. У цьому багато зусиль доклав Філон Олександрійський, сучасник Ірода. Він вчив про Божу силу, яку на зразок мудреців Елади називав Логосом – Словом.

Тайна Божества, – говорив Філон, – неосяжна і невимовна, але, коли Воно являє свою силу і доброту, то діє через Слово. Словом Сущий творить і підтримує всесвіт, у ньому Він відкривається смертним. Філонівська ідея Логосу як посередника між Творцем і космосом згодом допомогла викласти Євангеліє мовою філософів.

Зближення євреїв зі світом еллінів призвело до зацікавлення багатьох язичників їхньою релігією. Неприйняття ідолопоклоніння, здорова мораль, живе релігійне почуття юдеїв сприяли виникненню перших неофітів. Почали нарешті здійснюватися слова пророків про народи, які прийдуть до Бога істини, добра і справедливости. Подекуди слово «юдей» почало набирати віросповідного, а не етнічного значення.

У ІІ і особливо в І столітті до н.е. багато прозелітів, тобто людей, які перейшли в юдейство, з’явилося в різних частинах Римської імперії. Деякі з них навернулися під впливом книг, написаних від особи грецької пророчиці Сибіли. Це ім’я було псевдонімом, який уживали юдейські місіонери Єгипту. Вони провіщали загибель світу за те, що він віддався під владу ідолів та деспотів. З уст в уста передавалася звістка про те, що з Юдеї вийде Хтось, призначений стати володарем народів. Але насправді світове панування дедалі більше зосереджувалося в руках римлян.

Перетворення Риму на імперію почалося вже близько 200 року до н.е., після його перемоги над головним конкурентом – Карфагеном. Однак при цьому військова сила виявилася згубною для республіканського ладу самої Італії. Надто багато земель довелося тримати в покорі, надто впливовою стала армія, щоб демократичні елементи управління могли вберегтися. Обіцяючи, змушуючи, підкуплюючи, диктатори непомітно звели нанівець більшість політичних свобод. Республіка була задушена, а Рим під усіма вітрилами йшов до одноосібної тиранії.

Октавіан Август

Після громадянських війн та кривавого терору 30-х років до н. е. небіж Юлія Цезаря Октавіан Август досить легко встановив самодержавство. За словами Тацита, Август, «назвавши себе консулом і нібито вдовольняючись владою трибуна для захисту прав народу, спершу здобув своїми щедротами прихильність воїнів, роздаючи хліб натовпу. А потім завоював прихильність усіх солодкими благами світу, і, зрештою, поволі набираючи сили, почав підмінювати собою сенат, магістратів й закони» (Тацит, Аннали, 1,2).

Ще Юлій Цезар заборонив усі спілки й організації, навіть найбезневинніші, а режим Августа зробив принциповим постійний нагляд за громадянами. Вдаючи демократа, Октавіан стежив за будь-яким можливим вогнищем невдоволеності. Цьому добре служила розгалужена мережа шпигунів.

Втім, багатьом видавалося, що абсолютизм – цілком помірна плата за спокій, стабільність та тривалий міжнародний мир. «Вік Августа» називали кращим періодом Риму, золотою добою його культури. За Августа Капітолій гордовито піднісся над світом, вселяючи повагу й страх. Римський орел розкинув крила від Атлантики до Близького Сходу й від Британії до Африканського узбережжя. Місто на семи пагорбах перетворилося в центр, до якого «вели всі шляхи».

Блискуча військова техніка та дисципліна дозволили римлянам стати господарями Середземномор’я. Урядові чиновники вивозили з підкорених країн незліченні скарби. Звідусіль текли вони до Риму: раби, слонова кістка й звірі для цирку з Нумідії, мармур з Греції, хліб з Єгипту, скло і пурпур з Фінікії. Комерційні каравани постачали килими, тканини і коштовності з Вавилону, Аравії, Індії і Китаю. Столицю перебудували. Говорили, що кесар прийняв її цегляною, а залишив мармуровою.

Прекрасні магістралі сполучили Рим з околицями, пожвавилися торгівля й контакти між провінціями. Юридична рівність усіх, хто став «римським громадянином», сприяла зближенню народів Сходу й Заходу. Виглядало, що мрія філософів-стоїків про єдину державу, де людина – громадянин всесвіту, близька до втілення.

Не дивно, що придворні поети оспівували Августа, не скупилися на панегірики. Сам кесар заохочував улесників й усіма засобами підтримував власний авторитет. Для цього поступово, починаючи зі східних провінцій, почав створюватися культ імператора. Невдовзі по всій державі вже діяли храми Августа, йому співали славослів’я, його проголошували «батьком вітчизни», «сотером», тобто спасителем нації.

Видовище імперії, що зростала на чолі з людинобогом, вражало сучасників. Заговорили вже про «непорушне царство», що утвердилося навіки. Але приборкані народи не бажали миритися з цією перспективою. Наприкінці правління Августа почалися заворушення у багатьох провінціях, де на Рим дивилися як на загарбника. Юдеї вірили, що цей апокаліптичний Звір впаде від меча Месії.

Завоювання не позбавили Рим важких внутрішніх конфліктів. Земельні володіння і фінанси дедалі більше зосереджувалися в руках олігархії. Розорені селяни Італії юрбами йшли до Риму, де їх годували випадкові заробітки і подачки уряду. Тривалі війни переповнили столицю рабами (їх там було близько мільйона). Раби багато разів повставали, намагаючись повернутися в рідні краї, але ці спроби незмінно закінчувалися розправами. Після розгрому гладіаторів Спартака шість тисяч непокірних були розіп’яті вздовж шляху від Капуї до Риму.

Не менш глибокою була й духовна криза. Давні вірування й міфи у багатьох почали викликати насмішку. Релігія втрачала своє значення, перетворюючись на складову частину громадянських обов’язків. Ще Цицерон говорив, що офіційний культ потрібен лише для дотримання порядку в масах. Зустрічалися люди, готові йти незрівнянно далі. Поет Лукрецій вбачав у релігії шкідливий забобон. У своїй книзі «Про природу речей» він воскрешав матеріалізм старих грецьких філософів Демокрита та Епикура. За їх доктриною, всесвіт є нічим іншим, як випадковим утворенням, породженим шаленством атомів. Рано чи пізно його чекає загибель. Лукрецій вже повсюдно бачив ознаки осені світу, що віщували його кінець і розпад. Такі ідеї широко побутували не лише на Заході, а також в Індії і Китаї.