|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Толіна фотокартка
Декілька хлопчаків купкою стояли біля воріт невеликого цегляного будинку і щось уважно розглядали, передаючи з рук до рук.
- Здорово! Мотоцикл гарний! – захоплювався Толик.
- Хороша фотографія! Дорого тільки вона стоїть, – з жалем сказав Віталік. - Мені мама не дозволить... Скаже, грошей нема.
- А я таки попрошу тата. Може, він дозволить сфотографуватись, – невпевнено сказав Толик.
- Знаєте, хлопці, це коли дядько Льоша був у нас у гостях. Ми з ним ходили до зоопарку та у фотоательє, - розповідав Діма, задоволений, що друзям сподобалася його фотографія.
- А от мій тато йде з роботи! – крикнув Толик і побіг назустріч батькові. - Батько! Чи можна мені сфотографуватися? Ходімо, подивишся, як Діма чудово вийшов!
- Стривай, синку. Ходімо краще додому, мама нас уже зачекалася, мабуть. А після вечері ми з тобою про це обов'язково поговоримо. Добре? - Сказав батько і взяв сина за руку.
Після вечері, як тато присів на диван трохи відпочити, Толік влаштувався поряд.
- Тату, я дуже хочу сфотографуватись, як Діма, на мотоциклі. Можна, можливо? Вам із мамою теж сподобається така фотокартка, – просив він.
- Послухай, синку, я маю багато твоїх знімків, - посміхаючись, сказав батько. – І всі вони дуже різні. Щоранку, йдучи на роботу, я беру із собою один із них. Іноді - красивий, а іноді і негарний.
- Ти, мабуть, жартуєш, тату. Адже я ще ніколи не фотографувався! - Заперечив Толік.
- Ні, я говорю цілком серйозно. Просто ти нічого про це не знаєш.
Толик зовсім близько присунувся до батька.
– Знаєш, яку фотографію я взяв сьогодні вранці? - прошепотів тато на вухо. - Темну та дуже негарну. Обличчя – незадоволене, лоб – у зморшках, очі – сердиті, щоки – надуті, а губи – міцно стислі. Вони ніяк не можуть відкритися, щоб посміхнутися і сказати: «До побачення, тату, з Господом!» І все це тому, що тато заборонив Толіку під час дощу бігати калюжами і грати в м'яч. Ось таку фотокартку я змушений був узяти із собою сьогодні вранці.
Батько замовк, а Толик зрозумів, про що говорив тато. Він низько опустив голову і важко зітхнув. І чому він раніше ніколи про це не думав?
- В ательє ти сфотографуєшся ошатний, чистенький, задоволений, - вів далі батько, - а в житті можеш бути грубим, злим, примхливим і неслухняним. Але головне - не фотографія. Бог дивиться не на той знімок, що на папері зроблено. Він бачить твоє серце і знає думки, слова, вчинки. Він дивиться з неба на тебе і хоче бачити тебе добрим, слухняним. Та й ми з мамою хочемо, щоб наш синок завжди залишав нам гарні знімки. Я гадаю, що ти мене добре зрозумів.
Толик притиснувся до татової руки, і його очі говорили більше, ніж він міг сказати словами. Тепер він усе зрозумів.
24.10.2023
|
|
|
|
|
Мій гриб! Мій!
Дідусь із онуком пішли до лісу за грибами. Дід – грибник досвідчений, знає лісові секрети. Ходить він добре, а от нагинається важко — спина може не розігнутися, якщо різко нахилитися.
Ранкова молитва
Цей ранок був особливо теплим. Пташки весело цвірінькали на деревах. У них були важливі справи. Вже настала осінь, і всі перелітні птахи готувалися відлітати на зимівлю в теплі країни. За літо вони встигли виростити своє потомство. Пташенята так підросли, що їх стало важко відрізняти від дорослих птахів. За літо вони зміцніли, набули навичок, які допоможуть їм прогодуватися. Час перельоту &ndas...
Найдорожче
Якби тебе запитав Сам Господь: Що ти хочеш? Говори, Я виконаю будь-яке твоє бажання”, щоб ти попросив? Що для тебе най-най?
Субота. Дімі дуже подобався цей день, бо у тата – вихідний. А з татом завжди цікаво! - Тату, що ми сьогодні робитимемо? - Запитав Діма, як тільки підвівся з ліжка. – Спочатку читати Біблію та молитися. – А потім машину ремонтувати? - Згадав Діма про улюблене заняття. – Ні. Діма хотів ще щось запитати, але в кімнату увійшл...Кімната для Господа
Порятунок із вогню
Давня ця історія. Відбулася вона на початку століття напередодні Різдва.
«Трам-там-там! Там-там-там!» - уже третій день поспіль монотонно і нудно стукав по дахах дрібний та холодний дощ. Здавалося, він ніколи не скінчиться. Низьке та похмуре небо гірко плакало, кидаючи свої холодні сльози на осінню землю. Надвечір здійнявся поривчастий вітер. Він протяжно свистів у верхівках дерев, як батогом, безжально хльостав огорожами, вікнами. У таку погод...Маленький заступник
Таємниця молитви
Хлопчику було вісім років, коли його залишили жити з морським вовком. Так називали бувалих людей, які рідше ступали на землю, ніж на палубу корабля, моря, що борознить, і океани. Таким і був капітан, який зви...
Сила молитви
Боря вже вільно читав та писав. Особливу радість приносило йому читання християнських книг. Він щодня читав Євангеліє і знав багато біблійних історій. Мріяв Боря поїхати в далекі країни, полазити високими горами, пополювати на тигра чи ведмедя.
Якось до них у гості приїхав татовий друг – місіонер. Він багато років жив у Гренландії серед ескімосів. Разом з ними йому доводилося ту...
Дзвони
Таня та Аліна поверталися додому з недільної школи. Завжди весела та жива, Аліна сьогодні була нудною та задумливою. Низько опустивши голову, вона йшла мовчки, не зважаючи на подругу. Такої поведінки Таня терпіти не могла, тому вона так сильно штовхнула плечем свою супутницю, що та хитнулась і мало не впала.
- Що трапилося? - Злякано вигукнула Аліна, хапаючись за руку Тані.
...
Подарунок
Вдова Єлизавета з п'ятирічним сином Сашком і літньою матір'ю жила в старенькому будиночку недалеко від міського ринку. Жили вони бідно. Слабка і болюча, Єлизавета працювала скільки могла, але її заробітку насилу вистачало на найнеобхідніше. Бідність навчила Єлизавету сподіватися на Бога і потребувати Його допомоги. Вона завжди пам'ятала слова, записані в Біблії: "Втішайся Госпо...