Бог любить мене!

Обганяючи один одного, хлопці поспішали додому після дитячих зборів. Міцний сибірський мороз не просто щипав ніс і щоки, а пробирав до кісток, тож затримуватись на вулиці нікому не хотілося.

Мишко йшов додому з відповідальним дорученням: господиня будинку, де проходили дитячі збори, попросила його передати мамі гроші. Мишко міцно затиснув у кулаку кілька п'ятирублівок і з важливим виглядом крокував вулицею. Але незабаром руки замерзли, і він, сунувши гроші в кишеню, одягнув рукавиці.

Вдома він прямо з порога радісно повідомив:

- Мамо, а я приніс тобі гроші!

- Тітка Марія передала?

Мишко кивнув і сунув руку в кишеню. Потім він розгублено подивився під ноги і знову вдягнув рукавичку.

- Ой! - раптом скрикнув він.

- Втратив?! - Насторожилася мама. - Ану, дай я подивлюся!

Мишко безпорадно тупцював біля порога, а мама ретельно оглядала його кишені.

- Наче й дірок немає, - примовляла вона. - Як же ти втратив?

Мама суворо подивилася на сина і наказала йому шукати втрачені гроші.

- Зайди до тітки Марії, може, там випустив! Похнюпивши голову, Мишко побрів знайомою дорогою.

- Я так міцно тримав їх... - жалібно розповідав він тітці Марії.

Вона співчутливо зітхнула і запропонувала:

- Давай помолимося, щоб Господь допоміг нам. Адже Ісус чує наші молитви, і, якщо ми довіряємо Йому, Він пошле те, що просить.

Мишко заплющив очі і склав руки.

- Добрий Пастир! – молилася тітка Марія. - Ти бачиш наше лихо. Мишко втратив гроші, і його мамі нема на що купити хліб. Прошу Тебе, Боже, допоможи нам! Ти ж знаєш, що Мишко не має тата і їм так важко...

Мишко пішов додому без грошей, але з надією на Господа. Він уважно дивився під ноги. Сніг скрипів і ніби примовляв: Грошей немає! Грошей немає! Ні! Ні! Ні!» І чим ближче підходив Мишко до будинку, тим тривожнішим ставало на серце: що скаже мама?

Несміливо переступивши поріг, він, не підводячи голови, видавив:

- Не знайшов.

- Який же ти розсіяний, Мишко! Виявляється, тобі нічого не можна доручати! Такий великий уже й такий ненадійний!

Мама швидко одяглася, взяла банку з молоком і, глухо стукаючи дверима, пішла. Щовечора Мишко носив молоко далеким родичам, але сьогодні мамі, мабуть, було так важко, що вона і це не довірила йому.

Мишко залишився віч-на-віч зі своїм горем: «Невже Господь не почув кашу молитву? Він міг показати, де лежать гроші! І навіщо я поклав їх у кишеню? Потрібно було нести в кулаку до самого дому...»

Мишко ще раз перевірив кишені, навіть вивернув їх навиворіт, але грошей не було.

"Помолюся ще раз!" - Вирішив він і опустився на коліна:

- Любий Ісусе! Допоможи нам! Мама дуже переживає. Пробач мені, що я такий розсіяний. Допоможи, Ісусе!..

Мишкові здавалося, що минуло дуже багато часу, а мами все ще не було. Йому стало боязко. Він заліз на диван і підібгав під себе ноги. Раптом жахлива думка стрілою пронизала його: «Ісус тебе не любить, інакше Він допоміг би! Не потрібний ти Йому, не любить Він тебе! Не любить. - Мишко труснув головою, відганяючи лякаючі думки. - Невже це правда? У Біблії написано, що Він любить усіх людей, отже, і мене також. Адже Ісус не може обманювати!»

«Не любить, не любить, – стукало у скронях. - Ти такий неслухняний, сваришся, дуриш. Не любить!"

Мишко зіщулився ще більше і боявся навіть поворухнутися.

"Невже це правда?" - питав він себе, відчуваючи страх і безсилля.

- Синку! - почулося раптом із сіней. - Допоможи мені зняти валянки!

Мишко схопився. Мама увійшла до будинку засніжена, втомлена, але водночас радісна та умиротворена.

- Не хвилюйся, - втішила вона Мишко, - Дядя Вова знайшов гроші, які ти втратив! Я принесла їм молоко, а він запитує: Ти хворієш чи трапилося що? Чому така сумна? Та ось, говорю, Мишко гроші втратив. «Втратив? – перепитав дядько Вова. - А скільки в нього було? Я сказала, що п'ятнадцять карбованців, якраз до зарплати вистачило б. «Візьми свої гроші! - Протягнув він мені три п'ятірки. - Я знайшов їх на дорозі!

- Це Ісус так зробив! - блиснув очима Мишко. - Отже, Він любить мене! Він почув мою молитву!

- А на вулиці такий снігопад, що нічого не знайдеш уже, - сказала мама, радіючи разом із сином.