Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Найдорожче

Якби тебе запитав Сам Господь: Що ти хочеш? Говори, Я виконаю будь-яке твоє бажання”, щоб ти попросив? Що для тебе най-най?

Коли Творець спитав так юного Соломона, то Соломон відповів:

- Господи! Ти поставив мене царем, а я хлопець малий. Дай мені розум, щоб керувати народом Твоїм.

Задоволений був Господь таким проханням:

— За те, що не просив у Мене ні довгого життя, ні багатства, ні перемоги над ворогами, а просив розум, щоб керувати народом, Я даю тобі таку мудрість, що подібного тобі не буде. І те, чого не просив, Я даю тобі – багатство та славу. А якщо виконуватимеш Мої заповіді, дам тобі й довге життя.

А що б ти попросив? Або поставимо питання по-іншому. Уяви, не дай Боже, що твій дім охоплений вогнем. У тебе секунди, щоб урятувати найдорожче. Що б узяв?

…Літо 1938 року. Вночі мешканців села Дмитровичі розбудив сполох. Бушувала пожежа. Будинки, сараї, стоги сіна спалахували один від одного, як сірники в коробці. Полум'яні вихори, що роздмухуються вітром, стіною рухалися селом.

Чуючи удари набату, крики, ревіння худоби, люди зіскакували з ліжок. Хтось хапався за відра і багри, щоб боротися з вогнем, хтось за речі, щоб врятувати цінне.

Море вогню безжально насувалося все швидше і швидше. Що рятувати? Меблі, ковдри, одяг, худобу? На рішення – секунди. Вогонь дедалі ближче до центру села. Вже й води немає в колодязях, і люди падають від втоми, а вогненна лавина пожирає все, що трапляється на дорозі.

І тоді матінка Марія, дружина настоятеля Церкви, взяла старовинну ікону “Неопалима Купина” і стала перед вогненним смерчем, захищаючи свій дім. На колінах, вдягнувши ікону над головою, вона почала волати до Заступниці нашої Божої Матері.

Стіни будинку були гарячі від жару, але не спалахнули. Пожежа стала затихати і до церкви не дійшла.

Воістину, “за вашою вірою нехай буде вам”. Задамо собі питання — що ж я візьму, рятуючись? Що для мене найдорожче? У що я вірю?

25.10.2023

Біблія:

Злодюжка

Весело перестрибуючи через калюжі, Вася поспішав додому. Сьогодні він, як завжди, піде на пошту, де працює його тато. Там Васі завжди було цікаво. В одному з кабінетів монотонно стукав телеграфний апарат. То тут, то там дзвонило безліч телефонів, приходили і йшли люди, отримуючи та надсилаючи переклади, посилки, телеграми. А ще щодня великою машиною привозили багато листів, газет і журналів.

Галочка

Галочка з'явилася у родині Іванових несподівано. Її привезла із собою мама.

- Діти, - сказала вона, - ця дівчинка тепер житиме у нас. Її звуть Галочкою.

Хто вона? Звідки? Чому житиме у них? Запитань було багато, але Сашко та Ніна нічого не питали. Вони чекали, коли мама сама їм все розповість. Увечері, коли Галочка заснула, мама сказала:

- Це та дівчинка, про я...

Розбита ваза

У суботу після обіду подружжя Маркова зібралося в гості. Дітей вони залишали вдома одних, тому мама, швидко помивши посуд, сказала:

- Будьте розумниками, хлопці, не балуйтесь! - Показуючи на тендітну вазу, вона додала: - Дивіться, вазу не розбийте! Мишко, постав її краще на шафу, а то ненароком штовхнете стіл, і вона впаде.

- Мамо, хай вона постоїть тут! – попросив Вов...

Порятунок із вогню

Давня ця історія. Відбулася вона на початку століття напередодні Різдва.

Бережися неправди!

Юрій Казаков мав хорошого друга - Валера Ільїна. У школі, вдома та на зборах вони майже завжди були разом. Валера був короткозорим і носив окуляри, а в Юри зір був чудовий, але він мріяв про окуляри.

- Навіщо тобі окуляри? - Не розумів Валера. - Знаєш, як з ними незручно! І розбити можна і втратити.

– Зате гарно! Як професор – важливий, представницький.

Прощення

Петя Меркулов любив ходити до Романових, де росло троє спритних і невгамовних хлопчиків. У дворі вони щодня збиралися хлопці десяти-дванадцяти років, і вони весело проводили час. Нерідко між ними спалахували бійки, і тоді втручався хтось із старших і охолоджував запал запалу.

Двір у Романових великий, місця всім вистачало, тож тут днями пропадала майже половина сільських дітлахів.

...

Ранкова молитва

Цей ранок був особливо теплим. Пташки весело цвірінькали на деревах. У них були важливі справи. Вже настала осінь, і всі перелітні птахи готувалися відлітати на зимівлю в теплі країни. За літо вони встигли виростити своє потомство. Пташенята так підросли, що їх стало важко відрізняти від дорослих птахів. За літо вони зміцніли, набули навичок, які допоможуть їм прогодуватися. Час перельоту &ndas...