|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Баласт
Сашко прочитав книгу про мореплавців, і йому дуже захотілося поговорити з татом про те, що він дізнався.
Сашко дочекався, коли батько прийшов із роботи, і після вечері одразу ж підсів до нього:
- Тату, скажи, що таке баласт?
Батько трохи помовчав, подумав, а потім сказав:
– Баласт – це вантаж, яким наповнюють трюм корабля. Якщо корабель не буде завантажений і виявиться легким, то від сильного вітру на морі він може перекинутися. Та й керувати пустим кораблем важко.
- А що беруть для баласту? Каміння, так?
Тепер уже біля тата сиділо всі четверо синів, і він пояснював їм:
- У кожному порту, де трапляється кораблю, капітан отримує різний вантаж. Якщо він важкий та його багато, то сам вантаж і буде баластом. А якщо товар легкий, то в нижню частину корабля – трюм – завантажують мішки з піском, з камінням чи з чимось іншим, дуже важким. За старих часів капітан зазвичай сам турбувався про це. Він брав вантаж, вигідний йому, який можна було продати та отримати прибуток. - Батько на хвилину зупинився і замислився. - Ми теж, як кораблі, пливемо життєвим морем і веземо у своїх трюмах вантаж. Уяви собі, Сашко, що ти капітан корабля. Що ти візьмеш із собою у плавання?
- Не знаю, - знизав плечима Сашко і подивився на братів, чекаючи від них підтримки.
– Тоді давай разом подумаємо, – запропонував батько. - Дуже важливо, чим буде завантажено твій корабель. І все залежить від тебе, від капітана. Значить, щоб корабель не перекинувся, чи потрібен баласт, правильно?
- Так, - погодився Сашко, - але я не знаю, що означає баласт для нас.
- Як ти думаєш, чи може людина жити без знання? - Запитав батько.
- Напевно ні...
- Правильно. Людина без знання – як порожній корабель. Душа його легка як пір'їнка і гасає морем життя, куди подіє вітер. Така людина може швидко зазнати аварії корабля.
Знання, як і баласт, бувають різні. Уяви собі корабель, навантажений однією соломою чи ватою. Хоча він і завантажений догори, але від сильного вітру перекинеться і досягне призначеної мети.
- Ну, а що ж тоді буде справжнім, добрим вантажем? - Сашко пильно подивився на батька.
- Припустимо, що ти читаєш лише казки та пригодницькі історії, і більше нічого. Що дадуть тобі ці знання у житті? Чи не буде це схоже на вантаж із соломи?
Сашко пожвавішав. Нарешті він зрозумів, про що йдеться.
- Потрібно знати математику, географію, історію, - почав він перераховувати важливі науки.
- Так, це непоганий тягар для життя, але це ще не все!
- І ще... треба вчитися в інституті...
- Все це добре, - погодився батько, - і може стати в нагоді в житті. Але ти забув найголовніше, сину. Наш життєвий шлях швидко кінчається. А попереду – вічність. Її ми хочемо провести в небесах, з Богом, чи не так? Але щоб досягти вічності, потрібно знати Бога, Його шляхи, Його волю. А це пізнання можна набути тільки в Біблії. Читай її, і ніколи, у жодну бурю життя ти не будеш у тяжкому становищі. Знання Божого Слова завжди утримає тебе від гріха і не дасть розбитися і потонути в морі зла.
24.10.2023
|
|
|
|
|
Дзвони
Таня та Аліна поверталися додому з недільної школи. Завжди весела та жива, Аліна сьогодні була нудною та задумливою. Низько опустивши голову, вона йшла мовчки, не зважаючи на подругу. Такої поведінки Таня терпіти не могла, тому вона так сильно штовхнула плечем свою супутницю, що та хитнулась і мало не впала.
- Що трапилося? - Злякано вигукнула Аліна, хапаючись за руку Тані.
...
Перемога Віктора
Як тільки пролунав дзвінок, школа ожила. Вона наповнилася гомоном дитячих голосів, дзвінким сміхом та шумом. Дітлахи снували коридором, класами, шкільним двором. Наставали літні канікули, і дітям не терпілося поділитися своїми бажаннями, планами. Хлопчики, мов горобці, збираючись купками, жваво обговорювали свої проблеми. Третьокласники стовпилися довкола Сергія, старости класу.
- Хло...
Маленький заступник
«Трам-там-там! Там-там-там!» - уже третій день поспіль монотонно і нудно стукав по дахах дрібний та холодний дощ. Здавалося, він ніколи не скінчиться. Низьке та похмуре небо гірко плакало, кидаючи свої холодні сльози на осінню землю.
Надвечір здійнявся поривчастий вітер. Він протяжно свистів у верхівках дерев, як батогом, безжально хльостав огорожами, вікнами. У таку погод...
Порятунок із вогню
Давня ця історія. Відбулася вона на початку століття напередодні Різдва.
Тіма ріс у християнській сім'ї. Він мав двох молодших братів і одну маленьку сестричку. Богобоязлива мати виховувала їх у страху Божому, навчала любити Господа та один одного. Отець Тіми сидів у в'язниці за те, що був пресвітером церкви і навчав людей жити за євангелією. Тімі виповнилося вже шість років, і він старанно допомагав мамі по дому. Коли ж вона йшла кудись, він нагля...Нове серце
Вогник віри
Бабуся вчила Оленку молитися, ще коли онука була зовсім маленька. Показувала на свічку, що горіла, і говорила:
Бог любить мене!
Обганяючи один одного, хлопці поспішали додому після дитячих зборів. Міцний сибірський мороз не просто щипав ніс і щоки, а пробирав до кісток, тож затримуватись на вулиці нікому не хотілося.
Мишко йшов додому з відповідальним дорученням: господиня будинку, де проходили дитячі збори, попросила його передати мамі гроші. Мишко міцно затиснув у кулаку кілька п'ятирублівок і з важливим...
Нова
Вихователька дитячого садка Софія Олександрівна ввела до ігрової кімнати молоду жінку з дівчинкою. Дівчинка була славна, з рудим волоссям і якимось надзвичайно добрими очима та привітною усмішкою.
Сила молитви
Боря вже вільно читав та писав. Особливу радість приносило йому читання християнських книг. Він щодня читав Євангеліє і знав багато біблійних історій. Мріяв Боря поїхати в далекі країни, полазити високими горами, пополювати на тигра чи ведмедя.
Якось до них у гості приїхав татовий друг – місіонер. Він багато років жив у Гренландії серед ескімосів. Разом з ними йому доводилося ту...
Прощення
Петя Меркулов любив ходити до Романових, де росло троє спритних і невгамовних хлопчиків. У дворі вони щодня збиралися хлопці десяти-дванадцяти років, і вони весело проводили час. Нерідко між ними спалахували бійки, і тоді втручався хтось із старших і охолоджував запал запалу.
Двір у Романових великий, місця всім вистачало, тож тут днями пропадала майже половина сільських дітлахів.
...