Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Баласт

Сашко прочитав книгу про мореплавців, і йому дуже захотілося поговорити з татом про те, що він дізнався.

Сашко дочекався, коли батько прийшов із роботи, і після вечері одразу ж підсів до нього:

- Тату, скажи, що таке баласт?

Батько трохи помовчав, подумав, а потім сказав:

– Баласт – це вантаж, яким наповнюють трюм корабля. Якщо корабель не буде завантажений і виявиться легким, то від сильного вітру на морі він може перекинутися. Та й керувати пустим кораблем важко.

- А що беруть для баласту? Каміння, так?

Тепер уже біля тата сиділо всі четверо синів, і він пояснював їм:

- У кожному порту, де трапляється кораблю, капітан отримує різний вантаж. Якщо він важкий та його багато, то сам вантаж і буде баластом. А якщо товар легкий, то в нижню частину корабля – трюм – завантажують мішки з піском, з камінням чи з чимось іншим, дуже важким. За старих часів капітан зазвичай сам турбувався про це. Він брав вантаж, вигідний йому, який можна було продати та отримати прибуток. - Батько на хвилину зупинився і замислився. - Ми теж, як кораблі, пливемо життєвим морем і веземо у своїх трюмах вантаж. Уяви собі, Сашко, що ти капітан корабля. Що ти візьмеш із собою у плавання?

- Не знаю, - знизав плечима Сашко і подивився на братів, чекаючи від них підтримки.

– Тоді давай разом подумаємо, – запропонував батько. - Дуже важливо, чим буде завантажено твій корабель. І все залежить від тебе, від капітана. Значить, щоб корабель не перекинувся, чи потрібен баласт, правильно?

- Так, - погодився Сашко, - але я не знаю, що означає баласт для нас.

- Як ти думаєш, чи може людина жити без знання? - Запитав батько.

- Напевно ні...

- Правильно. Людина без знання – як порожній корабель. Душа його легка як пір'їнка і гасає морем життя, куди подіє вітер. Така людина може швидко зазнати аварії корабля.

Знання, як і баласт, бувають різні. Уяви собі корабель, навантажений однією соломою чи ватою. Хоча він і завантажений догори, але від сильного вітру перекинеться і досягне призначеної мети.

- Ну, а що ж тоді буде справжнім, добрим вантажем? - Сашко пильно подивився на батька.

- Припустимо, що ти читаєш лише казки та пригодницькі історії, і більше нічого. Що дадуть тобі ці знання у житті? Чи не буде це схоже на вантаж із соломи?

Сашко пожвавішав. Нарешті він зрозумів, про що йдеться.

- Потрібно знати математику, географію, історію, - почав він перераховувати важливі науки.

- Так, це непоганий тягар для життя, але це ще не все!

- І ще... треба вчитися в інституті...

- Все це добре, - погодився батько, - і може стати в нагоді в житті. Але ти забув найголовніше, сину. Наш життєвий шлях швидко кінчається. А попереду – вічність. Її ми хочемо провести в небесах, з Богом, чи не так? Але щоб досягти вічності, потрібно знати Бога, Його шляхи, Його волю. А це пізнання можна набути тільки в Біблії. Читай її, і ніколи, у жодну бурю життя ти не будеш у тяжкому становищі. Знання Божого Слова завжди утримає тебе від гріха і не дасть розбитися і потонути в морі зла.

24.10.2023

Біблія:

Олини сни

Оленька виросла, як то кажуть, на руках у бабусі, яка просто жила онукою. Та й у Олі ближче за бабусю не було людини на землі.

Чи дізнається?

Купила мама синові костюмчик, з накладними кишенями, з блискавками. Напрасувала і відправила одного погуляти: треба ж людину привчати до самостійності.

Неправда – це гріх

Завжди радісна та товариська, Лариса була улюбленицею не лише у своїй родині. Любили її та сусідські діти. Ларисі виповнилося вже п'ять років, і вона виконувала відповідальну роботу в будинку - доглядала двох молодших братиків. У старших теж були важливі справи. Вони допомагали по господарству, доглядали свиней і корову, мили посуд, підлогу, підмітали двір. А Лариса цілими днями грала, розв...

Третя заповідь

– Діти, ви знаєте третю заповідь? - спитав дідусь, погладжуючи бороду і весело поглядаючи на онуків, які готувалися до чергового вечірнього читання.

Влаштувавшись зручніше, діти чекали на щось цікаве. Вони любили слухати дідуся, але поставлене запитання застало їх зненацька.

- Альоша, ти знаєш книги Біблії по порядку? - знову спитав дідусь, подивившись на жвавого семир...

Сергійкова віра

У будинку № 38 на першому поверсі живе хлопчик Сергійко, який з дитинства інвалід. Він ніколи в житті не вставав на свої ноги й увесь час сидить в інвалідному візочку. Довший час він проводить біля вікна, спостерігаючи, як інші діти весело грають у дворі. Йому дуже часто буває самотньо. Але якось сусідка Оленка подарувала Сергійкові невеликий старенький магнітофон і кілька аудіокасет із христия...

Брехня

Владику! - Покликала мама одного разу. - Сходи в магазин за олією. Владик любив свою маму і відразу слухняно вискочив надвір.

Магазин був недалеко, і Владик міг би хвилин через десять повернутися, але дорогою він зустрів товаришів. Вони грали на галявині, і Владик приєднався до них. Він так захопився грою, що забув кудись і навіщо йшов. І тільки баштовий годинник, пробивши шість разів...

Толіна фотокартка

Декілька хлопчаків купкою стояли біля воріт невеликого цегляного будинку і щось уважно розглядали, передаючи з рук до рук.

- Здорово! Мотоцикл гарний! – захоплювався Толик.

- Хороша фотографія! Дорого тільки вона стоїть, – з жалем сказав Віталік. - Мені мама не дозволить... Скаже, грошей нема.

- А я таки попрошу тата. Може, він дозволить сфотографуватис...

Як Олю вкусила оса

Як тільки яскраве проміння ранкового сонця заглянуло в кімнату, Оля одразу ж прокинулася.

- Який сьогодні чудовий день! - зіскочила вона з ліжка і, згадавши вчорашню подію, щасливо прошепотіла: - Тепер Ісус живе в моєму серці і я завжди буду гарною, слухняною.

Вчора на недільному богослужінні Оля покаялася. Вона вибачилася за всі свої гріхи і з радістю відкрила серце Ісусу.<...

Диво

Настала пізня осінь. Подекуди листочки затрималися на гілках, і вітер їх по-особливому крутив, щоб укласти на зиму під деревами. Від цього шуму ворона Клара ніяк не могла заснути.

Вона щось каркала потихеньку:

– Ка-ар! Ка-ар! Із приходом зими все змінюється: і люди, і птахи, і дерева, і, звичайно, погода. Настрій теж дуже часто залежить від погоди.

Ох, як шви...

Подарунок Ісусу

Майже з самого ранку Тім не відходив від вікна, милуючись сонечком і снігом.

- Мамо, дивися, як багато снігу на вулиці! — потягнув він до вікна, коли вона увійшла до кімнати.

- Завтра Різдво, синку, ото Господь і послав сніжок на радість дітям!

- Розкажи мені ще раз про Ісуса! - попросив Тіма,

Усадивши сина на коліна, мати вже вкотре повідала йому п...