Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Найдорожче

Якби тебе запитав Сам Господь: Що ти хочеш? Говори, Я виконаю будь-яке твоє бажання”, щоб ти попросив? Що для тебе най-най?

Коли Творець спитав так юного Соломона, то Соломон відповів:

- Господи! Ти поставив мене царем, а я хлопець малий. Дай мені розум, щоб керувати народом Твоїм.

Задоволений був Господь таким проханням:

— За те, що не просив у Мене ні довгого життя, ні багатства, ні перемоги над ворогами, а просив розум, щоб керувати народом, Я даю тобі таку мудрість, що подібного тобі не буде. І те, чого не просив, Я даю тобі – багатство та славу. А якщо виконуватимеш Мої заповіді, дам тобі й довге життя.

А що б ти попросив? Або поставимо питання по-іншому. Уяви, не дай Боже, що твій дім охоплений вогнем. У тебе секунди, щоб урятувати найдорожче. Що б узяв?

…Літо 1938 року. Вночі мешканців села Дмитровичі розбудив сполох. Бушувала пожежа. Будинки, сараї, стоги сіна спалахували один від одного, як сірники в коробці. Полум'яні вихори, що роздмухуються вітром, стіною рухалися селом.

Чуючи удари набату, крики, ревіння худоби, люди зіскакували з ліжок. Хтось хапався за відра і багри, щоб боротися з вогнем, хтось за речі, щоб врятувати цінне.

Море вогню безжально насувалося все швидше і швидше. Що рятувати? Меблі, ковдри, одяг, худобу? На рішення – секунди. Вогонь дедалі ближче до центру села. Вже й води немає в колодязях, і люди падають від втоми, а вогненна лавина пожирає все, що трапляється на дорозі.

І тоді матінка Марія, дружина настоятеля Церкви, взяла старовинну ікону “Неопалима Купина” і стала перед вогненним смерчем, захищаючи свій дім. На колінах, вдягнувши ікону над головою, вона почала волати до Заступниці нашої Божої Матері.

Стіни будинку були гарячі від жару, але не спалахнули. Пожежа стала затихати і до церкви не дійшла.

Воістину, “за вашою вірою нехай буде вам”. Задамо собі питання — що ж я візьму, рятуючись? Що для мене найдорожче? У що я вірю?

25.10.2023

Біблія:

Бережися неправди!

Юрій Казаков мав хорошого друга - Валера Ільїна. У школі, вдома та на зборах вони майже завжди були разом. Валера був короткозорим і носив окуляри, а в Юри зір був чудовий, але він мріяв про окуляри.

- Навіщо тобі окуляри? - Не розумів Валера. - Знаєш, як з ними незручно! І розбити можна і втратити.

– Зате гарно! Як професор – важливий, представницький.

Прощення

Петя Меркулов любив ходити до Романових, де росло троє спритних і невгамовних хлопчиків. У дворі вони щодня збиралися хлопці десяти-дванадцяти років, і вони весело проводили час. Нерідко між ними спалахували бійки, і тоді втручався хтось із старших і охолоджував запал запалу.

Двір у Романових великий, місця всім вистачало, тож тут днями пропадала майже половина сільських дітлахів.

...

Недільна школа

Швидко минув тиждень. Знову настала неділя. Валентина Іванівна зазвичай недільними ранками прокидалася так само рано, як і в будні. Але оскільки її діти і чоловік ще спали, вона використовувала час для особистої молитви, а також для того, щоб ще раз обміркувати, що має розповідати дітям у недільній школі. Сьогодні вона підготувала тему: «Про чуда Ісуса». Їй хотілося, щоб діти розпов...

Сергійкова віра

У будинку № 38 на першому поверсі живе хлопчик Сергійко, який з дитинства інвалід. Він ніколи в житті не вставав на свої ноги й увесь час сидить в інвалідному візочку. Довший час він проводить біля вікна, спостерігаючи, як інші діти весело грають у дворі. Йому дуже часто буває самотньо. Але якось сусідка Оленка подарувала Сергійкові невеликий старенький магнітофон і кілька аудіокасет із христия...

Сліпий хлопчик

Хлопчик-хлопчик... Бідолашний хлопчик... За чиїсь гріхи народився сліпим.

Подарунок Ісусу

Майже з самого ранку Тім не відходив від вікна, милуючись сонечком і снігом.

- Мамо, дивися, як багато снігу на вулиці! — потягнув він до вікна, коли вона увійшла до кімнати.

- Завтра Різдво, синку, ото Господь і послав сніжок на радість дітям!

- Розкажи мені ще раз про Ісуса! - попросив Тіма,

Усадивши сина на коліна, мати вже вкотре повідала йому п...

Путівна карта

Марк знову і знову крадькома поглядав на батька. Чи правильно вони йдуть?

Перед походом тато довго вивчав карту, запам'ятовував маршрут, робив різні позначки олівцем. Тепер він часто зупинявся і порівнював місцевість із знаками на карті.

Багато разів Марку хотілося йти второваною доріжкою, але батько командував повертати то праворуч, то ліворуч. Ліза, сестричка Марка, ве...