Всевидець

Ласкавий погляд її блакитних очей був настільки привабливий, що навіть строга вчителька, недільної школи, дивлячись на неї, ніколи не думала, що ця дівчинка може бути неслухняною, грубою чи жорстокою.

У школі Ліза була акуратною та старанною ученицею, готовою відразу ж виконати будь-яке доручення. Вона добре вчилася, її часто ставили за приклад іншим дітям. А вдома...

Вдома немов хтось підміняв Лізу. Будь-яку роботу вона робила з бурчанням та невдоволенням. Вона могла спокійно читати книгу, не звертаючи уваги на безлад у кімнаті і на братика, що плакав. Ліза ображала молодших і не слухалася маму, коли та по кілька разів повторювала те саме доручення. Вона часто гнівалася і вперто твердила, що вдома її не люблять, а от у школі... Ліза сама чула, як вчителька хвалила її!

Якось, йдучи з дому, мама доручила Лізі доглянути молодших дітей.

Був теплий літній день, і Ліза, взявши з собою Іринку з Андрієм, вирушила на узлісся. Вона лягла на траву і почала читати книгу, а дітлахи бігали по лужку, стрибали, ганялися за метеликами. Їхні радісні крики лунали то тут, то там, відволікаючи Лізу від читання. Це дуже дратувало її.

- Лізо, подивися, який красивий метелик! Ти ще ніколи таку не бачила, - защебетала мала, підбігаючи до сестрички.

- Іро, не заважай мені читати! Замовкни, твоя балаканина мені вже набридла!

У цей момент підбіг Андрій із букетом квітів.

- Подивися, які гарні квіточки я нарвав для мами! Щоправда, гарні?

- Як ви мені вже набридли! - Закричала Ліза і, вирвавши букетик з рук брата, так сильно штовхнула його, що він не втримався на ногах. - Ти заважаєш мені читати! Зараз же перестань плакати, бо залишу тебе в лісі вовкам на поживу!

У цей момент Іра підскочила до Лізи, схопила книгу і кинулась навтьоки. Ліза розлютилася ще сильніше і, наздогнавши сестричку, гарненько відшльопала її.

- Ліза! Ти що робиш? - Раптом почула вона знайомий голос вчительки недільної школи.

В одну мить у Лізи погас порив гніву, і від сорому вона готова була провалитися крізь землю.

- Вона ніколи не хоче грати з нами, а тільки б'ється! – поскаржився Андрій, підбираючи квіти.

Вчителька вислухала малечу, заспокоїла їх. Незабаром діти розвеселилися і почали знову пустувати, наздоганяючи один одного і перегукуючись з вчителькою.

А Ліза сиділа, уткнувшись головою в коліна, і плакала від образи: Що тепер подумає вчителька? Негідні діти! Це вони вивели мене з терпіння! Через них я так зганьбилась...»

Нарешті Ліза набралася сміливості та підійшла до вчительки.

- Вибачте мені... Я так погано вчинила... - запинаючись, видавила вона. - Я просто не бачила вас...

- Так, Лізочко, у цьому я не сумніваюся. Якби ти знала, що я десь тут поблизу і можу почути чи побачити тебе, ти вчинила б інакше, – сказала вчителька. - Але я побачила тебе випадково, а Бог завжди спостерігає за тобою. Він знає про тебе все!

- Я зовсім не думала, що Бог бачить мене, - здавленим голосом промовила Ліза. - Невже Він все знає про мене?

У пам'яті сплив весь прожитий день... Як вона розсердилася, коли мама попросила її навести лад у кухні! Вона побила Іру за те, що та не встигла зібрати розкидані іграшки. А скільки поганих слів говорила вона! Що ж тепер робити?

Ліза не могла стримати сліз і, опустившись навпочіпки, гірко заплакала. Вчителька не поспішала втішати її, а дала змогу виплакатися. Потім вона сіла поруч і обняла її.

- Послухай мене, - з материнською турботою та любов'ю сказала вчителька. - Дуже добре, що ти побачила себе такою поганою. Так воно і є. Кожна людина, яка чинить лицемірно, - грішить. Якщо ти в школі слухняна, старанна, привітна, а вдома ні, - це лицемірство, це гріх. Але Бог пропонує тобі в Крові Ісуса джерело, яке омиє твій гріх. Розкажи Йому, яка ти погана, і попроси вибачення. Він любить тебе. Ісус може дати тобі нове серце – чисте та безглузде. Тоді ти зможеш робити справедливо, чесно, з любов'ю.

Так уважно Ліза ще ніколи не слухала вчительку. А після розмови вони тут же, на узліссі, попросили всевидящого Бога, щоб Він пробачив і втішив Лізу.

Потім вчителька поцілувала її і сказала:

- Не завжди легко буде слухатися маму, бути привітною та лагідною, але Спаситель допоможе тобі. Запам'ятай слова: Ти Бог, що бачить мене. Нехай цей вірш допоможе тобі робити добре, справедливо. Примирись з Ірою та Андрієм. А я піду.

Вчителька пішла. А мама з того часу просто не впізнавала Лізу - від колишньої буркоту не залишилося і сліду.