Віра

Християнство прийнято вважати релігією. Але правильніше було б називати його вірою. Ми часто говоримо про християнську віру. Християнство – це віра, бо воно є системою знань, яку проголошують або в яку вірять його прибічники. Воно називається вірою також тому, що чеснота віри лежить в основі християнського розуміння спокутування.

Але що означає віра? У нашому суспільстві вірою часто називають сліпу, без розумної основи переконаність у чомусь. Але якщо ми назвемо християнську віру «сліпою», ми тим самим не лише принизимо християн, але і завдамо образи Богові. Біблія говорить про сліпоту, коли йдеться про людей, що блукають у пітьмі внаслідок своїх гріхів. Християнство закликає людей вийти з пітьми до світла, а не навпаки. Віра – це протиотрута від сліпоти, а не її причина.

По суті своїй слово віра означає «довіра». Довіра Богові – це не акт безрозсудної віри. Бог довів Свою абсолютну надійність. Він дає нам достатньо підстав для того, щоб ми довіряли Йому. Він показує, що вірний Сам і тому гідний нашої довіри.

Між вірою і довірливістю є величезна різниця. Бути довірливим означає вірити в щось без вагомих підстав. Саме на довірливості тримаються і процвітають усі забобони. Віра ж стоїть на ясних і логічних аргументах і безперечних фактах і свідченнях. Апостол Петро пише: «Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі» (2Пет. 1:16).

Християнство ґрунтується не на міфах і байках, але на свідоцтві очевидців. Істина Євангелія заснована на історичних подіях. Якщо оповідання про ці події не достовірні, тоді наша віра дійсно буде марною. Але Бог не просить нас вірити в те, що засновано на міфах.

Послання до Євреїв дає нам таке визначення віри: «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Евр. 11:1). Віра містить у собі суть нашої надії на майбутнє. Простіше кажучи, це означає, що ми ввіряємо Богові своє майбутнє виходячи з того, що Він вже зробив у минулому. Не можна назвати безпідставною віру в те, що Бог як і раніше буде гідний нашої довіри. Ми маємо всі підстави вірити, що Бог і в майбутньому буде так само вірний Своєму слову, як і в минулому. У нас є вагома причина для надії.

Віра як упевненість у невидимому відноситься передусім, але не виключно до майбутнього. Ні в кого немає магічного кристала, який міг би безпомилково передбачити майбутнє. Ми всі, і віруючі, і невіруючі, вступаємо в майбутнє, не маючи про нього чіткого уявлення. Ми можемо розраховувати на щось і будувати плани, але навіть те, що ми змогли передбачати, було засноване на наших припущеннях. Ніхто не має знання про майбутнє, яке спиралося б на досвід. Ми бачимо сьогодення і можемо згадати минуле. Ми всі – великі фахівці в дослідженні і оцінці минулих подій. Проте тверду упевненість у власному майбутньому можуть дати нам тільки обіцяння Божі.

У цьому сенсі віра пропонує впевненість у невидимому. Ми ввіряємо Богові наше майбутнє.

Ми також віримо в те, що Бог існує. І хоча Сам Бог невидимий, Писання ясно свідчить про те, що невидимий Бог являє Себе через явне для нас (див: Рим. 1:20). Хоча Бог невидимий, ми віримо, що Він є, бо Він ясно і виразно явив Себе в творінні та історії.

Віра має на увазі переконаність у тому, що Бог існує. Але просте визнання факту існування Бога мало чого вартує. Яків пише: «Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять» (Як. 2:19).

У словах Якова явно звучить сарказм. Біси теж визнають, що Бог існує. Але одна справа – вірити в Бога, і зовсім інша – довіряти Богові. Безмежна довіра Богові в усьому і є суть християнської віри.

Висновки:

1. Християнство – це віра, бо воно засноване на системі знань, відкритих Богом.
2. Віра – це не стрибок у пітьму із заплющеними очима, але довіра Богові, яка виводить нас із пітьми до світла.
3. Віра – просте поняття, але не варто спрощувати його.
4. Не плутайте віру з довірливістю. Віра заснована на розумних аргументах та історичних свідченнях.
5. Віра складає суть нашої надії на майбутнє.
6. Віра має на увазі упевненість у тому, що невидиме.
7. Віра означає щось більше, ніж просте визнання факту існування Бога. Вона означає, що ми в усьому покладаємося на Нього.