Фарисеї, садукеї, єсеї

Опис

Хасмонейська династія не виправдала сподівань народу. Нові царі швидко перетворилися на звичайних деспотів, які не бажали рахуватися з Божим Законом. Сваволя властей викликала відчуження поборників віри від царствуючого дому. До того ж законними монархами за традицією вважалися лише нащадки Давида. Тому Хасмонеїв терпіли як тимчасових правителів.

Душею опозиції двору стала група благочестивих людей, яких називали тими, що відділилися, або фарисеями. Спершу вони намагалися скинути династію, але у 88 році їх заколот жорстоко придушили. Сотні фарисеїв, за наказом царя Олександра Яная, розіп’яли на хрестах.

Після смерти Яная становище фарисеїв зміцнилося. Але поступово вони відійшли від політики і повністю присвятили себе релігійній діяльності. Багато фарисеїв стали тлумачами Закону і вчителями-рабинами. У школах і синагогах вони вели важку, але необхідну роботу: зміцнювали в людях основи віри і моральности. Непорушна відданість Богові, міцні сімейні засади, гуманність, любов до свободи і справедливости – усе це було прищеплено народові кращими представниками фарисейства, серед яких особливо виділяється смиренний мудрець Гилель, який прибув до Єрусалиму близько 40 року до н. е. На його думку, суть закону полягає в золотому правилі: не роби іншим того, чого не бажаєш для себе, а все інше Гилель вважав лише «коментарем».

Був у законництві й інший напрям. Його вождем став суперник Гилеля – Шамай. Якщо перший охоче навертав іноплемінників до віри, то цей зневажливо гнав їх від себе. Шамай надавав величезного значення так званим «переданням старців». Його учні помножували кількість обрядових настанов і любили хизуватися своїм благочестям.

Фарисеї мали велику повагу в народі. Зате садукеї – дворова священицька аристократія, – ставилися до них вороже і не поділяли їх поглядів. На відміну від фарисеїв, садукеї вважали, що зі смертю людини для неї все закінчується. Вони визнавали лише П’ятикнижжя, а на писання пророків дивилися як на другорядне. Ці багаті й пихаті люди не дуже довіряли пророцтвам про Месію і орієнтувалися лише на земну політику.

Садукеї (реконструкція)

Паралельно з фарисейським братством близько 160 року в Палестині виник напівчернечий орден «Синів світла» – єсеїв[*].

Не бажаючи мати нічого спільного з грішним світом, єсеї обрали самітне життя в пустелі. Близько 140 року їх керівник, якого вони називали Вчителем праведности, заснував колонію на березі Мертвого моря в Кумрані. Там, вдалині від метушні, єсеї спільно трудилися, проводили дозвілля в ритуальних трапезах, молитвах і читанні Біблії. До їх общин, що налічували загалом до чотирьох тисяч осіб (як для маленької країни, це багато), тягнулися розмаїті мрійники, а також розчаровані й знесилені життям люди. Більшість єсеїв не брала шлюбу, хоча деякі й зберігали сімейний спосіб життя. Впевнені у швидкій з’яві Христа, «Сини світла» готувалися гідно зустріти Його пришестя. Вони не мали сумніву, що в День Суду всіх, крім них, чекає загибель.

Випади сектантів проти Хасмонейського дому призвели до переслідувань Вчителя праведности. Його шанувальники говорили, що як кару за це монархію спіткає сувора розплата. Провіщення єсеїв збулося через півстоліття після смерті їхнього вождя. У 63 році Палестину зайняли війська Помпея. Він приєднав її до імперії і залишив Гірканові ІІ лише тінь верховної влади. А 40 року Римський сенат дарував титул царя Юдеї ідумейському воєначальнику Іродові, який після трирічної громадянської війни зійшов на престол Давида.

[*] Єсейський орден розпався після війни Юдеї з Римом (66-70 p.), пам’ять про нього збереглася завдяки свідченням античних письменників. Перші справжні рукописи самих есеїв виявили у 1947 році в Кумрані, біля Мертвого моря. Відтоді археологи знайшли ще сотні манускриптів.