Три поради охочим почути Бога серед мирського шуму

Задолго донині, коли Європа ще тішилася науковим прогресом, Фрідріх Ніцше записав своє похмуре пророцтво: «Бог помер. Ми вбили Його» . На думку філософа, це страшне вбивство кидає тінь на майбутнє нашого світу, тож останні люди житимуть у мороці та холоді, у розпачі та втраченості.

Сьогодні, враховуючи успіхи технологій у створенні інформаційного шуму, він міг би сказати трохи інакше: Бог не помер, але Він нам більше не заважає, ми заглушили Його.

Нище давно мертве, а Бог живий, і Він не мовчить. Він говорить людям через природу, пророків, події історії, чудеса, священні книги. Сумою всього Божого одкровення стало явлення Ісуса Христа як втіленого Слова.

У Своїх притчах Ісус пояснював людям, як Бог сіє Своє слово, а диявол краде добре насіння (Лк. 8:11-12). Також він нагадував про нашу людську відповідальність за те, як ми слухаємо (Лк. 8:18).

Служіння і проповідь, смерть і воскресіння Ісуса змінили життя багатьох тогочасних людей, але не всіх. Всі «мали вуха чути» (Лк. 8:8,15), але не всі почули, не всі налаштували свою чутку, не всі прийняли Слово в серці.

Шум народів та імперій, воєн та повстань, свят та оргій, монет та пісень, страт і видовищ заглушував Божественне Слово. Хоча хтось хотів чути – чув і приймав. Реакція людей визначалася не якістю звуку і здатністю вуха, але станом серця. Одні запекли серця і закривали вуха, інші слухали в усі вуха і відкривали свої серця.

З того часу Євангеліє було проповідане до краю землі, стало доступним для більшості людей. Навіть у нашу секулярну епоху Біблія залишається найпопулярнішою книгою.

Радіо, телебачення та інтернет допомогли донести Боже Слово до найтемніших куточків нашого світу. Важко знайти людину, яка не чула б про Бога та Біблію. Але більшість так і не почула Бога і не прийняла Боже Слово.

Чому ж люди не чують Слово? У пошуках виправдання своєї глухоти вони посилаються на «об'єктивні факти», у тому числі на брак або надлишок інформації. Раніше говорили, що інформації мало, а сьогодні дедалі частіше говорять про те, що інформації надто багато, що інформаційний шум заважає чути Боже Слово, плутає, збиває, відволікає, втомлює.

Насправді, сучасні люди знають дуже багато, настільки багато, що легко губляться та тонуть у потоках інформації. Хоча правильно сказати інакше: вони мають доступ до інформації і тому вважають, що знають багато. Вони мало запам'ятовують, ще менше усвідомлюють. Але за потреби можуть скопіювати та вставити все, що потрібно. Ці два кліки – скопіювати та вставити – дають впевненість, що все доступно, зрозуміло та легко вирішується.

Технологічні переваги створюють ілюзію того, що ми керуємо інформацією, а за допомогою її та своїм життям. Насправді ж інформацією керуємо не ми. Хтось дбає про те, щоб ми почули, побачили, прочитали саме це, а не щось інше. Хтось передбачає нашу реакцію та наступні дії. Хтось розпоряджається нашим часом кредитними картками, контактами, подіями, рішеннями.

Те, що нам здається інформаційним простором, є полем духовної війни. Інформаційний шум – це звуки невидимої битви за серця та уми людей.

У той час як Добра Звістка продовжує звучати, далеко не кожен здатний знайти її хвилю, почути те саме спасенне Слово.

Я пам'ятаю, як за радянських часів доводилося ловити потрібну радіохвилю, щоби почути далекі голоси проповідників Божого Слова. Їх глушили, їх було непросто почути.

Радіо майже у минулому. Хоча навіть сьогодні, витрачаючи час у пробках, ми шукаємо улюблену хвилю серед сотень інших. Тож ця аналогія все ще працює.

Але набагато частіше люди шукають потрібні слова в інтернеті — набирають у пошуковій системі слово і вирушають за посиланнями. Не завжди ці посилання ведуть у потрібний бік. Багато сайтів звучать схоже, але не мають нічого спільного з шуканим ресурсом.

Сьогодні вороги Благої Вісті не такі агресивні, але як ніколи винахідливі на брехню та маніпуляції, хитрі та підступні. Вони пропонують слова замість Слова – солодкі, спокусливі, порожні, оманливі. На ту саму тему, але іншого походження. Це слова про Бога, але не Бога. Ці слова виправдовують будь-який шлях до Бога, будь-який спосіб життя, будь-яке бажання та знання. Ці слова повторюють те, що древній змій сказав Єві: «Ви будете, як боги, які знають добро і зло» (Буття 3:5). Ці слова запрошують скуштувати заборонені плоди, дізнатися темне та небезпечне, насолодитися таємницями та гострими враженнями. Клік – і ти дізнаєшся про те, що Бог тобі не скаже. Це п'янке почуття всезнання робить Бога непотрібним, робить нас самими «богами».

Ось чому люди вважають за краще купатися в «інформаційному шумі» і не чути Боже Слово. Інформаційний шум служить нашим претензіям бути «як боги», він приємний і жаданий, він заглушує почуття провини та тривоги, притупляє свідомість та розслаблює волю. А Слово Боже повертає до реальності, називає все своїми іменами, закликає до відповідального рішення. Солодкий шепіт змія солодкий, але згубний. Голос Божий серйозний, часом суворий, зате рятівний.

Ісус не здивувався тому, що Його не чули. Він знав, що ця глухота до Божественного Слова була не випадковою, але типовою, особливо для релігійних людей, які вважали себе експертами цієї теми. Тому Ісус посилається на пророка Ісаю, описуючи цю ситуацію неуважності та нерозуміння:

«Вони бачачи не бачать, і чуючи не чують, і не розуміють; і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке каже: «Чуте почуєте - і не зрозумієте, і очима дивитися будете - і не побачите, бо огрубіло серце людей цих» (Матв. 13:13-15).

Якщо звернутися до тексту, на який посилається Ісус, ми побачимо, що викриття глухоти було основним завданням пророка. Причому причина цієї глухоти була пов'язана не з хворобою вуха, але з хворобою серця, яке огрубіло, ожиріло, стало нечутливим.

«І почув я голос Господа, що каже: Кого мені послати? і хто піде для нас? І я сказав: Ось я, пішли мене. І сказав Він: Іди та й скажи цьому народові: Почуєте чутком, і не зрозумієте, і будете дивитися очима, і не побачите. Бо серце народу цього огрубіло, і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не обернуться, щоб Я зцілив їх. І сказав я: Чи надовго, Господи? Він сказав: Доки не спорожніють міста, і залишаться без мешканців, і доми без людей, і доки ця земля зовсім не спорожніє» (Іс. 6:8-11).

Для того, щоб повернути людям слух, Господу доведеться позбавити їх благ звичайного життя та впевненості у собі. Шум веселощів та торгівлі припиниться, міста спорожніють. Ми бачимо тут, що увага та сприйнятливість до Божого Слова повертаються через біль, втрати, полон, розруху.

Людям комфортно жити у духовній глухоті. Це їхній вибір. Тож несприйнятливість до Божого Слова навряд чи можна списати на інформаційний шум.

Шум дозволяє вдавати, що ти нічого не чуєш. Але якщо ти хочеш почути, ти знайдеш місце, де шуму буде менше. Ти придумаєш спосіб, як настроїтись на потрібну хвилю, як вимкнути непотрібне, як зменшити перешкоди.

"Я тебе не чую, галасливо навколо" , - кричать люди в телефон, не бажаючи продовжувати розмову. Ми робимо те саме щодо Бога, оточуючи себе шумовою завісою. Той, хто не хоче чути Бога та відповідати на запитання «Де ти?», завжди може сховатися в інтернеті.

Але що робити тому, хто хоче почути Бога, але не може розпізнати Його голос, не може зрозуміти зміст Його слів на тлі інформаційного шуму, що посилюється?

По-перше, знати, що ти шукаєш, яку хвилю. Намагаючись прорватися через глушилки на християнську радіохвилю, я ловив голоси проповідників, я знав їх і розрізняв, я був готовий витратити багато часу та зусиль для налаштування. Якщо ти хочеш почути Божий голос, зосередься на ньому, налаштуй свій слух на слухання Слова, підкори всі свої сили та здібності цієї мети. Регулярна молитва та щоденне читання Біблії допоможуть тобі в цьому.

По-друге, не потрібно розмінюватися на всілякі інші та чужі голоси. Не відволікайся і не захоплюйся. Це питання духовної дисципліни.

По-третє, потрібно відкрити своє серце Богові та Божому Слову, щоб розум і вуха могли функціонувати належним чином. Перш, ніж наші вуха знову знайдуть свою здатність чути; перш, ніж наш розум почне знову розуміти, наше серце має бути відкрите та спрямоване до Бога. Це питання нашого посвяти та любові. Те, що ми любимо, приваблює нас, переналаштовує на себе. Полюби Господа Бога всім серцем, всією душею та всім розумінням (Матв. 22:37), і тоді ти чутимеш Його.