Досвідчений конструктор

Якось Колі пощастило поїхати з батьком за покупками. В універмазі, у відділі іграшок, він зупинився і захоплено прошепотів:

- Тату, подивися, який літак! На вітрині, на самому видному місці, стояв білий лайнер.

- Купи його мені! – попросив Коля. Батько уважно подивився на літак, потім на сина і пообіцяв:

- Добре. Ми купимо його тобі на Різдво. Згоден?

Коля щасливо посміхнувся.

У їхній родині був такий звичай: у ніч під Різдво кожен із дітей ставив біля свого ліжка порожню тарілку, а тато з мамою клали туди подарунки.

Наближення свята Коля чекав з нетерпінням. Він охоче допомагав мамі, няньчив молодшу сестричку, намагався ні з ким не сваритися, аби йому купили літак.

Напередодні Різдва після вечірньої сімейної молитви. Коля, як і всі діти, поставив свою тарілку на чільне місце і шмигнув у ліжко.

Довго цього вечора він не міг заснути: мріяв про нову іграшку. Декілька разів він підводив голову і дивився на тарілку, уявляючи, що вранці побачить на ній бажаний літак.

Прокинувся Коля від гучних вигуків Петі та Вані, що долинали із зали. Вони чомусь раділи.

"Подарунки розглядають!" — здогадався Коля і, зіскочивши з ліжка, кинувся до тарілки, але зупинився: вона була порожня! Коля здивовано протер очі і побачив поряд з тарілкою велику коробку. На ній було намальовано літак. Коля підскочив до коробки і поспішно відчинив її... Але що це?! Замість довгоочікуваного літака там лежали якісь залізяки, гвинтики, гайочки.

- Ось колеса та пропелер... А де ж літак?

І раптом образлива думка пронизала його свідомість: «Невже хтось зламав? А можливо..."

Коля квапливо закрив коробку, пірнув у ліжко і, накрившись з головою ковдрою, розплакався.

- Колю! Ти досі у ліжку? – увійшла до спальні Зоя, старша сестра. - Вставай швидше, вже Різдво настало! Тебе на подарунок чекає!

У відповідь почулися часті схлипування:

- У мене немає подарунка...

- Ти плачеш? - Здивувалася Зоя, не почувши його слів. - Що трапилося? У тебе щось болить?

Коля мовчав і, не підводячи голови, гірко плакав. Зоя пішла, так нічого й не впізнавши.

Потім прийшов тато.

- Сину, ти чому плачеш? - сів він на край ліжка. - Тебе хтось образив?

- Літак хтось зламав... - шморгнув Коля носом.

- Як зламав? - Зсунув брови батько. - Ось твій літак. Він так і продавався, ніхто його не ламав. Це ж модель, синку, її треба ще зібрати та склеїти.

Але Коля плакав і не хотів слухати батька.

- Яка мені різниця, як називається поламаний літак. З ним не можна грати!

Тут у спальню заглянув Петя, і тато сказав йому:

- Зберіть із Ванею цю іграшку. Якщо буде важко чи незрозуміло – покличте мене. А ти, синку, заспокойся, все буде гаразд, — погладив він Колю по голові.

Петя з Ванею дружно взялися до роботи. Коля притих, прислухаючись до їхньої розмови. Із зали долинали незнайомі Колі слова, які часто повторював Петрик: «деталь», «номер», «схема».

"Що вони роблять?" - дивувався Коля. Він підвівся, зазирнув у зал, але підійти до братів йому було соромно.

Мама покликала снідати, і, проходячи через зал, Коля побачив на столі щось схоже на літак, тільки без крил.

- Ну як ваші успіхи? – поцікавився тато за столом.

- Незабаром літак буде готовий! – відповів Петя.

- Колю, ходімо з нами! – кивнув Ваня. – Знаєш, як цікаво! Там є схема, і по ній ми збираємо літак!

Коля винувато глянув на батька і опустив очі. Йому було соромно, бо даремно розсердився і так довго плакав. Хотілося сказати татові щось добре, добре, але слова наче застрягли в горлі.

- Іди, Колю, допомагай хлопчикам, - врятував батько.

Щойно подякували за їжу, Коля помчав до зали. Він з радістю робив усе, що казав йому Петя, і із захопленням спостерігав, як перетворювався довгоочікуваний лайнер.

Увечері, коли сім'я зібралася на молитву, тато радісно сказав:

– Сьогодні у нас велике свято, діти! На зборах ви багато чули про Ісуса Христа - Спасителя світу. Додам, що Він прийшов на землю і заради вашого спасіння.

Як і всі люди, ви народилися із зіпсованим серцем, у ньому живе зло та гріх. А Ісус прийшов, щоб і вас очистити від усякого гріха та зробити святими.

Сьогоднішня пригода з літаком багато про що нагадала мені. З моделлю, яку ми подарували Миколі, не можна було грати. Насамперед потрібно було склеїти деталі між собою, вставити пропелер, колеса, і лише тоді літак став гарним, схожим на справжній.

Наше серце зіпсоване гріхом. Воно брудне, розбите, непридатне для вічного життя з Богом. Але Ісус Христос – досвідчений Конструктор! Він знає, як виправити наше життя. Очищаючи серце людини Своєю Кров'ю, Ісус робить його люблячим, добрим.

«У мене серце теж нечисте… – важко зітхнув Коля. - Ісус, мабуть, не захоче мене пробачити. Навіть у такий святковий день я обдурив Зою, розсердився на тата...»

- Ісус любить вас такими, як ви є, - вів далі тато. - Він помер за ваші гріхи і воскрес для вашого виправдання. Христос дуже хоче, щоб ви були схожі на Нього. Для цього потрібно покаятися, відкрити своє серце Господу та повірити, що Він оселився в ньому. Тоді і ви матимете право на вічне життя з Богом!

«Я вибачуся. Ісус та моє серце очистить», - вирішив Коля.

- Давайте, діти, помолимося, - запропонував тато, - подякуємо Богові за радісний святковий день, за подарунки. Хто почувається в чомусь винним, вибачтеся.

- Пробач мені, Ісусе! – голосно молився Коля. - Я не хочу грішити, але в мене нічого не виходить. Я багато обманював, бив і щипав Аню, не слухався маму, ображався на тата, бився... Пробач мені! Дай мені чисте серце, щоб я любив Тебе та всіх людей. А коли прийдеш за нами, візьми мене з Собою на небо! Амінь.