|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Толіна фотокартка
Декілька хлопчаків купкою стояли біля воріт невеликого цегляного будинку і щось уважно розглядали, передаючи з рук до рук.
- Здорово! Мотоцикл гарний! – захоплювався Толик.
- Хороша фотографія! Дорого тільки вона стоїть, – з жалем сказав Віталік. - Мені мама не дозволить... Скаже, грошей нема.
- А я таки попрошу тата. Може, він дозволить сфотографуватись, – невпевнено сказав Толик.
- Знаєте, хлопці, це коли дядько Льоша був у нас у гостях. Ми з ним ходили до зоопарку та у фотоательє, - розповідав Діма, задоволений, що друзям сподобалася його фотографія.
- А от мій тато йде з роботи! – крикнув Толик і побіг назустріч батькові. - Батько! Чи можна мені сфотографуватися? Ходімо, подивишся, як Діма чудово вийшов!
- Стривай, синку. Ходімо краще додому, мама нас уже зачекалася, мабуть. А після вечері ми з тобою про це обов'язково поговоримо. Добре? - Сказав батько і взяв сина за руку.
Після вечері, як тато присів на диван трохи відпочити, Толік влаштувався поряд.
- Тату, я дуже хочу сфотографуватись, як Діма, на мотоциклі. Можна, можливо? Вам із мамою теж сподобається така фотокартка, – просив він.
- Послухай, синку, я маю багато твоїх знімків, - посміхаючись, сказав батько. – І всі вони дуже різні. Щоранку, йдучи на роботу, я беру із собою один із них. Іноді - красивий, а іноді і негарний.
- Ти, мабуть, жартуєш, тату. Адже я ще ніколи не фотографувався! - Заперечив Толік.
- Ні, я говорю цілком серйозно. Просто ти нічого про це не знаєш.
Толик зовсім близько присунувся до батька.
– Знаєш, яку фотографію я взяв сьогодні вранці? - прошепотів тато на вухо. - Темну та дуже негарну. Обличчя – незадоволене, лоб – у зморшках, очі – сердиті, щоки – надуті, а губи – міцно стислі. Вони ніяк не можуть відкритися, щоб посміхнутися і сказати: «До побачення, тату, з Господом!» І все це тому, що тато заборонив Толіку під час дощу бігати калюжами і грати в м'яч. Ось таку фотокартку я змушений був узяти із собою сьогодні вранці.
Батько замовк, а Толик зрозумів, про що говорив тато. Він низько опустив голову і важко зітхнув. І чому він раніше ніколи про це не думав?
- В ательє ти сфотографуєшся ошатний, чистенький, задоволений, - вів далі батько, - а в житті можеш бути грубим, злим, примхливим і неслухняним. Але головне - не фотографія. Бог дивиться не на той знімок, що на папері зроблено. Він бачить твоє серце і знає думки, слова, вчинки. Він дивиться з неба на тебе і хоче бачити тебе добрим, слухняним. Та й ми з мамою хочемо, щоб наш синок завжди залишав нам гарні знімки. Я гадаю, що ти мене добре зрозумів.
Толик притиснувся до татової руки, і його очі говорили більше, ніж він міг сказати словами. Тепер він усе зрозумів.
24.10.2023
|
|
|
|
|
Проповідь каштана
Маша, я ніяк не можу впоратися з цим завданням, - підійшла Анечка до старшої сестри. - Невже ти не можеш вирішити таке легке завдання? - сердито буркнула Маша, вириваючи з рук Ані зошит. - Через твоє завдання у мене не залишиться часу позайматися на піаніно!
- Не гнівайся, Машенько, я спробую ще раз, може, мені вдасться вирішити самій, - миролюбно сказала Аня.
Маша швидко ви...
Мій гриб! Мій!
Дідусь із онуком пішли до лісу за грибами. Дід – грибник досвідчений, знає лісові секрети. Ходить він добре, а от нагинається важко — спина може не розігнутися, якщо різко нахилитися.
Фаланги
Високо в горах Тянь-Шаню, на величезній галявині, розташувалося наметове містечко дитячого християнського табору. Тут уже два тижні мешкали діти віруючих батьків. За цей час вони впізнали багато цікавого, зазнали багато радісного.
Щодня діти разом читали Євангеліє, молилися, навчали вірші, грали, співали. Вони не раз відзначали, як дивно Бог відповідав на їхні молитви, зберігав, коли ...
На лавці
На лавці в парку сидів самотній дідок. Поруч сіли відпочити мама з маленькою донькою. Дідок пригостив дівчинку цукеркою. Та, розумниця, одразу сказала йому:
Наслідки брехні
На землю тихо спускалися сутінки. У повітрі плавно кружляли сніжинки. Рідкісні перехожі поспішали додому. Надворі різко похолодало, але в будинку було тепло і затишно. У грубці весело потріскували дрова, наповнюючи кімнату приємним теплом. Жінка похилого віку, сидячи в старовинному кріслі, про щось глибоко задумалася. Ось уже кілька днів у неї гостює онука. Бабуся зауважила, що Оля часто говори...
Злодюжка
Весело перестрибуючи через калюжі, Вася поспішав додому. Сьогодні він, як завжди, піде на пошту, де працює його тато. Там Васі завжди було цікаво. В одному з кабінетів монотонно стукав телеграфний апарат. То тут, то там дзвонило безліч телефонів, приходили і йшли люди, отримуючи та надсилаючи переклади, посилки, телеграми. А ще щодня великою машиною привозили багато листів, газет і журналів.
Олини сни
Оленька виросла, як то кажуть, на руках у бабусі, яка просто жила онукою. Та й у Олі ближче за бабусю не було людини на землі.
– Діти, ви знаєте третю заповідь? - спитав дідусь, погладжуючи бороду і весело поглядаючи на онуків, які готувалися до чергового вечірнього читання. Влаштувавшись зручніше, діти чекали на щось цікаве. Вони любили слухати дідуся, але поставлене запитання застало їх зненацька. - Альоша, ти знаєш книги Біблії по порядку? - знову спитав дідусь, подивившись на жвавого семир...Третя заповідь
Капризка
Літає над містом Капризка і на всі боки поглядає – до кого б їй забратися. А в одній квартирі маленька Оленка з боку на бік повертається, ось-ось прокинеться. Примха добре знає цю дівчинку і часто її ві...
Диво
Настала пізня осінь. Подекуди листочки затрималися на гілках, і вітер їх по-особливому крутив, щоб укласти на зиму під деревами. Від цього шуму ворона Клара ніяк не могла заснути.
Вона щось каркала потихеньку:
– Ка-ар! Ка-ар! Із приходом зими все змінюється: і люди, і птахи, і дерева, і, звичайно, погода. Настрій теж дуже часто залежить від погоди.
Ох, як шви...