Шануймо батьків похилого віку

«Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя», – радив мудрий чоловік давнини (Пр. 23:22). «Я б ніколи цього не зробив!» – можливо, скажете ви. Замість гордувати матір’ю чи батьком, більшість з нас відчуває до них глибоку любов. Ми усвідомлюємо, що є у великому боргу перед ними. По-перше, батьки дали нам життя. Хоч би що ми дали батькам, воно не буде таким цінним, як життя. По-друге, подумаймо: скільки потрібно саможертовності, пильного догляду, витрат і ніжної уваги, щоб виховати дитину від немовлятка до дорослого. Яка ж розсудлива порада Божого Слова: «Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Еф. 6:2-3).

УСВІДОМЛЕННЯ ЕМОЦІЙНИХ ПОТРЕБ

«Нехай (діти або внуки) учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно» (1Тим. 5:4). Дорослі діти «віддячуються» тим, що виявляють своїм батькам та дідусям з бабусями вдячність за роки любові, праці й турботи, які вони затратили на них. Діти можуть робити це, визнаючи, що літні особи, як і всі люди, мають потребу, а деколи дуже сильну, у любові й підтримці. Як усі ми, вони теж хочуть почуватися потрібними. Вони хочуть бачити, що їхнє життя має цінність.

Отже, ми можемо шанувати своїх батьків та дідусів з бабусями, говорячи їм, що любимо їх. Якщо батьки не живуть з нами, ми повинні пам’ятати, що вісточка від нас значить для них дуже багато. Бадьорий лист, телефонний дзвінок чи візит можуть дуже потішити їх.

Мійо, 82-річна жінка з Японії, пише: «Моя дочка (чоловік якої через роботу часто змушений переїжджати) каже мені: «Мамо, будь ласка, «подорожуй» з нами». Вона висилає мені їхній розклад візитів і номери телефонів, за якими їх можна застати кожного тижня. Я можу відкрити карту і сказати: «Ага, вони зараз тут!» Я постійно дякую Богові, що він поблагословив мене такою дитиною». «Хай з любов’ю все робиться в вас!» (1Кор. 16:14).

МАТЕРІАЛЬНА ДОПОМОГА

Чи шанування батьків включає в себе також турботу про їхні матеріальні потреби? Так, часто потрібно і це.

Сьогодні в багатьох країнах існують державні соціальні програми, завдяки котрим задовольняються деякі матеріальні потреби літніх людей, наприклад, потреба в їжі, одязі й притулку. Крім того, старші особи, можливо, самі відкладали деякі кошти на старість. Але якщо в них кінчаються засоби або їх не вистачає, діти, які шанують своїх батьків, докладають всіх сил, щоб задовольнити їхні потреби. По суті, турбота про батьків похилого віку є доказом відданості Богові.

ЛЮБОВ І САМОПОЖЕРТВА

Багато дорослих дітей відгукуються на потреби своїх немічних батьків з любов’ю і самопожертвою. Одні забирають батьків до себе додому або переїжджають жити ближче до них. Інші переїжджають у дім батьків. Часто такі кроки стають благословенням як для батьків, так і для дітей.

Однак деколи такі переїзди не дають добрих результатів. Чому? Можливо, тому, що рішення було прийняте поспіхом або воно базувалося виключно на емоціях. Скажімо, вашій старенькій матері важко жити самій і ви думаєте, що було б краще, якби вона переїхала до вас. Обдумуючи свої дороги, ви можете зважити наступне: які її дійсні потреби? Чи існують приватні або урядові служби соціального обслуговування населення, які пропонують прийнятне альтернативне рішення? Чи вона хоче переїжджати? Якщо так, як це вплине на її життя? Чи їй доведеться залишити друзів? Як це вплине на неї в емоційному плані? Чи ви обговорили все це з нею? Як такий переїзд вплине на вас самих, вашого подружнього партнера та ваших дітей? Якщо матері потрібен догляд, хто буде цим займатися? Чи можна поділити відповідальність? Чи ви обговорили справу з усіма, кого вона прямо стосується?

Оскільки відповідальність за догляд лежить на всіх дітях у родині, можливо, було б мудро зібрати сімейну раду, щоб кожен міг взяти участь у прийнятті рішення. «Ламаються задуми з браку поради, – застерігає Біблія, – при численності ж радників сповняться» (Пр. 15:22).

ВИЯВЛЯЙТЕ СПІВЧУТТЯ І РОЗУМІННЯ

Шанування наших постарілих батьків вимагає співчуття і розуміння. З роками їм буде щораз важче ходити, їсти і запам’ятовувати. Вони, можливо, потребуватимуть допомоги. Часто діти починають вважати, що їхні батьки зовсім безпорадні, і намагаються давати їм вказівки. Але похилі віком – це дорослі люди, які ціле життя нагромаджували життєву мудрість і досвід, самі піклувалися про себе і приймали власні рішення. Роль батьків і дорослих може лежати в самій основі їхньої індивідуальності й самоповаги. Коли батьки відчувають, що мусять передати управління своїм життям у руки дітей, вони можуть стати пригніченими або гнівливими. Деякі обурюються і протистоять будь-яким діям, котрі вони розглядають як намагання позбавити їх самостійності.

Для таких проблем не існує легких вирішень, але було б гарно з нашого боку дозволити літнім батькам, наскільки можливо, самим стежити за собою і приймати власні рішення. Мудро також не вирішувати чогось за батьків, не порозмовлявши попередньо з ними самими. Вони, можливо, вже багато втратили. Дозвольте їм володіти тим, що в них ще є. Ви, мабуть, побачите, що, чим менше ви контролюєте життя батьків, тим ліпшими будуть ваші взаємини з ними. Вони будуть щасливішими і ви також. Навіть коли необхідно наполягти на чомусь заради їхнього добра, шанувати батьків означає рахуватися з їхнім почуттям власної гідності й виявляти їм належну повагу: «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого» (Лев. 19:32).

ПРАВИЛЬНЕ СТАВЛЕННЯ ДО БАТЬКІВ

Деколи дорослим дітям важко шанувати своїх постарілих батьків через колишні взаємовідносини з ними. Скажімо, ваш батько був холодним і непривітним, а мати – деспотичною і різкою. Ви, можливо, досі відчуваєте гіркоту, гнів чи біль через те, що батьки не були такими, як вам хотілося. Чи можна перебороти такі почуття?

Чоловік на ім’я Бассе, який виріс у Фінляндії, розповідає: «Мій вітчим був есесівським офіцером у фашистській Німеччині. Він дуже швидко виходив із себе і тоді ставав небезпечним. Багато разів він на моїх очах бив матір. Раз він розізлився і вдарив мене пряжкою ременя по обличчі, Удар був настільки сильний, що я впав на ліжко».

Однак, була також інша сторона його особистості. Бассе розповідає: «З другого боку, він тяжко працював і не шкодував себе, забезпечуючи сім’ю матеріально. Він ніколи не виявляв батьківської любові, але я знав, що в нього зранена душа. Мати вигнала його з дому ще малим хлопцем. Він ріс, покладаючись на кулаки, і пішов на війну дуже молодим. До деякої міри я розумів його і не звинувачував. Коли я підріс, то вирішив допомагати йому як можу аж до його смерті. Це не було легко, але я робив усе, що в моїх силах. Я старався до кінця бути йому добрим сином і думаю, що він вважав мене таким».

У справах сім’ї, як і у всіх життєвих ситуаціях дуже важливо: «Зодягніться у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!» (Кол. 3:12-13).

Немудро приймати рішення за батьків, попередньо не порозмовлявши з ними.

ПІКЛУВАЛЬНИКИ ТАКОЖ ПОТРЕБУЮТЬ ПІКЛУВАННЯ

Піклування про немічних батьків – важка праця, вона включає в себе різні обов’язки, велику відповідальність і займає багато часу. Але найтяжче буває в емоційному плані. Важко дивитися на батьків, що втрачають здоров’я, пам’ять і самостійність.

Санді, яка походить з Пуерто-Ріко, розповідає: «Мати була центром нашої родини. Серце обливалося кров’ю, коли я доглядала її. Спершу вона почала кульгати, потім їй знадобилася паличка, далі ходунки, а потім крісло на колесах. Після цього її стан ставав щораз гіршим. У неї розвивалася злоякісна пухлина кості, і їй потрібен був цілодобовий догляд. Ми купали її, годували і читали для неї вголос. Нам було дуже важко, особливо в емоційному плані. Коли я усвідомила, що мати помирає, я розплакалася, бо дуже любила її».

Що вам робити, якщо ви опинитесь у подібній ситуації? Велика допомога – звернутися до Господа в молитві (Фил. 4:6-7). Намагайтеся повноцінно харчуватися і висиплятися. Тоді ви будете краще підготовані як емоційно, так і фізично, щоб піклуватися про дорогу вам людину. Добре деколи зробити перерву від щоденних турбот. Навіть коли відпустка неможлива, все одно було б мудро відкладати деякий час на відпочинок. Для цього можна попросити когось іншого побути з немічним батьком чи матір’ю.

Досить часто піклувальники ставлять нереалістичні вимоги до себе. Але не почувайтеся винними в тому, що є понад ваші сили. У деяких випадках може виникнути потреба довірити дорогу вам людину на піклування в установу з медичним доглядом. Якщо ви є піклувальником, майте реалістичні сподівання щодо себе. Слід зважувати потреби не тільки батьків, але й дітей, подружнього партнера, а також свої.

НАДНОРМАЛЬНА СИЛА

Не забувайте про Бога, Який допоможе вам у піклуванні про стареньких батьків. «Господь близький всім, хто взиває до Нього… – писав псалмоспівець під натхненням, – благання їх чує та їм помагає». Тобто підтримуватиме Своїх вірних слуг навіть у найважчих ситуаціях (Пс. 145:18-19).

Жінка з Філіппін, на ім’я Мирна, відчула це, коли доглядала свою матір, яку розбив параліч. «Нічого так не пригнічує, як страждання дорогої людини, коли вона не може навіть сказати, де болить, – пише Мирна. – Це було так, ніби вона тоне на моїх очах, а я нічого не можу зробити. Багато разів я схилялась на коліна і говорила Богові про те, яка я зморена. Я голосила і Господь дав мені необхідну силу. «Господь був моїм опертям» (Пс. 18:19).

Хтось сказав, що догляд за старенькими батьками – це «історія без щасливого кінця». Незважаючи на найщиріші зусилля піклувальника, старша людина може померти, як це сталося з матір’ю Мирни. Тих, які втратили стареньких батьків через смерть, потішає надія на воскресіння і обіцянка чудового Божого нового світу, в якому «не буде вже смерти» (Одкр. 21:4).

Добрі діти глибоко поважають своїх батьків, навіть якщо ті постаріли (Пр. 23:22-24). Вони шанують їх. Але ті, хто шанує своїх батьків похилого віку, приносять утіху і честь передусім Богові (Пр. 23:25).

Як наступні принципи допоможуть нам шанувати батьків похилого віку?

1. Ми повинні віддячуватися батькам і дідусям з бабусями (1Тим. 5:4).
2. Хай все в нас робиться з любов’ю (1Кор. 16:14).
3. Важливі рішення ніколи не слід приймати поспіхом (Пр. 14:15).
4. Стареньких батьків треба поважати, навіть коли вони хворі чи немічні (Лев. 19:32).
5. Старість і смерть не завжди будуть нашою незмінною перспективою (Об’явлення 21:4).