Біблійний погляд на сім’ю

І. Інститут шлюбу встановив Господь Бог

Термін “одружуватися” в Старому і Новому Завітах перекладається наступними словами і поняттями: “бути паном”, “узяти дружину”, “звеличити” або “прославити” жінку, “вступити в завіт”, “жити разом”, “виконати обов’язки брата”, “стати чоловіком/дружиною”.

1. Походження

Інститут сім’ї був встановлений Богом як постійний (а не тимчасовий) союз чоловіка і жінки, заснований на взаємній любові і взаємодопомозі (Буття 2:18). Біблія описує шлюб як фізичну і духовну спільність чоловіка і жінки, створених один для одного (Буття 2:24, Матфея 19:5).

2. Біблійне вчення про шлюб – вчення про моногамний шлюб

Біблійне вчення – вчення про моногамію, а не полігамію. Це вчення про шлюб між одним чоловіком і однією жінкою. Зрозуміло, були часи, описані Біблією, коли цей принцип був порушений людьми. Але це аж ніяк не зменшує біблійного вчення про шлюб як про моногамний союз між двома людьми.

Притчі 5:18: “І утішайся дружиною [зауважте: не дружинами, а дружиною!] юности твоєї“; Притчі 18:23: “Хто знайшов добру дружину [а не дружин!], той знайшов благо й одержав благодать від Господа“; Притчі 19:14: “Дім і майно – спадщина від батьків, а розумна дружина [а не дружини!] – від Господа“; Екклезіаст 9:9: “Насолоджуйся життям із дружиною [а не дружинами!], яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої“.

Полігамія: Моногамія в шлюбі існувала з моменту створення Адама і Єви упродовж декількох поколінь. Перша згадка полігамної сім’ї в Біблії асоціюється з нащадками Каїна, а саме з Ламехом: “І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема. І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох. В Єноха народився Ірад; Ірад народив Мехіаеля; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха. І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла” (Буття 4:16-19).

Ламех був не лише “полигамістом”, але і людиновбивцею: “І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі; якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро” (Буття 4:23,24). Він не просто був вбивцею, але ще і гордився цим. Тобто йому приносило задоволення порушувати Божі закони і Божий порядок речей.

Тепер давайте послідовно розглянемо Божий план для сім’ї:

А. Для Адама Бог створив лише одну дружину

Історія людства почалася з двох людей: Адама і Єви.

“І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими і над птахами небесними, і над усякою твариною, що плазує по землі” (Буття 1:27,28).

Б. Двоє стануть однією плоттю

“І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка свого. Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть два однією плоттю” (Буття 2:23,24).

Двоє стають однією плоттю. У них усе спільне. Вони належать один одному. Вони єдині. Дуалізм у даному випадку (бажання незалежності) є індивідуалізмом, а це – протилежність єдності.

В. Шлюб і розлучення

“І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб” (Мф. 19:5-9). Те ж сказане і в Мк. 10:6-9.

Тільки смерть може розділити людину з її власною плоттю. Тому тільки смерть може розірвати подружні узи. Ісус згадав тільки одну причину, за якою подружжя може розлучитися – перелюб, тобто подружня невірність (Мф. 19:9). Апостол Павло згадав ще одну причину для розлучення в сім’ї, в якій один з подружжя віруючий, а другий – невіруючий: “Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випдках не зв’язані; до миру покликав нас Господь” (1 Кор. 7:15).

ІІ. Подружжя

1. Чоловік

А. Голова сім’ї

• “Чоловік є голова жінки” (Еф. 5:23).
• “Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці – чоловік, а голова Христу – Бог” (1Кор. 11:3).

Б. Обов’язки чоловіка як голови сім’ї:

У чоловіка, як голови сім’ї були три основні обов’язки: духовний, соціальний і економічний:

По-перше, батько ніс відповідальність за духовне здоров’я сім’ї в цілому і за кожного члена сім’ї окремо. У древні часи батько був священиком у своїй сім’ї і тому повинен був приносити жертвопринесення за членів сім’ї:

• “Звідти рушив він до гори, на схід від Вефиля; і поставив намет свій так, що від нього Вефиль був на захід, а Гай на схід; і зробив там жертовник Господу і закликав ім’я Господа” (Буття 12:8);
• “Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх і одного тельця за гріх про душі їхні. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні” (Іов 1:5).

Пізніше, коли в Ізраїлі було введене богослужіння, цю роль почали виконувати священики (левіти). Проте батько продовжував залишатися духовним лідером сім’ї. Це проявляється у вихованні дітей і всіх домочадців у Господі:

• “Скажіть усій громаді синів Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину… І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? скажіть їм: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився” (Вихід 12:3,26,27);
• “Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє“(Притчі 22:6);
• “І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому” (Еф. 6:4).

Соціальні обов’язки: до них відноситься захист членів сім’ї. Батько є захисником домочадців. До найнещасніших людей в Ізраїльському суспільстві відносилися вдови і сироти, які вважалися найбільш незахищеними людьми. Чотири основні соціальні обов’язки голови сім’ї стосовно синів полягали в наступному (відповідно до єврейської традиції): обрізання сина, передача спадку первістку, пошук дружини для сина, навчання сина ремеслу.

Економічні обов’язки: Голова сім’ї є добувачем, або годувальником. Бог, проклинаючи землю за гріх Адама, сказав: “…проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся” (Буття 3:17-19).

Чоловік, як голова сім’ї, зобов’язаний був піклуватися про насущні потреби членів своєї сім’ї. У випадку, коли лінивець відмовлявся піклуватися про свою сім’ю, Священне Писання нагадувало йому про його обов’язок перед сім’єю: “Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник” (Притчі 6:6-11).

У Новому Завіті апостол Павло викриває тих, хто, називаючи себе християнами, забуває піклуватися про своїх домочадців: “Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного” (1Тим. 5:8).

2. Дружина

Залежність дружини від чоловіка: Незважаючи на свою роль в управлінні домашнім господарством, дружина повністю залежала від чоловіка. Це виражалося по-різному, але зокрема, у зверненні дружини до чоловіка: Слово, яке дружини використовували при зверненні до чоловіка “baal” у прямому розумінні означало “пан” або “хазяїн”. Сарра називала Аврама “своїм паном”: “Сарра внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий” (Буття 18:12).

А. Помічниця чоловікові:

• “І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою… І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка” (Буття 2:18,21,22).
• “…і не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка” (1Кор. 11:9).

Б. Обов’язки дружини. Дружина мала повну владу і свободу розпоряджатися і керувати домашнім господарством, що включало не лише виховання дітей, але і приготування їжі:

• “І поспішив Авраам в намет до Сарри і сказав їй: скоріше заміси три сати кращого борошна і зроби прісні хліби” (Буття 18:6);
• “І послав Давид до Фамар в дім сказати: піди в дім Амнона, брата твого, і приготуй йому страву. І пішла вона в дім брата свого Амнона; а він лежить. І взяла вона борошна і замісила, і приготувала на очах його і спекла коржі, і взяла сковороду і виклала перед ним; але він не хотів їсти” (2 Царств 13:7-9),

розподіл їжі між домочадцями (Притчі 31:15), і виготовлення тканин і одягу (Притчі 31:13,21-22).

Детальніше про розсудливу дружину можна прочитати в книзі Притч 31:10-31.

ІІІ. Новозавітне вчення про шлюб і сім’ю

1. Одружуватися чи не одружуватися?

Біблія не забороняє одружуватися, але заохочує:

• “Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські, через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй, що забороняють одружуватися” (1Тим. 4:1-3).
• “Отже, я хочу, щоб молоді вдови заміж виходили, народжували дітей, управляли домом і не давали противникові ніякого приводу до лихомовства” (1Тим. 5:14).
• “Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог” (Євр. 13:4).
• “А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки. Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка” (1Кор. 7:1,2).

2. Християнський шлюб:

Бог забороняв шлюби Ізраїльтян з Хананеями, бо вони могли призвести до відпадання Ізраїлю від Бога: “Не вступай у союз із жителями тієї землі, щоб, коли вони будуть блудодіяти услід богам своїм і приносити жертви богам своїм, не запросили і тебе, і ти не спожив би жертви їхньої; і не бери з дочок їхніх дружин синам своїм і дочок своїх не давай заміж за синів їхніх, щоб дочки їхні, блудодіючи вслід богам своїм, не ввели і синів твоїх у блуд вслід богам своїм” (Вихід 34:15,16); “І не вступай з ними у споріднення: дочки твоєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого; тому що вони відвернуть синів твоїх від Мене, щоб служити іншим богам, і тоді запалає на вас гнів Господа, і Він незабаром знищить тебе” (Второзаконня 7:3,4).

Біблія забороняє віруючим одружуватися з невіруючими:

“Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно. Такою ж відплатою‚ – кажу як дітям, – будьте розширені і ви. Не схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою? Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним? Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви – храм Бога Живого, як сказав Бог: “Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом. І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, – говорить Господь, – і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас. І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,” – говорить Господь Вседержитель” (2Кор. 6:12-18).

“Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі” (1Кор. 7:39).

3. Взаємини між подружжям:

“Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова; щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна. Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе. Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву, бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його. Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї‚ і будуть двоє одна плоть. Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви. Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка” (Еф. 5:22-33);

“Жінки, слухайте чоловіків своїх, як личить у Господі. Чоловіки, любіть своїх жінок і не будьте до них суворі” (Кол. 3:18,19);

“…щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей, бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам” (Титу 2:4,5);

“Також і ви, жінки, будьте покірні своїм чоловікам, щоб деякі з них, які хоч і не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувались, коли побачать ваше чисте, богобоязне життя. Hехай буде прикрасою вашою не зовнішнє – заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі, а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом. Так колись і святі жінки, покладаючи надію на Бога, прикрашали себе, підкоряючись своїм чоловікам. Так Сарра підкорялась Авраамові, називаючи його господарем. Ви – діти її, якщо робите добро і не лякаєтесь ніякого страху. Також і ви, чоловіки, поводьтеся розсудливо з жінками, як немічному сосуду, віддаючи їм честь‚ як співспадкоємницям благодатного життя, щоб не було вам перешкод у молитвах” (1Петра 3:1-7).

“Нехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові. Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка. Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою. А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління. Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший – інше.

Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися. А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, – якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, – і чоловікові не залишати своєї жінки. Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його. Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі. Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язані; до миру покликав нас Господь. Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки?” (1Кор. 7:3-16).

Яке вчення Біблії про сім’ю, виходячи з наведених вище віршів? Давайте узагальнимо:

1. Людина може не одружуватися.
2. Проте, для того, щоб не впасти в гріх, Бог рекомендує кожному мати дружину/чоловіка.
3. Якщо людина одружилася, вона пов’язана сімейними узами до тих пір, поки обидва з подружжя живі.
4. Біблія дозволяє розлучення в двох випадках: По-перше, у разі перелюбу одного з подружжя. По-друге, якщо один з подружжя увірував у Господа Ісуса Христа, а другий не хоче з ним жити.
5. У випадку розлучення в подружжя є тільки два вибору: або примиритися і повернутися один до одного, або залишатися безшлюбними до кінця життя.
6. У випадку смерті одного з подружжя, другий, згідно Біблії, має право одружитися чи вийти повторно заміж, але обов’язково в Господі, тобто новий обранець/обраниця має бути віруючою людиною.
7. Якщо віруючий хоче створити сім’ю, він повинен одружуватися чи виходити заміж тільки за віруючу людину.