Прощення

Завжди приємно говорити про те, що добре для нас. Якщо ми з кимсь посварилися, і ми винні в цьому, то приємно, коли нас розуміють і прощають, і більше не згадують про наші помилки. Зазвичай ми захоплюємося людиною, яка великодушна і готова прощати інших. То наскільки ми маємо бути вдячні Богові за Його милість і прощення, яке Він дарував людям. Якщо люди грішать, порушуючи закон Господній, то чому Бог готовий прощати Своє творіння, що згрішило?

Бо наш Бог є Богом, Який готовий прощати і прощає рясно. Неємія, звертаючись до Бога в молитві, коли була знайдена книга закону Господнього, згадує справи, створені Богом для народу Ізраїльського, і каже про Господа: “Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий” (Неєм. 9:16). Ісая закликав народ свій до покаяння, сказавши: “Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник – думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий” (Іс. 55:7).

Милосердя і прощення є невід’ємними якостями Ягве. Це ясно розуміли пророки, тому і писали про це. Даниїл 9:9,10: “А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків“. Михей 7:18: “Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати“.

Ви, напевно, пам’ятаєте притчу Ісуса про блудного сина (Лк. 15:11-32). Ви бачите батька, що явив своє милосердя, любов і прощення до свавільного сина. Ця притча показує якості Бога і Його бажання прощати грішників (15:2). Тому було б правильнішим називати цю притчу про милостивого батька, а не про блудного сина.

Бог готовий простити будь-який гріх грішнику, що кається. Немає таких гріхів, які Бог не простив би, якщо людина дійсно кається. Так було в старозавітні часи. Бог казав Своєму народу: “Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. Тоді прийдіть – і розсудимо, – говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну убілю. Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять” (Іс. 1:16-20).

Так йдуть справи і в новозавітні часи. Про християн сказано: “Коли ж ходимо в світлі, подібно до того, як Він у світлі, то маємо єднання один з одним, і Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від усякого гріха… Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди” (1Ін. 1:7,9).

Жодна людина не повинна думати, що вона настільки жахливий грішник, що навіть Бог не простить її за це зло. Є багато прикладів у Біблії, коли ми бачимо Бога, Який прощає так звані жахливі гріхи. В день П’ятидесятниці отримали прощення і ті, хто убив Сина Божого (Діян. 2:23). Прочитайте уривок з 1 Послання до Коринф’ян 6:9-11, і ви побачите, що прощення гріхів і освячення отримали люди, які були далекі від того, щоб називатися навіть моральними людьми. Апостол Павло до свого навернення був противником Христовим, що гнав і вбивав учнів Ісуса. Ставши послідовником Ісуса, Павло побачив благодать і довготерпіння Божі до грішників і бажання простити тих, хто повірив у Сина Божого. 1 Тимофія 1:12-16: “Дякую Христу Ісусу, Господеві нашому, Який дав мені силу, що Він визнав мене вірним, поставивши на служіння, мене, колишнього хулителя, і гонителя, і кривдника, але помилуваного тому, що так чинив за невіданням‚ у невірстві; благодать же Господа нашого Ісуса Христа відкрилася в мені щедро з вірою і любов’ю у Христі Ісусі. Вірне і всякого прийняття гідне слово, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший. Та для того я й помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першому показав усе довготерпіння, як приклад для тих, які будуть вірувати в Нього, для життя вічного“.

Апостол Павло (фрагмент), Рембрандт ван Рей

Щоб оцінити повною мірою прощення Боже, необхідно зрозуміти, що ж таке прощення. Що таке прощення гріхів можна зрозуміти, спостерігаючи за тим, що робить Бог, коли прощає грішника.

а) Очищає гріхи. Апостол Петро, звертаючись до юдеїв, казав: “Отже, покайтеся і наверніться, щоб очистилися гріхи ваші” (Діян. 3:19). Іншими словами, Господь видаляє і винищує гріх. У книзі Одкровення 3:5 сказано, що ім’я вірних християн Бог не згладить з книги життя. Ці уривки показують, що від гріха не залишиться і сліду (хоча це зовсім не означає, що не буде наслідків гріха, про що ми поговоримо надалі).

б) Не пам’ятає гріхів. Дійсно, якщо гріхи видаляються, то немає необхідності згадувати про них. Господь через пророка говорить про Свій народ, християн: “Бо Я буду милостивий до неправд їхніх, і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше” (Євр. 8:12). Після того, як Бог прощає гріх людині, то Він вже не згадує про нього. А як часто відбувається зовсім інакше в людей! Людина каже, що простила, а через певний час, якщо з нею знову поступили неправильно, згадує минулі образи і каже: “Ось, я простив тебе, а ти знову…” Ми не маємо права докоряти людині, що образила нас, у тому, у чому ми її вже простили. Нам потрібно забути про цю образу і не згадувати про неї. Давайте вчитися поступати так, як поступає Господь: “…і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше“.

в) Відновлює добрі взаємини з грішником. Бог, простивши людину, дивиться на неї як безгрішну. Господь є вірним і праведним і обіцяє простити нам усі гріхи (1Ін. 1:9). Але ж саме гріхи розділяють людину і Бога (Іс. 59:1,2), коли ж гріх видалений, то ми знову можемо бути разом з Господом і мати добрі стосунки, чого Бог і бажає. 2 Кор. 6:17,18: “І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, – говорить Господь, – і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас. І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,” – говорить Господь Вседержитель“.

Що таке прощення гріхів можна зрозуміти, розглядаючи синоніми для слова “прощення”.

а) Залишення гріхів. Ісус, встановлюючи вечерю Господню, сказав учням Своїм: “Бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мф. 26:28). Гріх робить нас боржниками, коли ж Бог прощає гріх, то ми звільняємося від цього боргу. Пам’ятайте, що Ісус учив, щоб ми просили простити “нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим” (Мф. 6:12).

б) Очищення. Давид, згадуючи про свої гріхи, розумів, що гріхи забруднили його, зробили нечистим. “Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні – істина, всі справедливі, дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів. Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого” (Пс. 18:10-14). Зазвичай, яке бажання в нормальної людини, що потрапила в бруд? Звичайно ж, помитися і змінити одяг. Так справи йдуть і з гріхом, коли ми розуміємо в якому стані ми знаходимося, то повинні залишити гріх і омитися кров’ю Христа, прийнявши Його слово: “Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі” (Як. 1:21). “Йому [Христу], Який полюбив нас і омив нас від гріхів наших кров’ю Своєю і зробив нас царями і священиками Богу й Отцю Своєму, слава і держава на віки віків, амінь” (Одкр. 1:5,6).

в) Виправдання. Согрішаючи, людина порушує закон Божий, тому стає винною перед Творцем. Але по благодаті Божій ми маємо виправдання, і Бог не ставить нам гріха. “Виправдовуються даром, благодаттю Його, через відкуплення у Христі Ісусі, Якого Бог призначив як жертву очищення Його Кров’ю через віру; для свідчення правди Своєї в прощенні гріхів, вчинених раніше” (Рим. 3:24,25). Виправдання – це дар для нас, але це не означає, що ми повинні ставитися до нього, як до чогось маловартісного. Якщо для нас це дар, то для Ісуса це було смертю на хресті, великою жертвою.

г) Зцілення. Усім хочеться бути здоровими, але важливішим є духовне здоров’я. Гріх же робить нас духовно хворими. Бог, звертаючись до Свого народу через пророка Ісаю, казав: “На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, – повернулися назад. У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло. Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм” (Іс. 1:4-6). Ісус, викриваючи неслухняних ізраїльтян, сказав: “Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх” (Мф. 13:15). Бог не обіцяв зціляти Своїх дітей від фізичних хвороб, але дає духовне зцілення, прощаючи тих, хто упокорюється.

д) Звільнення. Коли людина грішить, то вона потрапляє в рабство гріху. “Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха” (Ін. 8:34). Коли ж ми коримося вченню Ісуса, то стаємо рабами праведності. “Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то раби гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність? Дякувати Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому родові вчення, якому віддали себе. Звільнившись же від гріха, ви стали рабами праведности” (Рим. 6:16-18). Вирішіть для себе, чиїм рабом ви бажаєте бути?

е) Примирення. Гріх розділяє людину і Бога (Іс. 59:1,2), робить людину ворогом Богові: “Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові” (Як. 4:4). У Христі ж ми маємо мир з Богом. Павло писав: “Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове. Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення, бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення. Отже, ми – посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом. Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом” (2Кор. 5:17-21).

Отже, ми відмітили, що милосердя Боже веде до того, що Господь прощає нас. Жодна людина не знаходиться на такій відстані, що Боже прощення не зможе досягти її. І щоб повніше зрозуміти, що таке прощення, нам необхідно розглядати те, що Бог робить, коли прощає, і слова, що мають відношення до прощення Господнього. Якщо дасть Бог, то ми далі розглядатимемо тему прощення. Нехай Бог дає нам розуміння прощення, що дароване нам у Христі, і допомагає нам бути вдячними за нього.