Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Толіна фотокартка

Декілька хлопчаків купкою стояли біля воріт невеликого цегляного будинку і щось уважно розглядали, передаючи з рук до рук.

- Здорово! Мотоцикл гарний! – захоплювався Толик.

- Хороша фотографія! Дорого тільки вона стоїть, – з жалем сказав Віталік. - Мені мама не дозволить... Скаже, грошей нема.

- А я таки попрошу тата. Може, він дозволить сфотографуватись, – невпевнено сказав Толик.

- Знаєте, хлопці, це коли дядько Льоша був у нас у гостях. Ми з ним ходили до зоопарку та у фотоательє, - розповідав Діма, задоволений, що друзям сподобалася його фотографія.

- А от мій тато йде з роботи! – крикнув Толик і побіг назустріч батькові. - Батько! Чи можна мені сфотографуватися? Ходімо, подивишся, як Діма чудово вийшов!

- Стривай, синку. Ходімо краще додому, мама нас уже зачекалася, мабуть. А після вечері ми з тобою про це обов'язково поговоримо. Добре? - Сказав батько і взяв сина за руку.

Після вечері, як тато присів на диван трохи відпочити, Толік влаштувався поряд.

- Тату, я дуже хочу сфотографуватись, як Діма, на мотоциклі. Можна, можливо? Вам із мамою теж сподобається така фотокартка, – просив він.

- Послухай, синку, я маю багато твоїх знімків, - посміхаючись, сказав батько. – І всі вони дуже різні. Щоранку, йдучи на роботу, я беру із собою один із них. Іноді - красивий, а іноді і негарний.

- Ти, мабуть, жартуєш, тату. Адже я ще ніколи не фотографувався! - Заперечив Толік.

- Ні, я говорю цілком серйозно. Просто ти нічого про це не знаєш.

Толик зовсім близько присунувся до батька.

– Знаєш, яку фотографію я взяв сьогодні вранці? - прошепотів тато на вухо. - Темну та дуже негарну. Обличчя – незадоволене, лоб – у зморшках, очі – сердиті, щоки – надуті, а губи – міцно стислі. Вони ніяк не можуть відкритися, щоб посміхнутися і сказати: «До побачення, тату, з Господом!» І все це тому, що тато заборонив Толіку під час дощу бігати калюжами і грати в м'яч. Ось таку фотокартку я змушений був узяти із собою сьогодні вранці.

Батько замовк, а Толик зрозумів, про що говорив тато. Він низько опустив голову і важко зітхнув. І чому він раніше ніколи про це не думав?

- В ательє ти сфотографуєшся ошатний, чистенький, задоволений, - вів далі батько, - а в житті можеш бути грубим, злим, примхливим і неслухняним. Але головне - не фотографія. Бог дивиться не на той знімок, що на папері зроблено. Він бачить твоє серце і знає думки, слова, вчинки. Він дивиться з неба на тебе і хоче бачити тебе добрим, слухняним. Та й ми з мамою хочемо, щоб наш синок завжди залишав нам гарні знімки. Я гадаю, що ти мене добре зрозумів.

Толик притиснувся до татової руки, і його очі говорили більше, ніж він міг сказати словами. Тепер він усе зрозумів.

24.10.2023

Біблія:

Нове серце

Тіма ріс у християнській сім'ї. Він мав двох молодших братів і одну маленьку сестричку. Богобоязлива мати виховувала їх у страху Божому, навчала любити Господа та один одного. Отець Тіми сидів у в'язниці за те, що був пресвітером церкви і навчав людей жити за євангелією.

Тімі виповнилося вже шість років, і він старанно допомагав мамі по дому. Коли ж вона йшла кудись, він нагля...

Навіть уві сні

Стала Ксюша неспокійно спати: то заговорить уві сні, то заплаче. Прокинеться мама, перехрестить доньку – вона й заспокоїться. Але наступної ночі все повторювалося.

Сергійкова віра

У будинку № 38 на першому поверсі живе хлопчик Сергійко, який з дитинства інвалід. Він ніколи в житті не вставав на свої ноги й увесь час сидить в інвалідному візочку. Довший час він проводить біля вікна, спостерігаючи, як інші діти весело грають у дворі. Йому дуже часто буває самотньо. Але якось сусідка Оленка подарувала Сергійкові невеликий старенький магнітофон і кілька аудіокасет із христия...

Галочка

Галочка з'явилася у родині Іванових несподівано. Її привезла із собою мама.

- Діти, - сказала вона, - ця дівчинка тепер житиме у нас. Її звуть Галочкою.

Хто вона? Звідки? Чому житиме у них? Запитань було багато, але Сашко та Ніна нічого не питали. Вони чекали, коли мама сама їм все розповість. Увечері, коли Галочка заснула, мама сказала:

- Це та дівчинка, про я...

Брехня

Владику! - Покликала мама одного разу. - Сходи в магазин за олією. Владик любив свою маму і відразу слухняно вискочив надвір.

Магазин був недалеко, і Владик міг би хвилин через десять повернутися, але дорогою він зустрів товаришів. Вони грали на галявині, і Владик приєднався до них. Він так захопився грою, що забув кудись і навіщо йшов. І тільки баштовий годинник, пробивши шість разів...

На лавці

На лавці в парку сидів самотній дідок. Поруч сіли відпочити мама з маленькою донькою. Дідок пригостив дівчинку цукеркою. Та, розумниця, одразу сказала йому:

Прозріння

В одній країні вчені створили робота, який здатний навчатися. Назвали його Сайком. Сайк може будь-яку інформацію запам'ятати та на будь-яке запитання відповісти. Ну прямо відмінник, тільки з металу т...

Про що молитись?

Добре навчався Грицько, та ось біда – хотілося йому бути найкращим учнем у класі. А тут з'явився у них новенький і, як на зло, відмінник. Коли він відповідав, Грицька місця собі не знаходив – ...

Нова

Вихователька дитячого садка Софія Олександрівна ввела до ігрової кімнати молоду жінку з дівчинкою. Дівчинка була славна, з рудим волоссям і якимось надзвичайно добрими очима та привітною усмішкою.

Злодюжка

Весело перестрибуючи через калюжі, Вася поспішав додому. Сьогодні він, як завжди, піде на пошту, де працює його тато. Там Васі завжди було цікаво. В одному з кабінетів монотонно стукав телеграфний апарат. То тут, то там дзвонило безліч телефонів, приходили і йшли люди, отримуючи та надсилаючи переклади, посилки, телеграми. А ще щодня великою машиною привозили багато листів, газет і журналів.