|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Диво
Настала пізня осінь. Подекуди листочки затрималися на гілках, і вітер їх по-особливому крутив, щоб укласти на зиму під деревами. Від цього шуму ворона Клара ніяк не могла заснути.
Вона щось каркала потихеньку:
– Ка-ар! Ка-ар! Із приходом зими все змінюється: і люди, і птахи, і дерева, і, звичайно, погода. Настрій теж дуже часто залежить від погоди.
Ох, як швидко змінюється настрій! Ка-ар! Я думаю, що він залежить не лише від погоди. Ка-ар! Настрій – це така тонка штука… Ох! Я хочу вас запитати: чи знаєте ви білку Катю? Вона живе там, у дуплі. Дивіться трохи ліворуч. Так-так, ліворуч від Кешкиного будиночка. Отож! Білка Катя живе тут недавно. Мені здається, Ка-ар, що в неї завжди гарний настрій. Вона завжди весело стрибає з гілки на гілку, збирає увесь час то ягоди, то гриби, і розвішує їх на вітті. Ка-ар! Дивіться, отут висить гриб-рижик, а он там гілочка з ягідками горобини. Катя всю осінь щось збирала й закопувала й тепер, я думаю, вона не боїться ніякої негоди. Не думаю, що їй можна зіпсувати настрій.
Ще я помітила, що вона стала особливо веселою, коли подружилася з Андрійком із квартири № 9. Андрійко з батьками поселився в нас у будинку не дуже давно. Він дуже гарний і добрий хлопчик. Ка-ар! Одного разу я почула розмову Андрійка з його бабусею Олею. Бабуся Оля гуляла з онуком по парку й розповідала йому про Ісуса. Вона про Нього знала з Біблії, яку постійно читала, із самого дитинства. Бабуся розповіла онукові, що Ісус сказав: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм!» Ісус прагне, щоб діти завжди зверталися до Нього – і Він відповість на їхні молитви. Бабуся вчила хлопчика за все дякувати Господеві й завжди перед їжею молитися.
…Ка-ар! Ка-ар! А одного разу відбулося таке диво! Батькам Андрійка добрі люди подарували рибу. Вона була зовсім невелика. Віра, мама хлопчика, вирішила з неї зробити рибні котлети. Андрійко дуже любив рибні котлети! Ка-ар! Ка-ар! А ви їли рибні котлети? Ох, як же це смачно! Просто лапки оближеш! Отож, із цієї рибки вийшло всього 8 невеликих котлет. Мама Віра накрила на стіл і запросила родину вечеряти. Коли всі сіли за стіл, Андрійко сказав: «Я хочу помолитися над їжею! Мене бабуся навчила!» І він швидко проговорив: «Господи, благослови ці котлети й допоможи, щоб усі були ситі!» Родина приступила до вечері, і кожен про себе міркував про молитву Андрійка. Коли закінчили їсти, усі були ситі й задоволені. Дуже смачно було! Ка-ар! А коли мама прибирала зі столу після вечері, то, несучи тарілку, де лежали котлети, помітила, що на ній залишилося 5 котлет! Усіх це дуже здивувало! Ка-ар! Ка-ар! Ось це диво! Усі ситі – і тарілка не спорожніла! З того часу Андрійко завжди молиться над їжею й за все дякує Господу Ісусу Христу!
…Ох! Я ще забула вам розповісти про дружбу Андрійка й білки Каті. Ка-ар! Андрійко збирає в парку горішки й щоранку кладе їх на підвіконня свого вікна – для Каті. Вона знає, що друг ніколи не залишить її без їжі. Напевно, тому Катя завжди така радісна й у гарному настрої!
…Ка-ар! Ка-ар! Я думаю, що й нам ніколи не варто сумувати. Адже Ісус завжди опікується нами і не залишить у лиху годину. Тому нам потрібно завжди радіти, навіть якщо за вікном негода!
13.05.2023
|
|
|
|
|
Толіна фотокартка
Декілька хлопчаків купкою стояли біля воріт невеликого цегляного будинку і щось уважно розглядали, передаючи з рук до рук.
- Здорово! Мотоцикл гарний! – захоплювався Толик.
- Хороша фотографія! Дорого тільки вона стоїть, – з жалем сказав Віталік. - Мені мама не дозволить... Скаже, грошей нема.
- А я таки попрошу тата. Може, він дозволить сфотографуватис...
Чи дізнається?
Купила мама синові костюмчик, з накладними кишенями, з блискавками. Напрасувала і відправила одного погуляти: треба ж людину привчати до самостійності.
Галочка
Галочка з'явилася у родині Іванових несподівано. Її привезла із собою мама.
- Діти, - сказала вона, - ця дівчинка тепер житиме у нас. Її звуть Галочкою.
Хто вона? Звідки? Чому житиме у них? Запитань було багато, але Сашко та Ніна нічого не питали. Вони чекали, коли мама сама їм все розповість. Увечері, коли Галочка заснула, мама сказала:
- Це та дівчинка, про я...
Сходи на небо
Народ стояв живою стіною, а Закхей був маленький на зріст. Як він не підстрибував, йому не вдавалося побачити Бога, що проходить поруч. Тоді Закхей почав шукати якусь сходинку чи драбинку, бажаючи трохи підня...
Сергійкова віра
У будинку № 38 на першому поверсі живе хлопчик Сергійко, який з дитинства інвалід. Він ніколи в житті не вставав на свої ноги й увесь час сидить в інвалідному візочку. Довший час він проводить біля вікна, спостерігаючи, як інші діти весело грають у дворі. Йому дуже часто буває самотньо. Але якось сусідка Оленка подарувала Сергійкові невеликий старенький магнітофон і кілька аудіокасет із христия...
Подарунок
Вдова Єлизавета з п'ятирічним сином Сашком і літньою матір'ю жила в старенькому будиночку недалеко від міського ринку. Жили вони бідно. Слабка і болюча, Єлизавета працювала скільки могла, але її заробітку насилу вистачало на найнеобхідніше. Бідність навчила Єлизавету сподіватися на Бога і потребувати Його допомоги. Вона завжди пам'ятала слова, записані в Біблії: "Втішайся Госпо...
Старший брат
Навесні Ігореві виповнилося одинадцять років. Він мав старшого брата Андрія. Він нещодавно повернувся із армії. Ігор сильно любив Андрія і в усьому наслідував його. Вони разом щось ремонтували у майстерні батька, разом читали Біблію вечорами та розмірковували про прочитане. Андрій завжди розумів Ігоря. А той, як другові, довіряв старшому братові всі свої мрії та таємниці.
Якось, спеко...
Небезпечний сон
Вечоріло. Величезне, немов палаюче вогнем, сонце повільно зникало за обрієм. Його останні промені м'яко ковзали по гілках дерев, по траві і ніби прощалися з усіма, щоб уранці знову зустрітися. На галявині, оточеній високими соснами, що стояли впереміж із кучерявими, стрункими берізками та пухнастими ялинами, розкинувся дитячий християнський табір.
Останній вечір у лісовому таборі ...
Привітне щеня
Чому під час зустрічі люди тиснуть один одному руки? Це тепер є танки, гармати та бомби. А раніше люди воювали камінням та палицями. І якщо зустрічалися миролюбні, то один із них показував іншій долоню: ...
Путівна карта
Марк знову і знову крадькома поглядав на батька. Чи правильно вони йдуть?
Перед походом тато довго вивчав карту, запам'ятовував маршрут, робив різні позначки олівцем. Тепер він часто зупинявся і порівнював місцевість із знаками на карті.
Багато разів Марку хотілося йти второваною доріжкою, але батько командував повертати то праворуч, то ліворуч. Ліза, сестричка Марка, ве...