|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Толіна фотокартка
Декілька хлопчаків купкою стояли біля воріт невеликого цегляного будинку і щось уважно розглядали, передаючи з рук до рук.
- Здорово! Мотоцикл гарний! – захоплювався Толик.
- Хороша фотографія! Дорого тільки вона стоїть, – з жалем сказав Віталік. - Мені мама не дозволить... Скаже, грошей нема.
- А я таки попрошу тата. Може, він дозволить сфотографуватись, – невпевнено сказав Толик.
- Знаєте, хлопці, це коли дядько Льоша був у нас у гостях. Ми з ним ходили до зоопарку та у фотоательє, - розповідав Діма, задоволений, що друзям сподобалася його фотографія.
- А от мій тато йде з роботи! – крикнув Толик і побіг назустріч батькові. - Батько! Чи можна мені сфотографуватися? Ходімо, подивишся, як Діма чудово вийшов!
- Стривай, синку. Ходімо краще додому, мама нас уже зачекалася, мабуть. А після вечері ми з тобою про це обов'язково поговоримо. Добре? - Сказав батько і взяв сина за руку.
Після вечері, як тато присів на диван трохи відпочити, Толік влаштувався поряд.
- Тату, я дуже хочу сфотографуватись, як Діма, на мотоциклі. Можна, можливо? Вам із мамою теж сподобається така фотокартка, – просив він.
- Послухай, синку, я маю багато твоїх знімків, - посміхаючись, сказав батько. – І всі вони дуже різні. Щоранку, йдучи на роботу, я беру із собою один із них. Іноді - красивий, а іноді і негарний.
- Ти, мабуть, жартуєш, тату. Адже я ще ніколи не фотографувався! - Заперечив Толік.
- Ні, я говорю цілком серйозно. Просто ти нічого про це не знаєш.
Толик зовсім близько присунувся до батька.
– Знаєш, яку фотографію я взяв сьогодні вранці? - прошепотів тато на вухо. - Темну та дуже негарну. Обличчя – незадоволене, лоб – у зморшках, очі – сердиті, щоки – надуті, а губи – міцно стислі. Вони ніяк не можуть відкритися, щоб посміхнутися і сказати: «До побачення, тату, з Господом!» І все це тому, що тато заборонив Толіку під час дощу бігати калюжами і грати в м'яч. Ось таку фотокартку я змушений був узяти із собою сьогодні вранці.
Батько замовк, а Толик зрозумів, про що говорив тато. Він низько опустив голову і важко зітхнув. І чому він раніше ніколи про це не думав?
- В ательє ти сфотографуєшся ошатний, чистенький, задоволений, - вів далі батько, - а в житті можеш бути грубим, злим, примхливим і неслухняним. Але головне - не фотографія. Бог дивиться не на той знімок, що на папері зроблено. Він бачить твоє серце і знає думки, слова, вчинки. Він дивиться з неба на тебе і хоче бачити тебе добрим, слухняним. Та й ми з мамою хочемо, щоб наш синок завжди залишав нам гарні знімки. Я гадаю, що ти мене добре зрозумів.
Толик притиснувся до татової руки, і його очі говорили більше, ніж він міг сказати словами. Тепер він усе зрозумів.
24.10.2023
|
|
|
|
|
Брехня
Владику! - Покликала мама одного разу. - Сходи в магазин за олією. Владик любив свою маму і відразу слухняно вискочив надвір.
Магазин був недалеко, і Владик міг би хвилин через десять повернутися, але дорогою він зустрів товаришів. Вони грали на галявині, і Владик приєднався до них. Він так захопився грою, що забув кудись і навіщо йшов. І тільки баштовий годинник, пробивши шість разів...
Я не битися
Вова знав багато віршів із Біблії. Щодня, перед тим як іти до школи, він кілька разів прочитував вірш, який сподобався, а надвечір уже знав його напам'ять і розповідав перед молитвою молодшим.
- Мамо, що мені сьогодні вивчити? - спитав він одного разу, несучи Біблію на кухню.
- Вивчи перший вірш із п'ятнадцятого розділу книги Приповісті Соломона, - порадила мама.
...Привітне щеня
Чому під час зустрічі люди тиснуть один одному руки? Це тепер є танки, гармати та бомби. А раніше люди воювали камінням та палицями. І якщо зустрічалися миролюбні, то один із них показував іншій долоню: ...
Старший брат
Навесні Ігореві виповнилося одинадцять років. Він мав старшого брата Андрія. Він нещодавно повернувся із армії. Ігор сильно любив Андрія і в усьому наслідував його. Вони разом щось ремонтували у майстерні батька, разом читали Біблію вечорами та розмірковували про прочитане. Андрій завжди розумів Ігоря. А той, як другові, довіряв старшому братові всі свої мрії та таємниці.
Якось, спеко...
Капризка
Літає над містом Капризка і на всі боки поглядає – до кого б їй забратися. А в одній квартирі маленька Оленка з боку на бік повертається, ось-ось прокинеться. Примха добре знає цю дівчинку і часто її ві...
Як Олю вкусила оса
Як тільки яскраве проміння ранкового сонця заглянуло в кімнату, Оля одразу ж прокинулася.
- Який сьогодні чудовий день! - зіскочила вона з ліжка і, згадавши вчорашню подію, щасливо прошепотіла: - Тепер Ісус живе в моєму серці і я завжди буду гарною, слухняною.
Вчора на недільному богослужінні Оля покаялася. Вона вибачилася за всі свої гріхи і з радістю відкрила серце Ісусу.<...
Надії настрою
Надя прокинулася у чудовому настрої. Яскраво світило сонечко, а з вулиці долинав веселий сміх дітлахів. Ох, і набігається вона сьогодні із подружками! Тут тато сказав, що дочку час зводити до зубного лік...
Сліпий хлопчик
Хлопчик-хлопчик... Бідолашний хлопчик... За чиїсь гріхи народився сліпим.
Високо в горах Тянь-Шаню, на величезній галявині, розташувалося наметове містечко дитячого християнського табору. Тут уже два тижні мешкали діти віруючих батьків. За цей час вони впізнали багато цікавого, зазнали багато радісного. Щодня діти разом читали Євангеліє, молилися, навчали вірші, грали, співали. Вони не раз відзначали, як дивно Бог відповідав на їхні молитви, зберігав, коли ...Фаланги
Прийшла осінь
Ка-ар! Доброго дня! Ми з вами так давно не зустрічалися! Ка-ар!Ка-ар! Стільки нового й цікавого я хочу вам розповісти! Ка-ар! У нашому будинку № 38 відбулося стільки важливого, що я просто не можу стриматися. Ка-ар! Почну з початку: дівчинка Надя, яка живе у квартирі № 5, цієї осені пішла до школи. Її мама Валентина купила величезний букет квітів для першої вчительки, а для Наді – багато ...