БУДЬТЕ МИЛОСЕРДНІ, ЯК І ОТЕЦЬ ВАШ МИЛОСЕРДНИЙ
«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36).
Це слово Ісуса – правдивий виклик: і справді, як можна уявити, що ми можемо бути милосердні до інших, як Бог Отець милосердний до нас?
ЧИ БОГ СПРАВДІ МИЛОСЕРДНИЙ?
Багатьом людям важко повірити в те, що Бог милосердний. Це випливає з нашого образу Бога: судді, нещадного поборника справедливості. Велика рахункова книга відкрита на небі на нашому імені. У ній є багато сторінок, де записані наші гріхи, і набагато менше сторінок з добрими справами!
Однак у згаданому уривку Ісус прямо, без жодних вагань, каже нам: «як і Отець ваш милосердний». Річ у тому, що Бог для Свого Сина Ісуса передовсім характеризується Своїм милосердям. По-латині, слово «милосердя» складається з двох частин: «miseria», що означає «нещастя», «біда», і «cor», тобто «серце». А Бог є насамперед, за словами Христа, цією милосердною особою, яка розуміє наші труднощі, яка хоче пробачити нам наші провини, втішити нас. Чому? А тому, що Він любить нас абсолютною, нескінченною любов’ю. Пригадаймо собі притчу про блудного сина або про загублену вівцю…
АЛЕ ЧОМУ ТАК ВАЖЛИВО, ЩОБ БОГ БУВ МИЛОСЕРДНИМ?
Тому що відтоді, як визнаємо себе грішниками, ми потребуємо милосердя, прощення, особливо милосердя і прощення Бога. Такого Бога, Який нас не осуджує, не сердиться, не тримає на нас зла, Який завжди готовий дарувати нам новий шанс, обмити нас з наших гріхів, якими б великими вони не були. Хай ми лиш на крок наближаємося до Нього, хай висловлюємо найменший жаль, навіть без великого ентузіазму і переконання, як ось Бог виходить нам назустріч, мов батько блудного сина, не вимагаючи від нас виправдань, пояснень, рішуче налаштований забрати наші провини, пригорнути до себе, ніколи нас не відкидати. У глибині душі ми надіємося на такого Бога; може, навіть і віримо в Нього. Тоді, коли нам щодня важко терпіти, вибачати, прощати! Та ось Ісус заявляє нам, я б навіть наважився сказати, «завдає нам удару»: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний».
Як Він може просити нас про це, як може стільки вимагати від нас? Якщо ми щирі із собою, то чудово відчуваємо, що ця «місія неможлива». Це очевидно, що ми не завжди готові виявляти милосердя! Натомість легко критикуємо, осуджуємо, даємо відчути, що маємо рацію, наголошуємо на своїх правах, тримаємо зло, гіркоту, особливо у ситуаціях несправедливості. Нам так важко пробачити! Зрештою, Ісус, щоб ускладнити завдання, додає ще такі слова: «Ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись…» (Лк. 6:35). Усе це так суперечить нашій природі! Втім Христос навіть не пропонує це як ідеал, як мрію чи один вибір серед багатьох. Ні, Ісус вживає тут наказову форму, що не залишає нам жодної відмовки: «Будьте такі милосердні, як Бог!» Це наказ.
А може, Він насміхається з нас? Чи повинні ми впадати у розпач перед неможливістю цього завдання? Або вважати, що така вимога призначена лиш деяким визначним святим, й аж ніяк не нам?
Зовсім ні! Ісус звертається до кожного з нас, ким би ми не були. Адже хоч це милосердя і «неможливе», на нашу думку, ми його постійно зазнаємо від Господа. Саме крок за кроком йдучи слідом за Христом, єднаючись із Ним, регулярно приймаючи Його прощення, ми, своєю чергою, навчимося у своїй убогості чинити милосердя, згідно із самим Господнім задумом. Бог допоможе нам прощати ще більше, а якщо нам це не вдасться, то принаймні проситимемо собі про прагнення простити. Таку молитву Бог завжди чує, приймає її і благословляє. Він приходить нам на допомогу в наших слабкостях, Він добре знає, як нам важко бути милосердними. Якщо ми покажемо Йому наші недоліки, якщо пожертвуємо Йому свою добру волю, Він поступово змінюватиме наше кам’яне серце на серце з плоті, дозволить нам зробити поступ на шляху любові.
Саме цього ми вчимося на наших зустрічах, допомагаючи одні одним вірити, що це можливо, й обирати шлях милосердя всупереч цінностям цього світу, за підтримки Ісуса і наших братів, яких Він зібрав навколо нас. І тоді, як говорить Христос у вірші 35 цього ж уривку: «І буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього».
24.09.2023
|
|
|
|
Як боротися із заздрістю та ревнощами?
Я пам'ятаю, як зайшла до будинку своєї нової подруги. Я так раділа її запрошенню на групу з вивчення Біблії: після переїзду до нової країни та приєднання до нової церкви я не знала, з чого почати будувати стосунки. Але моя радість швидко змінилася болем: розглядаючи її будинок з високими стелями та гарним килимом, я згадала про мій скромний, маленький будиночок, у якому ще не було нормальни...
Будьте попереджувальні один з одним
Коли наша сім'я лише переїхала до колишнього Радянського Союзу, Бог звів нас із кількома чудовими людьми. Хоча вони виросли в іншій культурі та інших умовах життя, вони стали частиною нашої родини. Особливо раділи цій дружбі наші сини, адже всі наші родичі були так далеко від нас. Відносини, що зав'язалися, був дуже радий і я, бо такої міцної дружби в мене ще не було ні з ким із ...
Вірте у Боже благовоління до вас
«Але Господь був із Йосипом; і простяг йому милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в'язниці».
– Буття 39-21
З Біблії ми дізнаємося про багатьох людей, яким Господь благоволив. Оскільки Бог є безстороннім (див. Дії 10:34), ми можемо бути впевнені в тому, що Він щодня проявляє до нас Своє прихильність. У 39-му розділі книги Бу...
Як бути добрим христианином: поради та практичні кроки
Бути добрим - це проявляти безкорисливість, перестаючи думати лише про себе.
Бути добрим - це розуміти та прощати людську природну слабкість, яка сильніша за злобу.
Бути добрим - це прагнути до милосердя відносно слабкості інших, завжди пам'ятаючи, що і ми самі могли б опинитися в подібних ситуаціях.
Бути добрим - це не звертати увагу на неблагодарність.
Бути доб...
Маємо молитися одні за одних
Церква називає атеїзм своєрідним безсиллям людини й суспільства. Ідеться, власне, про те, що атеїст не спроможний помітити, що Бог існує, не здатний вірити й повірити Ісусові Христові. Атеїст схожий на людину, яка не бачить, не чує й не має жодних органів чуття, за допомогою котрих могла б пізнати реальність Бога.
Щоб людина позбулася атеїзму, її треба не переконувати, дискутуючи й ро...
Прощення
Завжди приємно говорити про те, що добре для нас. Якщо ми з кимсь посварилися, і ми винні в цьому, то приємно, коли нас розуміють і прощають, і більше не згадують про наші помилки. Зазвичай ми захоплюємося людиною, яка великодушна і готова прощати інших. То наскільки ми маємо бути вдячні Богові за Його милість і прощення, яке Він дарував людям. Якщо люди грішать, порушуючи закон Господній, то ч...
Дії, а не балачки
Часом диву даєшся: як деколи люди легко розмірковують про віру, причому чужу. Ніби ця річ, яку легко виміряти лінійкою, зважити, відчути на дотик. От, наприклад, історія двох сліпців, яких зцілив Христос і про яких ми дізнаємося з Євангелія від Матфея (Мф. 9:27-31). «За вірою вашою нехай буде вам» (Мф. 9:29), – каже до них Христос і зціляє. Тут багато коментаторів поч...
Зцілені, врятовані та живі для правди
У 1-му посл. Петра 2:24 написано: "Він гріхи наші Сам підніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, позбавившись гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися". Це добре відоме у Тілі Христа місце Писання про зцілення. Однак воно говорить не лише про зцілення, а ще й про те, що передувало йому. Розберемо цей вірш частинами.
Спочатку йдеться про те, що Іс...
Бог заповнить нашу потребу в любові
«Хай Христос через віру вашу (справді) живе (має, перебуває, творить Своє постійне житло) у ваших серцях! Укоріняйтесь і утверджуйтеся в любові».
– Послання до Ефесян 3:17
З моменту народження кожна людина відчуває потребу в любові. Ми отримуємо любов і даруємо її протягом усього свого життя, доки не помремо. Буває і так, що замість кохання...
Важливість віри
Бог створив нас за Своїм образом і за Своєю подобою, і в кожного залишилася як би «родова» пам’ять про цю подію – це прийнято називати вірою. Тільки в багатьох людей віра в Творця підмінилися вірою в усіляких божків світу цього: гроші, славу, людську пошану, становище в суспільстві, «світле» майбутнє, або ж вірою в неіснування Творця, яке назвали «науко...