Духовний вимір людини

Твоє життя минає під впливом двох полюсів енергії – добра і зла. Добро – це те, що чинить тебе щасливим, людяним, здоровим, вічним, робить людиною з майбутнім. А зло – те, що прагне знищити твоє життя, завдати тобі болю й страждань, зробити тебе невдоволеним і нещасним, заподіяти тобі смерть.

Через те, що людина є духовно-матеріяльною істотою, добро в ній теж має і духовний, і матеріяльний вимір.

Матеріальне добро – це те, що корисне для тіла та його життєдіяльности. Людина тішиться, коли її тіло здорове й дарує їй розмаїті задоволення.

А духовне добро – це коли людина живе згідно із сумлінням, коли інші цінують і люблять її за те, що вона чесна, коли людина перебуває в добрих стосунках з трансцендентною істотою та ближніми.

Матеріяльне зло відбирає в людині матеріяльні цінності, а духовне – духовні. Якщо людина має злі думки, говорить погані речі, ненавидить, убиває, краде чи робить будь-що негативне, вона стає духовно злою.

Якщо, однак, тобі унеможливлюють доступ до матеріальних цінностей, якщо ти хворієш, стикаєшся зі злом, зазнаєш ран, то це вже матеріяльне зло.

Духовні й матеріяльні цінності не однаково важливі для людини. Якщо вона втратить матеріяльні цінності, то може занедужати або навіть померти. А якщо втратить духовні цінності, то розтопче власне сумління, перестане бути людиною, стане нелюдяною, злою.

Духовні цінності набагато важливіші для людини, ніж матеріяльні. Ми цілком нормально сприймаємо, якщо людина віддає своє матеріяльне, тілесне, людське життя за батьківщину чи за друга, якого любить, щоб зберегти чисте сумління. А отже, чисте сумління, чесність і справедливість, свобода й любов важливіші від нашого земного життя. Ліпше втратити життя, ніж жити з нечистим сумлінням.

Якщо людина чинить зло, щоб заволодіти матеріяльними цінностями, вона ще деякий час зберігатиме своє земне життя, однак буде злою, недружньою до всіх навколо, не зможе спілкуватися з іншими, дивитися їм у вічі, тобто вже за життя буде мертвою. Та не лише з людьми вона не матиме зв’язку, але й з Богом, а це означатиме втрату життя вічного. Адже сказано, що кожен, хто помре праведним, житиме вічно. Немає нічого огиднішого в житті, ніж людина, яка задля заволодіння матеріальними цінностями починає чинити зло, ошукувати, зраджувати, застосовувати насильство.

Отож, духовні, етичні, моральні цінності є для людини найважливішими. Через матеріяльні цінності людина реалізується тут, на землі, а через духовні – у всій людській історії та в житті вічному. Кожна людина визнає слушною таку приказку: «Ліпше бути бідним, але людяним, ніж багатим, але злим».

Через те, що людину сильно притягують матеріяльні цінності – як-от гроші, автомобіль, власний будинок за містом, влада, високе становище, людська прихильність, – трапляється, що іноді вона йде на те, щоб заволодіти матеріальними цінностями коштом духовних. Часом убиває в собі те, що людське, аби задовольнити якесь бажання. А тому матеріяльні цінності здатні стати для людини спокусою, піддавшись якій вона може знищити себе.

Спокуса – це людська пожадливість, людське прагнення задовольнити матеріяльні бажання за рахунок духовних цінностей. Нормально, коли людина багата, але з чистим сумлінням, коли заробила свої статки чесною працею, підтримуючи добрі стосунки з іншими людьми. Та якщо досягти такого неможливо, тоді ліпше втратити матеріяльні цінності, ніж духовні, а з ними і власну людяність.

Насамперед слід запам’ятати: людина – це важлива життєва правда. Спочатку – жити, а потім – мати.

Як ти провадиш свою життєву боротьбу? Добра ти людина чи зла? Чи йдеш на огидні компроміси, чи вважаєш, що найважливіше – це мати хліб, одяг, їжу й напої, а лише потім – бути людиною? Інакше кажучи: чи ти живеш?

Зроби сьогодні важливий для себе, для власного життя та майбутнього життєвий крок.