Живи інтенсивніше

«Пізнай самого себе» – твердить класична грецька мудрість. Натомість християнин сказав би: «Полюби самого себе». Інакше кажучи: «Християнине, пізнай власну гідність». Отож, спробуймо разом полюбити себе.

Ти – людина. Маєш ім’я і прізвище, стать, здібності, мрії та прагнення, а також власні страхи й майбутнє. Ти народився і колись помреш. Ходиш ногами цією землею, а думками, уявою й духом витаєш нескінченними просторами. Ти одночасно і такий, як Прометей, прикутий до скелі, і такий, як нічим не обмежена в часі й просторі істота. Тіло задовольняєш плодами цієї землі, твоя душа тужить за нескінченною поживою, а дух – за знаннями й за Незбагненним. Тіло шукає шматка їжі, щоб заповнити комору та щось поставити на стіл, а твій дух ваблять книжки, школа, нові відчуття й враження та безконечні простори.

Отож, ти прикутий до цієї землі, але водночас – вільний. Твоє вільно промовлене, нічим не сковане слово лине цілим усесвітом, його передають з вуст у вуста, від покоління до покоління.

І навіть якщо ти замкнений у чотирьох стінах, завдяки своїй уяві можеш мандрувати зоряними шляхами, ходити будь-якими земними дорогами, приятелювати з усіма людьми та ще й розмовляти із самим Богом. Ти одночасно прикутий і вільний, невільник і вільна людина.

На перший погляд, ти – лише купа м’яса, однак усередині маєш ціле багатство, стільки всього, що тебе сміливо можна назвати цілим маленьким світом. Твою зовнішню оболонку можна поранити або вбити, але внутрішньо все одно залишишся безсмертним, цілим і вічним.

І навіть якби ти все життя досліджував себе, тобі не вистачило б часу зробити це. Водночас слід пам’ятати, що людина стає малою, коли доходить висновку, що достатньо пізнала себе. Вона перестає любити себе, вирішивши, що більше не зможеш знайти в собі нічого нового. Коли скромно оцінюєш власну особу, це не відображає правди. Ти – те, що думаєш про себе, і станеш таким, яким бачиш себе у власних думках.

А пізнаєш себе такою мірою, якою себе любиш. Рідко трапляються люди, які люблять себе. Зазвичай люди використовують себе, маніпулюють собою, неправильно послуговуються власним тілом, шукають у собі вигод і задоволень, не даючи в такий спосіб красі, закладеній у них, жодних шансів на розвиток.

Ти безконечний в обмеженому просторі та божественно вічний в обмеженому часом, смертному тілі. Ти – наче брунька, що, розпустившись, може перетворитися на прекрасну квітку; наче світанок, який може стати днем; немов ріка, на котру попереду чекає океан; немов паросток жолудя, з якого може вирости високий дуб.

Щоб полюбити себе, мусиш себе пізнати.

Щоб полюбити себе, треба пізнати те, що є в тобі вічного, перспективного, всесильного.

Спробуй уже нині. Поглянь на свою долоню, подивися собі в обличчя, у своє минуле, у простір, у якому перебуваєш, а також у майбутнє, до котрого прямуєш. Повільно скажи: «Це я». А тоді промов власне ім’я та спробуй, можливо вперше, сказати:

«Слава всюдисущому Богові, Який тобі подарував тебе».

Але зробити це лише раз – замало. Щодня протягом певного періоду маєш пізнавати себе, відкривати багатства власної душі, налагоджувати стосунки з іншими людьми, осмислювати свої прагнення й за допомогою уяви відвідувати нові світи. І тоді одного дня ти розгорнеш крила своїх думок і здіймешся вгору, наче птах.

У такий спосіб довідаєшся, як майстерно тебе зіткано та щедро обдаровано. Ти відчуєш власну гідність. І це стане для тебе печаттю, якою буде позначена вся твоя праця й довірливе ставлення до співробітників. У тебе зродяться нові ідеї щодо здійснення того, про що ти навіть не мріяв. Адже набагато захопливіше пізнавати сфери людського духу, ніж вивчати земні терени, природознавство. А тоді тебе огорне любов, завдяки якій зможеш зберігати вірність у подружжі, бути зразковим сім’янином і досягати успіхів у роботі.

Полюбити себе – означає полюбити Митця, Який створив тебе. Нехай буде благословенна зустріч з Ним.