Причина для роздумів

«Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22), – от, напевно, одна з головних причин, чому попри величезну кількість літератури присвяченій сімейній тематиці, безліч статей, різноманітні Інтернет-ресурси та цілу армію консультантів, більшість з яких радять цілком корисні речі, кількість розлучень стрімко зростає.

А можливо, справа якраз навпаки, через те, що подружжя слідують численним рекомендаціям, які напирають з усіх боків і часто суперечать одна одній, шлюби в підсумку розпадаються? А можливо, істина, як вже повелося, знаходиться десь посередині? Насправді правильними можна вважати всі три погляди, але причина величезної кількості розлучень криється все ж таки в дещо іншому. У чому ж?

У системі цінностей: що є добрим і що є поганим для суспільства в певний період часу. Так зовсім нещодавно, буквально кілька десятиліть тому, розлучення вважалося ганебною, нечуваною річчю – і через те люди намагалися берегти шлюб. Сьогодні ж розлучення – буденна річ, і тому при перших сімейних негараздах багато шлюбів припиняють своє існування.

Те саме стосується і вінчані шлюби, якщо, звісно, подружжя не сприймає свій шлюб як завіт – союз укладений не тільки перед людьми, але й перед Богом. Через цей факт люди зовнішні причину міцності християнських шлюбів бачать у страху віруючого подружжя «прогнівити» Бога: тому люди і терплять один одного.

Що ж, зерно істини в цьому є: «Початок мудрости – страх Господній; добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога – початок розуміння; нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння» (Пр. 1:7). Отже, страх Господній може приносити людям користь і в сімейному житті. Але, ясна річ, згадане почуття страху – це лише частина фундаменту християнського подружжя.

Не варто забувати, що страх Господній є початком мудрості, яка часто проявляється в усвідомленні того, що всі ми є недосконалими людьми, і через те не варто висувати надмірних вимог до свого подружнього партнера. Простіше кажучи, не намагатися шукати в ньому ідеалу (чи робити його таким). З іншого боку згадана мудрість не ідеалізує людей, допомагає усвідомити, що шлюб не перетворить обранця (обраницю) на зовсім іншу особистість. Обранці, як правило, залишаються зі своїми недоліками і вадами решту життя, і через те не треба плекати від сімейного життя надмірних ілюзій. Між іншим, цілком очевидні речі, які чомусь залишаються абсолютною таємницею для більшості.

Звичайно, не можна забувати про любов. Почуття, заради якого люди укладають шлюб. Саме заради якого, а не через яке. Уся річ у тім, що більшість плутає закоханість з любов’ю, через що в них з часом виникають багато непорозумінь. Що таке справжня любов найкраще висловився апостол Павло (див. 1Кор.13), проте на його думку мало хто сьогодні зважає, вважаючи за краще слідувати власним шляхом, з усіма негативними наслідками…

Але міцність християнського шлюбу передусім тримається не на страху, не на мудрості, не на любові, а в першу чергу на благодаті Божій: «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5). Лише завдяки благодаті Божій у чоловіка з дружиною є реальний шанс побудувати міцне християнське подружжя. Подружжя, яке може стати добрим прикладом, взірцем для оточуючого світу… а також причиною для роздумів: «Як вони змогли протягом стількох років, попри всі негаразди зберегти любов один до одного?».

Питання, на яке, на превеликий жаль, мало хто знаходить правильну відповідь.