Віра береже тебе, як мати

Вірити в Бога – означає бути людиною, яка довіряє життю. Дитина перебуває під опікою батьків і повністю довіряє їм. Доросла людина, не роздумуючи, йде до людей, бо вірить, що її ніхто не вб’є. Сім’я з довірою спить разом в одному помешканні, не боячись, що хтось із близьких заподіє комусь іншому кривду. Ти заходиш до трамвая, маючи певність, що довезе тебе до мети. Сідаєш у літак, вірячи, що той не розіб’ється. З довірою лягаєш увечері в ліжко, бо інтуїтивно впевнений у тому, що вранці прокинешся. У ресторані з довірою споживаєш страви, вірячи, що не отруїшся. Заходиш до храму, до великої крамниці чи будинку з незбагненною внутрішньою впевненістю, що дах не завалиться тобі на голову. Проходиш під вікнами споруд і дахами, маючи переконання, що жоден предмет, жодна черепиця не впаде тобі на голову. З довірою приходиш до лікаря, дозволяєш йому себе оперувати та віриш, що ліки, які він тобі виписав, допоможуть. Гуляєш парком чи лісом, вірячи, що ніхто на тебе не нападе. Заходиш у воду й плаваєш, маючи впевненість, що жодна морська потвора не затягне тебе в глибочінь.

Віра – основна рушійна сила людини. Віра – це довіра до життя й до людей, довіра до невидимої, хоча й усюдисущої, присутности Бога. Цю довіру неможливо ні довести, ні просто наділити нею людину, використовуючи наукові методи. Жодні наукові знання не можуть дати мені впевнености в тому, що завтра вранці я прокинуся, що вночі ніхто не заподіє мені кривди, що в морі на мене не нападе хижа риба, що мені на голову не впаде черепиця, а трамвай, яким їхатиму, не потрапить в аварію. Віра – це впевненість у невпевненості. А отже, це впевненість духу та невпевненість розуму. Це впевненість серця і невпевненість знання. Віра – це тканина нашого життя. У цій непевній упевненості ми й існуємо: пристосовуємося до неї, рухаємося в ній і – завдяки тому, що вона є, – можемо жити й бути радісними.

Найважчі травми, рани, зокрема й хвороби, з’являються тоді, коли ми не можемо вірити. Якщо дитина в ранньому віці досвідчила брак довіри, якщо пережила шок або жорстокість і грубість батьків, якщо до неї ставилися суворо, а не делікатно, то в її серці не з’явиться чутливости до віри, відчуття віри, а пануватиме лише брак довіри. Вона немовби почне духовно, психічно й навіть тілесно в’янути.

Якби в людини виник сумнів у тому, що вона завтра прокинеться, то навіть не змогла б лягти ввечері. Якщо людина почне вірити, що їй на голову впаде черепиця з даху, то більше не зможе ходити під будинками. Якщо хтось знищить її довіру до людей, їй буде важко з’являтися серед них. Якщо хтось прищепить їй сумнів у тому, що їжа в ресторані здорова, людина більше не зможе там їсти.

А отже, віра – це спроможність, здоров’я й динамізм, які дають людині силу. Тому Ісус каже: «…Хто вірує, все можливе» (Мр. 9:23). Він також мовить: «Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!» (Лк. 7:50). А ще Ісус закликає апостолів і людей навколо Себе: «Не лякайсь, тільки віруй!» (Мр. 5:36). Страх є ознакою того, що людина не вірить.

Вірити в Бога – це довіряти Божій десниці, яка тебе підтримує, вірити в те, що Він провадить тебе в житті, у Його любов, яка делікатно нахилилася над тобою.

Вірити в Бога – означає бути переконаним у тому, що Бог усемогутній і що саме тому жодна сила не може завадити тобі добре пройти свій земний шлях.

Вірити в Бога – означає бути вільним, вільно простувати цілим світом, іти життям, не боячись, що воно може не вдатися.

Вірити в Бога – означає ніколи не бути самому, завжди знати, що тебе підтримує Його рука, і постійно відчувати на собі Його батьківський погляд.

Вірити – це те саме, що жити. Віра є дорогою якоїсь чудесної – невидимої, але водночас відчутної – сили; вона – наче мати, що схилилася над дитиною, як добра німфа, що супроводжує і підтримує нас, дбаючи про те, щоб ми не впали.

Віра – це довіра до життя й природи, до Всесвіту. Вірити – означає бути впевненим, що, проходячи крізь смерть, ми входимо в життя. З вірою ми можемо бачити крізь стіну життя, заглянути за видноколи смерти. З вірою я можу підійти до будь-якої людини, що завгодно досліджувати в природі, стати другом кожного каменя, рослини чи зірки. З вірою я здатний узятися за кожну справу й успішно здійснити будь-який задум.

Чи ти є тим, у що віриш?