Найбільший скарб

Чим відрізняються вірні, тобто люди, які вірують у Божественність, Богосинівство Ісуса Христа, від людей світських? – Таким чи подібним запитанням задаються не тільки люди світські, тобто люди «світу цього», якщо висловлюватися біблійною термінологією (див. Ін. 8:23), але й самі вірні, які таким чином хочуть якось чи то відокремити себе від «світу цього», чи то знайти своє місце в цьому світі, але більш за все просто уяснити для себе, що особисто для них є віра.

«Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому… А без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11:1,6), – ці «класичні» біблійні цитати (та подібні ним) завжди можна почути у відповідь від вірних, коли їм поставити питання, що особисто для них є віра. Проте це – біблійне визначення, а мова йде про те, чим є для певної людини віра. Як наприклад, віра-визнання існування благого Творця, Якому ми не байдужі; віра-визнання Богосинівства Ісуса Христа, що у свою чергу слугує підтвердженням усім Його словам, вчинкам, і саме головне, обітницям; віра-переконання в тому, що обраний нами шлях до Бога є дійсно правильним і т.д. і т.п. Що зможе сказати кожен з нас, коли почує таке розгорнуте запитання?

Тільки не поспішайте з відповіддю, адже Іов теж вважав, що знає Бога (чи про Бога), але після всіх випробувань він зміг лише сказати: «Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе; тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі» (Іов. 42:5,6). Відрікається і розкаюється в чому? – Свого колишнього знання про Бога, тобто Іов колись думав, що знає Бога (чи про Бога), проте він помилявся. Тепер же він бачить Бога, і… Тут має бути якесь ефективне завершення думки, якесь надзвичайне мудре висловлювання, принаймні ми звикли до цього… Проте цього немає. Є лише Бог – Іов побачив Бога і для нього цього було досить.

До речі, ви звернули увагу на невеличку зміну ходу думки: мова спочатку йшла стосовно питання, чим є для певної людини віра, а потім якось «раптом» перескочила про знання Бога (про Бога)? Це зроблено не просто так, а все через те, що люди досить часто віру в Бога плутають з міркуваннями про Нього, певною сумою відомостей, знань про Нього, які ми черпаємо з різноманітних джерел: з Біблії, з власного досвіду стосунків з Ним або досвіду інших людей, із забобонів, атеїстичної пропаганди і т.д. і т.п. Але вся річ у тім, що наші «знання» про Бога, точніше те, що ми ніби вважаємо, що знаємо про Нього, і віра в Нього є зовсім не тотожними речами. «Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (Іс. 55:8,9), – в істинності цих слів на власному досвіді переконався не тільки Іов, але кожен з нас. Просто про це ми часто забуваємо. Точніше майже завжди забуваємо, через що час від часу проходимо по-новому той самий урок.

Чим є для нас віра і що віра дає особисто нам? Напевно, не треба нагадувати, що це теж абсолютно не тотожні запитання: адже навіть найпалкіша молитва – це зовсім не абсолютна гарантія отримання того, що просимо. Попри те, що хтось чи самі ми переконуємо себе у зворотному. Віра не є гарантією добробуту чи миру в сім’ї, деколи все відбувається навпаки (див. Мф. 10:34-36). Віра не є страховкою від депресії чи нещасних випадків: вірні так само ламають кістки, страждають на усілякі розлади та хвороби, і смертність серед них, між іншим, як і в атеїстів, сягає 100%.

Так що ж таке віра? – Це стосунки з Творцем. Не до кінця нами усвідомлені, зрозумілі, часто складні, навіть деколи нетерпимі, проте ці стосунки перевершують по-справжньому все в цьому світі, вони є дійсно найбільшим скарбом на землі (див. Мф. 13:44-46).