Вірити – означає знати

Вірити – це також означає знати. Робота шкіл базується не тільки на передаванні знань, а й на вірі. Учень вірить учителеві, що Земля кругла, що на планеті є п’ять континентів, існує Тихий океан, Гренландія і джунглі, а також Китай, Японія та Африка. Студент вірить викладачеві, що Н₂0 – це справді хімічна формула води. Він також разом з професорами вірить історичним документам, у яких ідеться про те, що колись жив імператор Юлій Цезар, король Лев, а Наполеон вів численні війни. Усього цього неможливо знати, у це треба повірити. Жодні експерименти не можуть довести існування Наполеона, Юлія Цезаря чи короля Лева, щоб таким чином довідалися про них. Тож можна лише вірити слідам, які залишилися по них, а саме документам. Щоб дізнатися, чи існує Китай, учневі не залишається нічого іншого, як поїхати туди й переконатися самому, або ж треба просто повірити, що це справді так. Оскільки більшість із того, що вже відкрито, самостійно довести неможливо, мусимо в це вірити. Віримо тим, хто здійснив ці відкриття.

Отож, віра є посередницею знань. Знаємо, бо віримо. Якщо сумніваюся в тому, що існує Китай, значить не знаю, чи він насправді є. Якщо почну сумніватися в існуванні Наполеона, Юлія Цезаря, імператора Августа чи Карла Великого, перестану вірити у свої знання про них. Якщо відкину віру в те, що існує Японія та Китай, Америка й Африка, Гренландія і Тихий океан, то перетворюся на людину-неука. Без віри неможливе функціонування школи, здобування знань і розвиток науки. Так само і з християнською вірою. Передусім я вірю, що Бог існує, оскільки натрапляю на сліди Його присутности в природі, своєму сумлінні й організмі. Власні знання про історичних осіб поглиблюємо, читаючи документи, а сліди Його присутности фіксуємо, спостерігаючи за природою та світом навколо себе. Однак про те, чи існує небо й життя після смерти, сам я довідатися не можу, а тому мушу повірити тим, хто там був і повідомив нам про це.

За всю історію людства тільки Ісус Христос подолав межі смерти, бо Він є Богом і воскрес. А тому лише Він здатен розповісти нам про смерть. Отож, якщо йдеться про те, чи існує життя після смерти, можу вірити тільки Йому. Чи існує Бог, буду впевнений теж лише тоді, коли вірю Йому. Ніхто з людей не може піти туди, повернутися й повідомити мені, що він там бачив. Тільки Ісус Христос. Так само, як розповісти мені про Японію спроможний лише той, хто побував там, а розказати про найвищу вершину світу Еверест здатен тільки той, хто підкорив її. Я і ті люди, які мене оточують, загалом, не мають змоги піднятися на Еверест, а тому відомості про цю вершину можемо черпати від того, кому таки вдалося видряпатися так високо.

Та сама ситуація і з небом. Можемо сказати, що Ісус Христос піднявся вгору і розповів про те, що існує небо, вічне життя та небесний Отець, Який любить і постійно супроводжує мене та приготував для мене місце на небі. Той, хто не вірить цим розповідям Ісуса Христа, нічого не знає про загробне життя. Той, хто твердить, що немає пекла та Бога, чи заявляє, що не існує чистилища й не буде Судного дня, стає смішним. Він схожий на людину, яка не хоче вірити тому, хто був в Японії, що ця країна існує; яка не йме віри чоловікові, котрий підкорив Еверест, що ця вершина таки є. Така людина перетворюється на циніка. Її життя стає нестерпним, але й жити з іншими вона теж не може, бо повсякчас отруює їхнє існування.

Християнська віра полягає в тому, щоб постійно отримувати інформацію, яку приносить Ісус Христос, Бог, що став людиною. Таким чином віра в мені перетворюється на знання про речі, пізнати й зрозуміти які можна лише за чиїмось посередництвом. Унаслідок того, що знаю, і завдяки тому, що можу опиратися на Того, хто приносить мені цю інформацію, моє життя змінюється, і перспектива моєї праці, мого мислення та світовідчування стає цілком іншою. Я стаю впевненим у собі. Відтепер знаю, куди йду і як маю жити.

Не вірити в Бога – означає бути людиною, яка нічого не знає про найважливіші правди життя. Не вірити в Бога – означає не бачити перед собою безконечних просторів і можливостей. Не вірити в Бога – означає жити без перспектив. Не вірити в Бога – означає не мати надії, довіри до життя й майбутнього. А тому віра – це розумна, розсудлива і цілком людська форма сприйняття дійсности. Св. Павло каже: «…Знаю, в Кого я ввірував» (2 Тим. 1:12).

Чи ти теж можеш сказати таке?