Підготовка до одруження

Вибираючи дружину

Істинний учень Христовий знає, що брати в дружини треба тільки ту дівчину, яка розділяє з ним одну віру. Проте, у ряді випадків, дуже важко знайти дружину або чоловіка саме за цим критерієм. Деякі чоловіки і жінки в такій ситуації в змозі взагалі розстатися з мріями про шлюб. Вони роблять це відповідно до вчення Ісусового в Євангелії від Матфея 19:12. Ісус визнає, що поступити так – крок дуже важкий; і Він вказує про небесний ідеал у подібній ситуації. Це, звичайно, не заповідь для всіх послідовників.

Найперше, що слід робити при бажанні одружитися, – помолитися про це і ввірити рішення справи Богові.

Біблія неодноразово попереджає про небезпеку тих, хто одружується з людиною не своєї віри:

• “Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки, тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав” (Бут. 6:1,2).
• “Сини Божі” – це нащадки Адама через Сифа, при якому “почали призивати ім’я Господа” (Бут. 4:26). Духовно, це було “благочестиве сім’я”, звідки і назва “Сини Божі”. І за контрастом, дочки людські не проявляли жодного інтересу до богослужіння, і як результат – на землі наступило велике розбещення, що викликало суд Божий і знищення роду людського (за винятком Ноя і його сім’ї) у бурхливих водах Потопу (Бут. 6,7 роз.).
• І Авраам, і Ісаак були проти одруження своїх синів на дочках Ханаанських, які були всі суцільно ідолопоклонницями (Бут. 24:3,4; 28:1,2).
• Закон Мойсеїв суворо забороняв Ізраїльтянам вступати в будь-які відносини з народами, які оточували їх, і тим більше брати з них дружин своїм синам (Вих. 34:15,16). Споріднюватися з народами Ханаанськими було заборонено синам Ізраїльським Самим Господом Богом (Втор. 7:3,4).
• Це веління було підтверджене пізніше і наступником Мойсея, Ісусом Навином (Нав. 23:12,13).
• Чужоземні дружини царя Соломона відвернули його серце від Бога (3Цар.11:1-11).
• Ездра (9:1,2,12) і Неємія (13:23-27) зіткнулися з тією ж проблемою, і обидва вони говорили про згубність подібних союзів.

Буде корисним вам самим прочитати всі згадані посилання.

У Новому Завіті апостол Павло також суворо засуджує шлюби віруючих з невіруючими: “Не схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою? Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?” (2Кор. 6:14,15); “Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі” (1Кор. 7:39).

Той, хто планує одружитися, повинен чітко розуміти, що досконалий союз може бути досягнутий тільки тоді, коли обидва партнери належать Господові. Якщо немає єдності віри, поглядів, цілей – такі шлюби не мають під собою твердої духовної основи. І недивно, що вони дуже скоро перетворюються на співжиття двох абсолютно чужих один одному людей або взагалі дуже швидко розпадаються.

Істинні послідовники Христові повинні завжди пам’ятати, що людина, яка не виконує велінь Євангелія, не є членом сім’ї Божої і не увійде до Його Царства при поверненні Христа на землю. Це – Божа постанова, а не наша. Тому, якою б чарівною, ніжною, дбайливою і доброю не була б обраниця/обранець вашого серця, вона/він не входить у Божу сім’ю, доки не увірує в Євангеліє. Багато людей – добрих і хороших в очах оточення, і ми цілком можемо мати з ними добрі і теплі стосунки, але шукати серед них майбутнього чоловіка/дружину буде украй необачно. Бог приймає у Свою сім’ю тільки тих, хто приймає Його спасіння через Ісуса Христа. І Він просить, щоб ми, вибираючи партнера, враховували цей критерій.

Усе це треба добре пам’ятати, бо наше спасіння безпосередньо залежить від послуху. Завжди і в усьому на першому місці – Бог і Ісус, якщо наша віра дійсно чогось вартує, а це включає і вибір майбутнього супутника життя. Цілком ясно виражається із цього приводу Ісус: “Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене” (Мф. 10:37).

У ряді країн великі сімейні клани або групи родичів можуть спричинити (і чинять) сильний тиск на молодих людей при виборі ними партнера для шлюбу. Але якщо ми Христові, то повинні в усьому підкорятися Йому. І якщо сім’я чи родичі вимагають від нас зробити щось всупереч велінню Господньому, на зразок шлюбу з людиною іншої віри або взагалі без віри, ми повинні чинити опір цій вимозі заради нашої вірності Христу і заради нашого духовного благополуччя. У шлюбі ми формуємо союз, який допомагає кожній із сторін успішному руху в напрямі Божого Царства. Цього не буде, і бути не може, якщо ми одружуємося з невіруючим за наполяганням сім’ї чи родичів!

У більшості випадків людина одружується/виходить заміж лише один раз. Зробивши цей крок, чоловік і дружина мають бути разом вже назавжди. І якщо вибір зроблений неправильно, плата за помилку величезна – людина позбавляє себе щастя на решту життя.

Біблія говорить про це часто, іноді в досить різких виразах:

1. “Краще жити в кутку на покрівлі, ніж зі сварливою дружиною у просторому домі” (Пр. 21:9);
2. “Краще жити у землі пустельній, ніж з дружиною сварливою і сердитою” (Пр. 21:19);
3. “Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали” (Пр. 31:30).

Чоловіки обожнюють красивих жінок; у країнах, де за наречену необхідно платити викуп, жіноча краса частенько і визначає розміри цього викупу. Врешті-решт, немає нічого поганого в бажанні мати дружину-красуню. Проте якщо чоловік орієнтується тільки на красу, можна зробити невибачну помилку і мучитися потім усе життя. Подивимося ще раз на наведені вище притчі. Дві перші свідчать про те нещасне життя, яким доводиться розплачуватися за невірний вибір. Остання говорить, що краса не є гарантією щасливого шлюбу, бо швидко минає; що дійсно важливе – це людина, яка боїться Господа.

Поведінка до шлюбу

У новозавітні часи Коринф був дуже розбещеним містом, як і багато мегаполісів сьогодні. Апостол Павло двічі писав учням, які жили в цьому місті. У його Посланнях містяться багато здорових, практичних порад, що актуальні в усі часи. У 1 Посланні до Коринф’ян Павло наводить 6 причин, чому віруючі повинні уникати чи просто тікати від сексуальної розбещеності:

1. Розпусники не знайдуть себе в Божому Царстві: “Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують” (1Кор. 6:9, 10).

2. При хрещенні учням прощаються всі колишні гріхи, включаючи і аморальну поведінку. Починається нове життя, і все старе має залишитися в минулому: “І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого” (1Кор. 6:11).
3. Віднині учні належать Господові; вони присвячують свої тіла на служіння Йому: “Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла” (1Кор. 6:13); “Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої? Бо ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі” (1Кор. 6:19,20).
4. Їх тіла (присвячені Господу) воскреснуть з мертвих: “Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю” (1Кор. 6:14).
5. Їх тіла зображені як члени Христові, і розпусна поведінка руйнує цей союз з Христом. Віруючий складає в дусі одне ціле з Господом, що включає єдність думок і поглядів. Не можна бути “одним духом з Господом” і одночасно “одним тілом” з блудницею (розпусником): “Хіба не знаєте‚ що тіла ваші є члени Христові? Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці? Зовсім ні! Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Бо сказано: “Обидва будуть одна плоть”. А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом” (1Кор. 6:15-17).
6. Розпуста є гріхом проти власного тіла: “Уникайте блудодіяння: всякий гріх, що його чинить людина, є поза тілом, а блудник проти власного тіла грішить” (1Кор. 6:18).

Треба визнати, сексуальні стосунки до шлюбу – явище досить поширене в багатьох країнах. Молоді люди, які не мають намірів одружуватися, проте живуть разом так званим “цивільним шлюбом”. Цього явища не має бути серед дійсно віруючих. Сексуальні стосунки дозволяються тільки для тих, хто одружився, і є вираженням повної єдності з усіх питань серед молодих людей, які з’єдналися в шлюбі.

“Випадкові зв’язки” абсолютно недозволені Писанням. Вони роблять безглуздою святість шлюбу і заохочують невірність у шлюбних відносинах.