Хто ми такі, щоби судити?

Біблія стверджує, що Бог є суддею для всіх. Бог має право судити, і Він праведний у Своєму суді. Бог не дивиться на зовнішній вигляд, а судить думки, наміри та мотиви серця.

А що Біблія говорить про нас щодо цього? Чи є у нас доручення чи дозвіл судити? Чи маємо ми такі повноваження чи доречно нам судити про дії чи мотиви інших?

З першого погляду багато людей скажуть, що це питання незрозуміле і суперечливе. А інші — що Біблія цілком зрозуміла щодо цього. Вдавшись до невеликого дослідження, ми отримаємо розуміння, необхідне для того, щоб рухатися по цій темі в здоровому, біблійному значенні.

Почнемо з Івана 7:24, де сказано:

« Не судіть на вигляд, але судіть судом праведним ».

Іван стверджує, що є праведний суд. Він зазначає, що віруючим доручено судити відповідним чином серед інших віруючих.

Перше послання до Коринтян 5:1-5:

« Є вірна чутка, що у вас з'явилося розпуста… а я… вже засудив того, хто зробив таке… у зборах ваших… зрадити такого сатані …» (дослівний переклад з KJV).

Тут ми бачимо, що Павло засудив дії цієї людини, і вони (віруючі) теж повинні так чинити.

Перше послання до Коринтян 5:11:

" Я писав вам не спілкуватися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником ... з таким навіть і не є разом".

Щоб ми могли дотриматися сказаного у наведеному вище вірші, буде потрібно вміння розпізнавати, який спосіб життя веде людина. Адже ми судитимемо не людину, а її дії.

Послання до Ефесян 5:11:

«І не беріть участь у безплідних справах пітьми, а й викривайте ».

Тут нам говориться розрізняти саму суть людини, не спілкуватися з нею, і навіть викривати її. Якби ми продовжували спілкування з такою людиною, це відбивало б хибну картину того, що означає бути християнином. Це досить жорстоко, але саме це Біблія каже нам робити.

Перше послання до Коринтян 6:1 -4:

« Як сміє хтось у вас, маючи справу з іншим, судитися… »

Цей вірш вчить нас доводити суперечку до іншого християнина, а потім, якщо необхідно, і всієї Церкви, перш ніж звертатися до суду.

Євангеліє від Матвія 18:15-17:

« Якщо згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою та ним одним…»

Далі Ісус каже, що якщо людина не послухає вас у такій бесіді, то ви повинні привести свідка, і якщо вона знову не захоче слухати, тоді треба сказати про це Церкві. Якщо ж він не послухає і Церкви, то нехай буде для вас, як язичник. Тут мається на увазі суддівство самої проблеми.

Перше послання до Коринтян 10:15:

« Я говорю вам як розважливим; самі розсудіть про те, що говорю ».

Ми повинні судити про те, що говорять чи навчають інші християни. Ми судимо не людину, а те, що вона каже.

Перше послання до Коринтян 6:3:

« Хіба не знаєте, що ми судитимемо ангелів, чи не тим більше справи життєві? »

Павло каже, що ми маємо бути спроможними судити про вчинки, а не про людей.

Дії Апостолів 8:23:

« Бо бачу тебе сповненого гіркої жовчі... ».

Тут Петро говорив про Симона, який хотів купити дар Святого Духа. Петро зрозумів це і порадив йому швидше покаятися. Це вимагало проникливості. Він не судив і не засуджував людину, але зрозумів, що те, про що він говорив, було злом.

Ісус також сказав нам у Євангелії від Матвія 7:15, щоб ми остерігалися лжепророків. Він сказав, що ми впізнаємо їх за плодами.

Ми повинні спостерігати за результатами їхнього служіння. Якщо плодів немає, то вони вовки в овечій шкурі. І знову ж таки мова про розпізнавання людської суті та результатів діяльності людини.

Іноді складається враження, що з цієї теми існують розбіжності чи плутанина, але Біблія не має протиріч. Нам дано вказівку судити єдиновірців із проникливістю для виправлення. Ми здійснюємо праведний суд і використовуємо здорове вчення, якщо розпізнаємо аморальність або викриваємо неправильні мотиви. Ми використовуємо мудрість при винесенні суджень та вирішення питань. Ми не виносимо вирок із остаточною оцінкою для будь-якої людської особистості. Це в руках Ісуса. Ми не судимо невіруючих.

Якщо справа особиста, то ми протистоїмо людині, як наказав Ісус (Мт. 18:15-17). А якщо це громадська справа, судити призначаються ті, хто має владу. Ми завжди повинні в першу чергу судити себе, зосереджуючись на стані свого серця та мотивах, перш ніж зосереджуватися на інших. В Євангелії від Луки 6:41-42 Ісус сказав:

« Вийми спершу колоду з твого ока, і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого».