Бути делікатним – означає глибоко шанувати життя!

Сучасна людина ні за чим так сильно не тужить, як за делікатністю. Життя настільки зматеріялізувалося й підпорядкувалося економічним інтересам та конкурентній боротьбі з іншими, що людина стала нині зовсім беззахисною і вразливою. Стосунки між людьми такою мірою раціоналізувалися й об’єктивізувалися, що здається, наче тепер уже все можна науково пояснити й обґрунтувати, а отже – демітологізувати. У результаті делікатність залишилася лише в еротико-сексуальній сфері. Ми вже майже почали вірити, що за допомогою відповідних психологічно-педагогічних методів, здорового харчування, правильно організованих ясел і дитячих садків можна виховати добру людину. Діємо так, наче, використовуючи наукові досягнення, можна досягти буквально всього й наче людина перетворилася на машину, яку треба тільки добре змастити й належним чином обслуговувати – і вона функціонуватиме безвідмовно. Як наслідок, людина залишилася без власної душі.

Святе Письмо твердить, що Бог – це чиста Делікатність. Правду кажучи, делікатність є самим життям. Делікатність – глибоко людська риса. Делікатність є простором, у якому людина може вижити. Можна також сказати, що делікатність – це умова, потрібна для того, щоб людина стала людиною.

Горобчик на долоні – делікатний, немічна бабуся, що переходить вулицю, – делікатна, безпомічна дитинка на руках матері – делікатна, брунька, що поволі розпускається на гілці, – делікатна.

Делікатний той, кому потрібна делікатність і допомога.

Делікатним є також той, хто вміє допомогти тому, хто цього потребує.

Людина, яка страждає й найбільше потребує допомоги, є найделікатнішою. Страждання нищить у людині майже все матеріяльне, минуще, нецінне, і дає дорогу тому, що вічне, делікатне, святе. Зустріч зі стражданням робить людину делікатною.

Згадаймо матір, що опікується слабкою дитиною, медсестру, яка доглядає за хворим, юнака, який, узявши бабусю під руку, переводить її через вулицю, чоловіка, що співчутливо дивиться на дитину, яка тихенько квилить, заплакану маму, зажуреного друга.

Делікатність завжди присутня там, де оберігаємо життя. Тож людська душа делікатна всюди, де захищає іншого. Людське тіло теж делікатне в тих місцях, які пов’язані з передаванням життя. Ці частини людського тіла називаємо інтимними. Цю інтимну делікатність, з якої народжується життя, має кожна квітка, кожна тварина й кожна людина. Мертві речі не можуть бути делікатними. Так само й наука, яка досліджує мертві речі, не здатна бути делікатною.

Делікатність існує тоді, коли даєш іншому змогу розвиватися спонтанно й вільно. Делікатність – це коли помічаєш, що хтось інший хоче вилити тобі душу, просить про допомогу, каже: «Прийди».

Делікатність – це бачити пасмо волосся на чолі дівчини, зауважити гармонійну ходу юнака, помітити жінку в благословенному стані, гладити волосся дитини, втішати зажуреного. Бути делікатним – означає глибоко шанувати життя. Бути делікатним – значить з величезною повагою ставитися до таємниці життя в іншій людині, оскільки там, де делікатність, є життя.

Натомість там, де немає делікатности, панує брутальність. Якщо боїшся прийняти Божу й людську делікатність, стаєш грубим. Чоловіка не можна назвати мужнім, якщо він не має відваги прийняти делікатности. Навпаки, у такому разі він стає брутальним. Так само й жінка, яка не спроможна прийняти делікатність або з глибокою повагою, делікатно прийняти життя та оберігати його, стає грубою. Краса жіночности – у делікатності. Найбільше задоволення та радість людини – спробувати бути делікатною. Статеві й еротичні задоволення без делікатности тривають недовго, перетворюються на використання іншої особи, розчаровують і роблять людину ще голоднішою, залежною.

Делікатність чинить людину вільною, делікатність лікує людські рани, делікатність робить людину мужньою та сміливою; делікатність перетворює чоловіка на лицаря, а жінці додає жіночности, делікатність пробуджує в людині гідність і людяність.

Найделікатнішою людина є під час молитви, адже тоді вона пов’язана з Богом, а Він – чиста Делікатність. Тому саме молитва найбільше допомагає людині стати людською і зціленою. Божа делікатність зцілює людину через молитву й Слово Боже.

Найсерйозніші рани людина отримує там, де нема делікатности. Їх важко коли-небудь вилікувати. Зазвичай вони відкладаються в підсвідомості й звідти нищівним чином впливають на людську поведінку та дії.

Людина залишається злою там, де бракувало делікатности. Вона реагує спонтанно, неконтрольовано, протестуючи та виявляючи грубість. Вона видається одержимою або залежною від злости. Брак делікатности породжує також жаль до себе, який часто призводить до депресії.

Сучасні дослідження дитячих психологічних травм дали змогу з’ясувати, що брак делікатности робить людину неспроможною добре й нормально реагувати, чинить її злою, а водночас викликає в неї прагнення розуміння й делікатности з боку інших. Така людина реагує, як той, хто тоне й кричить, щоб йому подали руку.

Немає сумніву в тому, що, досліджуючи людську делікатність, швидко відкриємо, що без Бога не можемо бути ні дорослими, ні добрими, ні щасливими.

Спробуй сьогодні сказати Богові, яким ти хотів би бути, а також про все те, що мучить тебе в житті. То буде твоя найліпша молитва.