Через молитву до сили

Молитва наповнює життя віри важливим змістом. Завдяки молитві вірний отримує силу поборювати труднощі, зберігати вірність перед спокусами, перемагати зло та невдачі навколо себе, терпеливо зносити те, чого не можна подолати. Завдяки молитві вірний щораз більше наближається до Бога, чимраз сильніше переконується, що Він існує, та щораз виразніше відчуває свою єдність з Ним і своє зростання в житті.

Молитва можлива, бо людина – це не лише тілесна, а й духовна істота, а тому може спілкуватися з найвищим Духом, тобто Богом.

Вірний може контактувати з Богом також і тому, що під час хрещення, а особливо миропомазання, як і в момент звершення інших таїнств і молитов, прийняв Святого Духа.

Святий Дух є третьою Божою Особою, любов’ю Отця і Сина, Господньою силою, яку Ісус зіслав Своїй Церкві. Через Святого Духа християнин може несказанно наблизитися до Бога. Ба більше, Святий Дух допомагає вірному усвідомити, що він – дитя Боже, а отже, звертаючись до Небесного Отця, може промовляти: «Отче», – або, як каже Ісус, «Авва», що означає «Татку мій».

Отож, завдяки дії Святого Духа вірні й інші люди не лише отримують змогу спілкуватися з Богом, а й можуть встановити контакт із самим Святим Духом. Він стає по-дружньому близьким людині, яка веде розмови й живе з Богом.

Вірний починає ще більше довіряти Святому Духові, ще сильніше вірити Йому, опиратися на Нього, очікувати від Нього всього, що йому потрібне. Мало того, цей Святий Дух є своєрідним адвокатом, захисником, утішителем вірного. Святий Дух живе в серцях вірних і в їхніх серцях молиться. А що Він є любов’ю Отця і Сина, то до цієї безмежної Божої любови долучає й вірного.

Завдяки цьому вірний може безпосередньо звертатися до Бога на свій лад, чисто по-людськи – так, як дитина звертається до батька чи матері.

Ісус змалював це словами: «Коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!» (Мт. 18:3).

Святий Дух наділяє людину новими здібностями, завдяки яким вона може успішно спілкуватися з Богом. Дає їй дари й чесноти. Отримавши ці дари, людина стає здатною служити іншим; а набуті чесноти роблять її ліпшою, новою, іншою, спроможною зносити труднощі, перемагати зло, опиратися гріхові й спокусам, залишатися вірною людям і Богові. Завдяки чеснотам вірний може любити, будувати мир, поширювати радість, бути великодушним, добрим, терплячим, лагідним, справедливим, відважним, побожним.

Через дію Святого Духа вірний не лише стає здатним молитися, але й сам немов перетворюється на молитву. У такий спосіб отримує нові здібності, поринає в делікатність, присутність Святого Духа і в цьому зануренні зустрічається та розмовляє з Богом.

Вірний, однак, може розмовляти з Богом також і тому, що Син Божий став людиною. Відтоді Бог завжди перебуває неподалік від нас. Він є тут, з нами й посеред нас. Відтоді вірний може говорити власною мовою, може плакати й сміятися перед Богом. Може по-різному й у будь-якому становищі розмовляти з Богом як Його дитя, як член Його родини, як дитина в оселі свого Отця.

Отож, молитва стає чудесною подією, яка відбувається між вірним і Богом. Адже молитва – це аж ніяк не виголошення слів у порожнечу чи повторення вивчених молитовних формул.

Молитва – це передусім зв’язок людської віри й любови, людського духу з Богом. А отже, це духовне єднання з Богом цілої людини.

Отож, чи Бог існує, чи ні, пізнаємо не лише розумом або завдяки інформації, отриманій від Ісуса Христа, а доходимо до цієї істини також через молитву.

І коли це здійсниться, ми, так само, як великий французький навернений Андре Фросар, зможемо сказати: «Бог існує, я зустрів Його».

І тоді ніхто не зможе переконати тебе в тому, що Бога нема. Важливо, однак, почати молитися відразу.

Стань перед Богом і спробуй звернутися до Нього, серед тиші спробуй почути Його голос і Його поклик у своїй душі.