Коли хворіє член сім’ї

Чоловіка на ім’я Йов можна без вагань зарахувати до людей, які втішалися щасливим сімейним життям. Він «був невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав». У нього було сім синів і три дочки – десятеро дітей. Він також мав засоби для утримування своєї сім’ї. Але найважливішим є те, що він брав провід у духовних справах і турбувався про становище своїх дітей в очах Божих. Все це сприяло створенню міцних родинних уз (Йов. 1:1-5).

Ситуацією Йова зацікавився сатана, який постійно шукав способів зламати бездоганність Божих слуг. Він атакував Йова, знищивши його щасливу сім’ю. Після цього він «ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа». Отже, сатана надіявся використати трагедію і хворобу, щоб зламати бездоганність Йова (Йов. 2:6-7).

Його тіло вкрилося червою і струпами, шкіра потріскала й відгнивала. Подих став бридким, а тіло виділяло неприємний запах. Він зазнавав нестерпного болю (Йов. 7:5; 19:17; 30:17,30). Страждаючи, Йов сидів серед попелу й скріб себе черепком (Йов. 2:8). Справді жалюгідне видовище!

Що б робили ви, коли б самі так серйозно захворіли? Сьогодні сатана не вражає Божих слуг хворобами, як це він зробив з Йовом. Однак, через людську недосконалість, повсякденний стрес і погіршення навколишнього середовища було б логічно сподіватися, що той чи інший член сім’ї час від часу хворітиме, Незважаючи на запобіжні заходи, всі ми вразливі до хвороб, хоча й небагато зазнають таких страждань, як Йов, Коли в дім приходить хвороба, це може стати справжнім випробуванням.

ЯК ВИ ДИВИТЕСЬ НА СИТУАЦІЮ?

Якою б не була причина, руйнування нормального стилю життя завжди переноситься важко, особливо коли це стається в результаті тривалої хвороби. Навіть короткочасне захворювання вимагає змін, поступок і жертв. Здоровим членам сім’ї, можливо, доводиться зберігати тишу, щоб хворий міг відпочивати. Їм деколи треба відмовлятися від певних занять. Але в більшості сімей навіть малі діти співчувають хворому братику чи сестричці, татові чи мамі, хоча деколи і треба нагадувати їм бути уважними (Кол. 3:12). У випадку тимчасової хвороби, як правило, сім’я готова робити все, що потрібно. До того ж усі члени сім’ї сподіваються подібної уваги, якщо вони самі захворіють (Мт. 7:12).

Але що, коли хвороба дуже серйозна і вимагає від нас великих і довгострокових змін? Наприклад, що, коли когось у сім’ї спаралізує після інсульту або хтось стане інвалідом через хворобу Альцгеймера чи ослабне від якогось іншого захворювання? Або коли член сім’ї захворіє на душевну хворобу, скажімо, шизофренію? Часто першою реакцією є жаль, сум, що дорога людина мусить так страждати. Однак, жаль можуть змінити інші почуття. Коли члени сім’ї бачать, як це впливає на їхнє життя і як хвороба іншої особи обмежує їхню свободу, вони можуть відчути обурення. Можливо, вони запитують себе: «Чому це трапилося саме мені?»

Християни повинні виявляти глибину своєї любові, піклуючись про своїх хворих подружніх партнерів.

Мабуть, щось подібне відчувала дружина Йова. Пам’ятаймо, що вона пережила втрату своїх дітей. Безумовно, через такі трагічні події посилювалось її емоційне замішання. Зрештою, побачивши, як її колись діяльний та енергійний чоловік страждає від болісної та гидкої хвороби, вона, здається, випустила з уваги важливий фактор, який стояв вище усіх трагедій – взаємини, які вона та її чоловік мали з Богом: «І сказала йому (Йовові) його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!…» (Йов. 2:9).

Багато відчувають незадоволення, навіть злість, коли їхнє життя різко змінює чиясь хвороба. Але, обдумуючи ситуацію, християни повинні усвідомлювати, що це дає їм нагоду довести щирість своєї любові. Правдива любов «довготерпить… милосердствує… не шукає тільки свого… усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1Кор. 13:4-7). Отже, замість того щоб піддатися негативним емоціям, необхідно старатися опанувати їх (Пр. 3:21).

Як можна оберігати духовне й емоційне благополуччя сім’ї, коли один з її членів серйозно хворий? Звичайно, кожна хвороба вимагає індивідуального догляду й лікування. Але «Господь підпирає всіх падаючих» (Пс. 145:14). «Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його! Господь берегтиме його та його оживлятиме… На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його» (Пс. 41:2-4). Господь підтримує Своїх слуг завжди, навіть коли вони емоційно вкрай виснажені (2Кор. 4:7). Багато людей, у сім’ях яких хтось серйозно хворіє, повторюють слова: «Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!» (Пс. 119:107).

ЦІЛЮЩИЙ ДУХ

«Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?» (Пр. 18:14). Травма може негативно вплинути на дух сім’ї, а також на «дух людини». Однак, «лагідне серце – життя то для тіла» (Пр. 14:30). Наскільки успішно сім’я справлятиметься з серйозною хворобою, до великої міри залежить від духа її членів (пор.: Пр. 17:22).

Одна християнка була змушена зносити великі проблеми, коли її чоловіка вразив інсульт всього через шість років після їхнього одруження. «У мого чоловіка був сильний розлад мови, так що з ним стало майже неможливо розмовляти, – пригадує вона. – Спроби зрозуміти, що він каже, вимагали велетенського напруження». Уявіть собі також душевні муки і розчарування, яких, мабуть, зазнавав сам чоловік. Що ж він та його дружина робили? Хоча вони й жили далеко від Церкви та християнської спільноти, дружина докладала зусиль, щоб залишатися духовно сильною, опрацьовуючи всю найновішу організаційну інформацію, а також черпала духовну поживу зі Святого Письма!» Це давало їй наснаги і духовної сили доглядати за своїм любим чоловіком, який помер через чотири роки.

У випадку Йова, сильним залишався сам хворий: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» – питав він свою дружину (Йов. 2:10), Не дивно, що учень Яків пізніше згадав Йова, як визначний приклад терпеливості й витримки! «Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що вельми Господь милостивий та щедрий» (Як. 5:11). Подібно і сьогодні в багатьох випадках мужність хворого члена сім’ї допомагає іншим у домі зберігати позитивний стан.

Більшість тих, які змушені зносити труднощі, пов’язані із хворобою в сім’ї, погоджуються, що немає нічого дивного, коли на початку членам сім’ї важко примиритися з реальністю. Вони також кажуть, що дуже важливим є те, як дивитися на ситуацію. Зміни й пристосування можуть спершу даватися важко. Але якщо людина справді докладає зусиль, вона може освоїтися в новій ситуації. Роблячи це, їй важливо не порівнювати своїх обставин з обставинами інших людей, у сім’ї яких немає хворого, і думати, що їхнє життя легше і що це несправедливо! По суті, ніхто точно не знає, які тягарі мусять нести інші люди. Усіх християн потішають слова Ісуса: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28).

ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРШОЧЕРГОВИХ СПРАВ

Коли в домі хтось серйозно хворіє, членам сім’ї корисно пам’ятати: «Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться» (Пр. 15:22). Чи могла б родина зібратися й обговорити ситуацію, що виникла у зв’язку з хворобою? Було б добре зробити це з молитвою і звернутися до Божого Слова про поміч (Пс. 25:4). Що слід взяти до уваги при такому обговоренні? Скажімо, потрібно вирішити питання медичного, фінансового характеру та догляду за хворим. Як уся родина може допомагати в догляді? Як прийняті рішення вплинуть на кожного члена сім’ї? Як будуть враховуватися духовні та інші потреби головного піклувальника?

Коли люди щиро моляться, роздумують над Божим Словом і мужньо дотримуються заповідей, то часто отримують несподіване благословення. Не обов’язково, що хворий член сім’ї видужає. Але довір’я до Бога завжди веде до найкращого виходу з будь-якої ситуації. «Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!» (Пс. 55:23). «Господи, милість Твоя підпирає мене! Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!» (Пс. 94:18-19); див. також Пс. 63:7-9.

ДОПОМОГА ДІТЯМ

Серйозна хвороба в родині може принести проблеми також і дітям. Важливо, щоб батьки допомагали дітям зрозуміти існуючі потреби і те, як самі діти можуть допомагати. Якщо захворіла дитина, іншим дітям у сім’ї слід пояснити, що особливе піклування й увага, які отримує хворий, не означають, що інших дітей не люблять або люблять менше. Замість того, щоб допускати образи і суперництво в сім’ї, батьки можуть допомогти здоровим дітям розвинути близькі стосунки з хворою дитиною і щиро любити її, допомагаючи родині справлятися з труднощами, викликаними хворобою.

Малі діти ліпше реагують, коли батьки апелюють до їхніх почуттів, аніж коли вони довго і складно пояснюють їм про стан здоров’я хворого. Дітям можна трохи розповісти, як себе почуває хворий. Коли здорові діти бачать, як хвороба не дає їхньому братику чи сестричці робити те, що самі вони роблять з легкістю, вони, напевно, будуть більш «братолюбні» й «милосердні» (1Пет. 3:8).

Старшим дітям слід пояснити, що ситуація складна і що вона вимагає жертв від кожного члена сім’ї. Через витрати на лікарів і ліки батьки, можливо, не зможуть забезпечувати дітей так, як цього хотілося б. Чи діти будуть ображатися і почуватися обділеними? Чи, може, вони зрозуміють ситуацію і будуть готові зробити необхідні жертви? Багато залежить від того, як обговорюється справа і який дух панує в сім’ї. Справді, у багатьох родинах хвороба одного з членів сім’ї допомогла навчити дітей змінити своє ставлення: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Фил. 2:3-4).

СТАВЛЕННЯ ДО МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ

Врівноважені християни не є проти методів лікування, які не суперечать Божому закону. Коли хтось у сім’ї хворіє, вони наполегливо шукають допомоги, щоб полегшити страждання хворого. Однак, деколи доводиться мати справу з протилежними поглядами фахівців. До того ж останніми роками виникли нові хвороби і для багатьох з них не існує загальноприйнятого методу лікування. Деколи важко навіть встановити точний діагноз. Що ж робити? Коли всі в родині тісно співпрацюють, з проблемами можна впоратися.

Отже, що стосується методів лікування, то в родині самі повинні приймати врівноважені рішення. Можливо, вони відчують необхідність почути думку не лише одного спеціаліста. Вони, безумовно, старатимуться знайти для хворого члена їхньої сім’ї найкращий з наявних методів допомоги, і більшість звертається за цим до звичайних лікарів. Деяким більше подобаються альтернативні методи лікування. Це також справа особистого характеру. Однак, займаючись проблемами здоров’я, християни звертаються до Бога за поміччю і стараються, щоб Боже Слово постійно було світильником перед їхніми ногами, світлом на їхній стежці (Пс. 119:105). Тому вони відкидають методи діагностики, які віддають спіритизмом, і уникають лікувальних методів, що суперечать Божим заповідям (Дії 15:28-29; Одкр. 21:8).

Святе Письмо залишається моральним і духовним підручником, а не медичним.

• Розгляньмо випадок однієї молодої жінки з Азії. У неї передчасно народилася дівчинка вагою всього 1470 грамів. Жінка була вбита горем, коли лікар повідомив їй, що дитина буде психічно неповноцінною і ніколи не зможе ходити. Він порадив залишити її в спеціальному лікувальному закладі. Її чоловік не знав, що робити. Куди ж їй звернутися?

Ця жінка розповідає: «Я пригадала собі слова зі Святого Письма: «Діти – спадщина Господня, плід утроби – нагорода!» (Пс. 127:3). Вона вирішила забрати цю «спадщину» додому і доглядати її. Спочатку було важко, але з допомогою добрих людей жінка впоралася з труднощами і змогла дати дитині необхідний догляд. По дванадцяти роках дитина ходить до Церкви і спілкується з іншими дітьми. Її мати каже: «Я така щаслива, що з Божою допомогою я могла діяти правильно, що допомогло мені зберегти чисте сумління перед Господом та уникнути почуття жалю, яке мучило б мене усе життя».

Хвороби не будуть нашими вічними супутниками. «Настане час, коли: «І не скаже мешканець Я хворий!»» (Іс. 33:24). Та обіцянка сповниться в Царстві Небесному. А поки що ми мусимо боротися з хворобами і смертю, вірити в поміч Божу: «Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє…. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом… В дотриманні їх нагорода велика» (Пс. 19:8,10,12).

Як наступні біблійні принципи допоможуть сім’ї справлятися з тяжкою недугою і пов’язаними з нею труднощами?

1. Любов довготерпить і все зносить (1Кор. 13:4-7).
2. Важливо розвивати добрий дух (Пр. 18:14).
3. Добре питати поради, перш ніж приймати важливі рішення (Пр. 15:22).
4. Бог пропонує нам підтримку в скрутний час (Пс. 55:23).
5. Слово Боже є дороговказом у будь-якій ситуації (Пс. 119:105).