Підтримуйте мир у своєму домі

Щасливі ті сім’ї, в яких панує любов, розуміння і мир. Надіємося, що ваша родина належить до таких. Але, на жаль, надзвичайно багато сімей не відповідають цьому опису і є розділеними. Чому так стається? У цьому розділі ми обговоримо три причини. У деяких сім’ях не всі сповідують одну й ту ж релігію. В інших – діти можуть бути від різних батьків. Ще в інші сім’ї розділення вносять намагання зводити кінці з кінцями або бажання мати більше матеріальних речей. Проте обставини, які розділяють одну сім’ю, часто зовсім не впливають на іншу. У чому причина такої відмінності?

Одним фактором є точка зору. Щиро намагаючись зрозуміти погляд одне одного, ви маєте більше шансів зберегти єдність своєї сім’ї. Другим фактором є ваше джерело налагодження стосунків у родині. Багато людей слухають порад, які вони отримують від співробітників, сусідів, а також з газет та інших людських джерел. Однак, багато звертаються за допомогою до Бога і дотримуються Його порад. Як це може допомогти сім’ї зберегти в домі мир? (2Тим. 3:16-17).

КОЛИ ЧОЛОВІК МАЄ ІНШУ ВІРУ

Настійна порада – не одружуватися з людиною іншої релігії (Втор. 7:3-4; 1Кор. 7:39). Однак, може бути, що вже після одруження ви дізналися, що партнер іншого віросповідування. Що ж тоді? Звичайно, шлюбні обіцянки залишаються в силі (1Кор. 7:10). Святе Письмо наголошує на незмінності подружніх уз і заохочує одружених людей залагоджувати свої розбіжності, а не втікати від них (Еф. 5:28-31; Тит. 2:4-5). Але як бути, коли ваш чоловік сильно противиться тому, що ви сповідуєте іншу релігію? Можливо, він старається перешкоджати вам відвідувати церкву чи молитися?

Запитайте себе: «Чому мій чоловік так реагує?» (Пр. 16:20,23). Якщо він не дуже добре розуміє суть вашого заняття, то може турбуватися про вас або на нього можуть тиснути родичі, оскільки ви не берете участі в певних звичаях, які вони вважають важливими. «Залишаючись у домі сам, я почувався покинутим», – каже один чоловік. Йому здавалося, що дружина проміняла його на релігію. Проте гордість не дозволяла йому зізнатися, що він почувався самотнім. Чоловікові також потрібно запевнення, що ваша любов до Бога не означає, що ви тепер менше любите чоловіка. Обов’язково проводьте з ним час. Намагайтеся зрозуміти погляд свого партнера.

Однак, щоб мудро поводитись у такій ситуації, до уваги слід взяти щось, тобто виявляючи покірність чоловікові, дружина повинна брати до уваги покірність Господеві. Тут потрібна рівновага.

Для християнина відвідування Церкви і богослужінь є важливим свідченням правдивої віри, чого не можна занедбувати (Рим. 10:9,10,14; Євр. 10:24-25). Що б ви робили, коли б людина прямо наказала вам не підкорятися якійсь конкретній вимозі Бога? «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). Бога треба слухати більше, ніж людей! Ці слова служать прикладом для багатьох життєвих ситуацій. Але чи зможете ви поклонятися Йому належним чином? Чи з любові й поваги до чоловіка ви будете намагатися робити це? «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Мт. 4:10).

Ісус зауважив, що це не завжди можливо. Він попереджував, що через опір правдивій вірі віруючі члени деяких родин будуть почуватися відрізаними, ніби мечем, від решти сім’ї (Мт. 10:34-36). В Японії одна жінка пережила щось подібне. Протягом 11 років її чоловік був противником християнської віри. Він жорстоко обходився з нею і часто виганяв її з дому. Але вона не здавалася, тільки безперестанку молилася і черпала велике підбадьорення в словах Святого Письма «Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б’ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!» (1Пет. 2:20). Ця християнка була переконана: якщо вона залишиться непохитною, колись її чоловік приєднається до неї в служінні Господу Богові. І так сталося.

Існує багато практичних способів, як можна вплинути на погляди вашого партнера. Наприклад, якщо чоловік противиться вашій релігії, не давайте йому інших причин бути незадоволеним. Підтримуйте в домі чистоту. Піклуйтеся про свій особистий вигляд. Будьте щедрі на вирази любові та вдячності. Замість критикувати, допомагайте. Давайте йому зрозуміти, що він вам потрібен як глава сім’ї. Не гнівайтеся, коли вважаєте, що він погано повівся з вами (1Пет. 2:21,23). Зважайте на людську недосконалість і, якщо виникає суперечка, покірно просіть пробачення першими (Еф. 4:26).

Не допускайте, щоб через молитви ви не встигали готувати йому їсти. Для цього можна використовувати час, коли чоловіка немає вдома. Мудро стримуйтеся в розмові про віру, якщо йому це не до вподоби: «Дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, як побачать ваше поводження чисте в страху» (1Пет. 3:1-2). Християнські дружини працюють над тим, щоб розвивати в собі плоди Божого Духа: «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22-23).

КОЛИ ДРУЖИНА НЕ ПРАКТИКУЄ ХРИСТИЯНСТВА

Що, коли чоловік практикуючий християнин, а дружина – ні? «Коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її» (1Кор. 7:12), Святе Писання нагадує чоловікам: «Любіть дружин своїх» (Кол. 3:19).

Якщо ви маєте дружину іншої віри, то особливо старайтеся виявляти їй повагу і бути уважними до її почуттів. Як доросла людина, вона заслуговує певної свободи практикувати свої релігійні погляди, навіть якщо ви не погоджуєтеся з ними. Не сподівайтеся, що після першої розмови про вашу віру ви переконаєте її змінити свої давні вірування на нові. Замість різко говорити, що погляди, яких вона та її родина дотримувалися довгий час, є неправильними, намагайтеся терпеливо розмовляти з нею, також використовуючи Святе Письмо. Можливо, вона відчуває, що ви нехтуєте нею? Вона може противитися вашим зусиллям, бо хоче цим сказати лише те, що потребує більше уваги від вас. Будьте терпеливі. Любов’ю і розумінням ви, можливо, з часом допоможете їй віднайти правдиву віру, що є зв’язок досконалости (Кол. 3:12-14; 1Пет. 3:8-9).

НАВЧАННЯ ДІТЕЙ

У домі, в якому не шанують Божі заповіді, релігійне виховання дітей теж деколи стає проблемою. Батькові належить головна відповідальність за навчання дітей, але мати також відіграє важливу роль. (Пр. 1:8; пор.: Бут. 18:19; Втор. 11:18-19). Навіть якщо батько не приймає віри в Христа, він все одно залишається головою сім’ї.

Деякі невіруючі батьки не противляться, коли мати навчає дітей релігії. Інші – противляться. Що, коли ваш чоловік не дозволяє вам брати дітей до Церкви чи навіть вивчати з ними катехизм вдома? Тут вам треба зважити кілька обов’язків: свій обов’язок перед Богом; перед своїм головою – чоловіком; і перед своїми дорогими дітьми. Як це можна зробити?

«Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Фил. 4:6-7) «І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас» (1Ів. 5:14). Але вирішувати, який вам обрати спосіб дій, мусите самі. Якщо ви будете поводитись тактовно, показуючи чоловікові, що не заперечуєте його головування, його опір може з часом ослабнути. Навіть якщо чоловік забороняє вам брати на зібрання дітей чи проводити з ними біблійне вивчення, ви все-таки можете їх навчати. Щоденними розмовами і своїм добрим прикладом намагайтеся прищепити їм любов до Бога, віру в Його Слово, повагу до батьків, у тому числі до батька, турботу про інших людей і цінування сумлінної праці. З часом чоловік може помітити добрі результати цього й почне цінувати ваші зусилля.

Якщо ви віруючий, а ваша дружина ні, ви мусите брати на себе відповідальність за виховання дітей в напоминанні й остереженні Божому» (Еф. 6:4). При цьому обходьтеся з дружиною доброзичливо, з любов’ю і помірковано.

КОЛИ БАТЬКИ МАЮТЬ ІНШУ ВІРУ

Сьогодні немає нічого незвичайного в тому, що навіть неповнолітні діти приймають релігійні погляди, відмінні від переконань їхніх батьків. Чи в тебе така ситуація?

«Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір» (Еф. 6:1-2). Це включає в себе глибоку повагу до батьків. Однак, хоча слухати батьків важливо, при цьому не слід забувати про правдивого Бога. Доростаючи до віку, коли можна вже приймати деякі власні рішення, дитина отримує більшу відповідальність за свої вчинки. Це стосується світського закону, особливо Божого. «Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Рим. 14:12).

Якщо твоя віра спонукає тебе зробити певні зміни в житті, намагайся зрозуміти погляд своїх батьків, їм, мабуть, сподобається, коли, навчившись Божих заповідей і, почавши застосовувати їх, ти станеш ввічливішим, слухнянішим і стараннішим у виконанні їхніх вимог. Але якщо твоя нова віра спонукає тебе відкидати вірування та звичаї, якими батьки особисто дорожать, їм може здаватися, що ти нехтуєш батьківським спадком. Вони також можуть переживати за твоє благополуччя, якщо твоє заняття непопулярне у вашій місцевості або якщо, на їхню думку, воно заважає тобі дбати про свій матеріальний добробут. На перешкоді деколи стоїть гордість. Може їм здається, що ти хочеш показати їм: «Я правий, а ви помиляєтесь».

Якою б не була ситуація в домі, «шануй свого батька та матір». Наскільки це залежить від тебе, старайся підтримувати мир у домі (Рим. 12:17-18). А понад усе, шукай миру з Богом.

НЕЛЕГКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕРІДНИХ БАТЬКІВ

Найбільшою проблемою багатьох родин є не релігія, а бар’єр між нерідними членами сім’ї. Немало подружніх пар мають дітей зі своїх попередніх шлюбів. У таких сім’ях у дітей можуть розвиватися заздрощі, образи або внутрішній конфлікт вірності. Через це вони можуть зводити нанівець щирі зусилля вітчима або мачухи бути добрим батьком чи матір’ю. Як же такій сім’ї досягти успіху?

Слід усвідомити, що, незважаючи на особливість такої ситуації, ніколи не забувайте про Бога, що і сприяє успіхові родини. Може здаватися, що ігнорування Божих законів приносить полегшення, але пізніше це, мабуть, завдасть душевного болю (Пс. 127:1; Пр. 29:15). Розвивайте мудрість і проникливість: мудрість, щоб застосовувати побожні практики для довготривалої користі сім’ї, і проникливість, щоб розрізняти причини, чому члени сім’ї кажуть чи роблять певні речі. Слід також пам’ятати про вміння поставити себе на місце іншого (Пр. 16:21; 24:3; 1Пет. 3:8).

Нерідні батьки можуть пригадати собі, як щиро діти приймали їх, коли вони були тільки друзями сім’ї. Але, ставши вітчимом чи мачухою, вони відчули зміну в ставленні з боку дітей. Пам’ятаючи рідних батьків, які з ними вже не живуть, діти, можливо, відчувають внутрішній конфлікт вірності, думаючи, що ви хочете забрати любов, яку вони мають до рідних батьків. Деколи вони, можливо, грубо нагадують вам, що ви не їхній батько або не їхня мати. Такі нагадування ображають. І все-таки «не спіши в своїм дусі, щоб гніватися» (Проп. 7:9). Дитячі емоції вимагають від дорослих проникливості та співчуття.

Ці риси є необхідними, що стосується покарання. Важливо, щоб батьки були послідовними в покаранні. А оскільки всі діти різні, методи покарання також можуть бути різними. Деякі нерідні батьки виявили, що краще, принаймні на початку, коли покаранням займається рідний батько чи мати. Однак важливо, щоб обоє батьків вважали покарання необхідним, підтримували його й не віддавали переваги рідним дітям перед названими. Слухняність є важливою, але деколи слід зважати на недосконалість. Не реагуйте загостро. Підтримуйте дисципліну з любов’ю (Кол. 3:21).

Обговорення в сімейному колі можуть сильно посприяти запобіганню клопотам. Такі обговорення допоможуть сім’ї зосереджуватися на найважливіших сторонах життя (пор.: Фил. 1:9-11). Вони також допоможуть кожному побачити, як він чи вона може посприяти досягненню цілей родини. Крім того, відверті обговорення в колі сім’ї можуть запобігти моральним проблемам. Дівчата повинні розуміти, як слід одягатися і поводитися в присутності вітчима та зведених братів, а хлопці потребують поради про належне обходження з названою матір’ю та зведеними сестрами (1Сол. 4:3-8).

СПРАВЖНІЙ ШЛЮБ ПРИНОСИТЬ ГІДНІСТЬ І МИР

Сьогодні багато чоловіків та жінок живуть разом, як подружні пари, не беручи на себе юридичної відповідальності. У такій ситуації може опинитися і віруюча людина. У деяких випадках такий зв’язок, можливо, схвалюється громадою чи звичаями, хоча й не є узаконеним. Божі закони, однак, вимагають належної реєстрації шлюбу (Тит. 3:1; Євр. 13:4) при умові, щоб у подружжі мати тільки одного чоловіка й тільки одну дружину (1Кор. 7:2; 1Тим. 3:2,12). Дотримання цих норм – перший крок до миру у вашому домі (Пс. 119:165). Ці вимоги не є нереалістичними чи обтяжливими. Те, чого Бог навчає, іде нам на користь (Іс. 48:17-18).

Сповняючи свою особливу роль нерідного батька чи матері, будьте терпеливими. Для розвитку нових взаємин потрібен час. Завоювати любов і повагу дітей, з якими ви не маєте кровного споріднення, буває дуже важко. Але це можливо. Мудре і проникливе серце разом із сильним бажанням покладатися на Бога є ключем до миру в сім’ях з нерідними батьками (Пр. 16:20). Ці риси допоможуть вам також в інших ситуаціях.

ЧИ ВАШУ СІМ’Ю РОЗДІЛЯЄ ПРАГНЕННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕЧЕЙ?

Проблеми, пов’язані з матеріальними речами і ставленням до них, можуть по-різному розділяти сім’ї. На жаль, деякі родини розривають суперечки про гроші, а також бажання розбагатіти або принаймні стати трохи багатшими. Розділення можуть виникати, коли обидва партнери працюють й починають говорити про «твої гроші і мої гроші». Навіть якщо до суперечок не доходить, подружнім партнерам, коли вони обоє працюють, може залишатися дуже мало часу одне на одного. По цілому світі росте кількість батьків, які на довгий час, місяці або навіть роки, залишають дім, щоб заробити більше грошей, ніж вони заробили б удома. Це може довести до дуже серйозних проблем.

Для таких ситуацій неможливо встановити якихось правил, оскільки різні сім’ї мають різні труднощі й потреби. Але деколи можна уникнути зайвої сварки, просто попередньо порадившись (Пр. 13:10). Це означає не тільки говорити про свої погляди, але й просити в партнера поради, дізнаватися, як він дивиться на справу. Крім того, реалістичний бюджет допоможе об’єднати зусилля сім’ї. Інколи буває необхідно, щоб обоє в подружжі працювали, можливо тимчасово, аби отримати достатньо коштів на додаткові витрати, особливо коли є діти або інші утриманці. У такому випадку чоловік повинен запевнити дружину, що він і далі знаходитиме для неї час. Він разом з дітьми може виявити свою любов, допомагаючи їй справлятися з хатніми обов’язками, які вона раніше виконувала сама (Фил. 2:1-4).

Однак, пам’ятайте, що, хоча гроші необхідні, вони не приносять щастя. Вони не можуть дати життя (Проп. 7:12). По суті, якщо відводити матеріальним речам надто важливу роль, це може призвести до духовного та морального краху (1Тим. 6:9-12). Наскільки ж ліпше шукати перше Божого Царства і його праведності, маючи запевнення, що наші намагання здобути необхідні речі будуть поблагословлені! (Мт. 6:25-33; Євр. 13:5). Якщо ви поставите духовні справи на перше місце і будете над усе шукати миру з Богом, то побачите, що у вашій сім’ї, хоч, можливо, і розділеній через певні обставини, процвітатиме єдність у найважливіших аспектах життя.

Як наступні біблійні принципи допоможуть членам сім’ї зберігати в домі мир?

1. Християни розвивають проникливість (Пр. 16:21; 24:3).
2. Любов і повага в подружжі не повинні залежати від релігії партнерів (Еф. 5:23,25).
3. Християни ніколи свідомо не порушують Божого закону (Дії 5:29).
4. Християни миролюбні (Рим. 12:18).
5. Не спішіть гніватися (Проп. 7:9).