Відкритий лист чоловікам сьогоднішнім і майбутнім

Дорогі мої друзі, браття мої в Христі, сьогодні мені хочеться поговорити з вами по душах. Я дуже люблю вас, дорожу кожним окремо, щиро дякую Господу, що ви в мене є, що разом працюємо в одній церкві, разом йдемо до вічної небесної Батьківщини.

Ви знаєте, мене іноді “тягне на подвиги”, от і сьогодні я хочу поговорити з вами на одну вкрай важку тему: “Правильне ставлення чоловіка-християнина до своєї дружини”. Прийміть мої роздуми просто як дружній лист, як мої спостереження і роздуми про життя деяких християнських сімей. І ще хочу обмовитися, що не вважаю себе великим експертом або ідеальним чоловіком, нерідко і сам припускаюся помилок, з багато чим доводиться боротися, багато чому вчитися.

По милості Своїй Господь подарував мені чудову дружину, яка є справжньою християнкою і люблячою, доброю, дбайливою дружиною. 18 вересня 1998 року ми відсвяткували 15-річчя нашого спільного життя. І якби мені ще раз Бог надав право вибору, я одружився б тільки на Олені Алферовій (нині Чекаліній).

Можливо комусь з вас, кажучи по-людськи, “пощастило” менше, ніж мені з дружиною, але Господь веде кожного своїм шляхом. Його шляхи, Його плани, Його воля вищі за наші, вони досконалі і прекрасні. Писання стверджує, “що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра” (Рим. 8:28), тому прийміть ваших дружин, як від Господа, з покорою, любов’ю і вдячністю. Навіть якщо ви одружувалися до навернення до Господа, навіть якщо вас не благословляли в церкві, навіть якщо в неї “раптом” виявилася важка погана вдача. Навіть якщо вона, можливо, ще досі не довірила своє життя Христу, Бог не помилився, попустивши комусь із вас йти таким тяжким сімейним шляхом. Та і все життя на цій землі спотворене гріхом і сповнене стражданнями. Але страждання і біль покликані наближати нас до Бога і повертати лицем до неба.

Є чудовий приклад: для того, щоб перейти швидку гірську річку, та ще і по нерівному, слизькому дну, деякі народи використовують важке каміння, яке люди беруть у руки, стаючи при цьому важче, стійкіше. І от з цією нелегкою ношею людина може форсувати гірський потік набагато простіше і безпечніше.

Життєві труднощі, особливо сімейні, спонукають нас усім серцем шукати Бога: більше молитися, частіше удаватися до Слова Божого, глибше “вникати в себе і вчення”, більше сподіватися на Господа, ніж на себе, серйозніше працювати над собою, над своїм характером, звичками, гамувати свою гординю і упертість. Нехай допоможе нам, браття мої, у цьому милосердний Господь.

Нерідко подружжя-християн припускається однієї великої помилки. Вони починають жити за світським безбожним принципом: “ти – мені, я – тобі”, або точніше: “якщо ти, то і я”. Вони кажуть один одному: “Якщо ти любитимеш мене, то і я, якщо ти прощатимеш, то і я, якщо ти служитимеш мені, то і я” і т. д. І виходить порочне замкнуте коло, бо ніхто не хоче першим поступатися і прощати.

Браття мої, сьогодні я звертаюся до вас: дружини ваші не в усьому хочуть, або доки не можуть, жити так, як чекає від них Господь, як учить Слово Боже. Але це не надає вам право жити так само, порушуючи Божу волю, Божі заповіді (втім, це ж саме справедливе і в протилежному випадку). Отже, не дивлячись ні на що, прагніть жити правильно, жити по-Божому. Це не просто, особливо, коли мало взаємності, але це необхідно. Щира старанна молитва, сподівання на Господа, терпіння і особиста вірність Євангелію – от ключ до перемоги, до успішного і щасливого сімейного життя.

Наш зразок і еталон – Христос (Еф. 5). Він полюбив Свою Наречену – Церкву до кінця і служить їй невпинно. Церква, яка перебуває на землі, складається з недосконалих, слабких людей, які часто помиляються, грішать, але Христос продовжує любити, піднімати, прощати, і очищати її. Якщо не Його любов, то на що нам усім сподіватися?

Якщо, чоловік не любитиме свою дружину такою, якою вона є, і молитиметеся, щоб Господь удосконалював його та її, то сім’ї важко встояти. Цікаво, що Біблія ніде не закликає жінку любити свого чоловіка, але багаторазово переконує в цьому чоловіка. Для жінки любов – щось природне, властиве її природі, вона страждає, якщо не любить, і особливо тяжко вона страждає, коли не бачить любові свого чоловіка, не відчуває його любов, не переживає її знову і знову.

Для чоловіка буває достатньо, коли його шанують, визнають як лідера, годувальника, піклуються про нього і підтримують його життєву позицію. Йому не обов’язково часто чути освідчення в коханні, не так важливі знаки уваги, “ненавмисні” телефонні дзвінки від “другої половини” і т. д. Але для дружини це вкрай необхідно. Якщо цього немає, вона починає хвилюватися, бентежитися, втрачає упевненість: “А чи люблять мене ще?”

Одна дружина якось у розмові поскаржилася: “Мені здається, що чоловік не любить мене, а мені так бракує його любові”. Трохи пізніше її чоловік запевняв мене, що сильно любить свою дружину і жити без неї не може. Коли ж я спитав його: “А чи говориш ти їй про свою любов?” – він відповів: “А навіщо?” Для нього було достатнім, що серце його наповнене ніжними, добрими почуттями, що в душі він її любить, а тому навіщо ще і говорити про це? Любов усе розуміє без слів… Але це вірно лише частково.

Апостол каже: “Чоловіки, любіть своїх жінок“, – любіть не лише почуттями, захованими глибоко в серці, але і кажіть про це, і взагалі розмовляйте з дружинами, діліться своїми думками, планами і хвилюваннями, вислуховуйте їх і беріть активну участь в їх планах, бажаннях, намірах. Діалог, дружня бесіда, обмін думками, враженнями украй потрібні кожній сім’ї. Друзі, можливо, ви втомлюєтеся на роботі чи на служінні, може, вже так наговорилися за цілий день, що немає сил говорити удома, може, часом, ви засмучені, скривджені, можливо, зазнали краху якісь ваші плани і надії. Але дружина в цьому не винна. Вона теж втомилася чи на роботі, чи з дитиною вдома, може, вона була вдома наодинці – їй потрібна наша любов, наша увага, наша теплота, спілкування з нами.

Одна дружина, яка палко любить свого чоловіка та “обділена” його теплотою і участю, каже: “Увесь час чоловіка займає робота, а додому приходить тільки його “оболонка”. Прийшовши увечері додому, грішно перебувати лише в самому собі, у своїх думках і турботах, не помічаючи нікого навколо. Грішно негайно сідати за телефон і до півночі вести різні переговори. Грішно прикипати на увесь вечір до газети чи телевізора, тим більше грішно зривати свою гіркоту, роздратування, біль, отримані протягом дня, на дружині і дітях. Це вже не любов, а щось абсолютно протилежне.

Теплоту, увагу, спілкування і участь неможливо компенсувати жодними подарунками, жодними грошима, якоюсь епізодичною щедрістю. Крім того, не можна бути справжнім люблячим чоловіком тільки в суботу чи неділю, чи взагалі в певні дні місяця чи року. Любов потрібна дружинам і дітям щодня, щогодини, як повітря, світло, тепло, вода чи їжа.

Браття мої, не забуватимемо, що життя минає, хочемо ми цього чи ні. Ми дорослішаємо, зріємо, старіємо. Багато моментів, коли ми могли виявити свою любов на ділі, і не зробили цього, йдуть безповоротно. Хтось точно сказав, що ми ніколи не повернемо втрачені можливості. Любов не повинна обмежитися лише днем, коли ми були у весільному костюмі. І гірко дізнаватися про сімейний діалог, який стався в одного мого знайомого. Через певний час після весілля дружина запитала його: “Любий, до весілля ти часто дарував мені квіти, говорив багато теплих слів, а чому тепер усього цього немає?” На що чоловік відповів: “Так те ж до весілля!”

Звичайно, життя зараз суворе, не кожен з нас може купити дружині квіти, особливо взимку, але бути уважним, проявити щиру любов, турботу, теплоту – може і повинен кожен.

“Чоловіки, любіть своїх жінок!” Любов чоловіка-християнина має проявлятися не лише в земному світі, але і в духовному. Давайте чесно дамо відповідь собі і Господу на питання: “Як часто ми читаємо Біблію? Як часто читаємо разом християнську книгу? Чи ділимося духовними хвилюваннями? Чи говоримо вдома про Бога? Чи співаємо разом християнські пісні?” Християнин і сімейний психолог Чарлі Шед одного дня сказав: “До мене жодного разу не приходили за порадою подружні пари, які моляться разом (були декілька пар, які казали: “Раніше ми молилися”). Чоловіки, велика відповідальність за все це – наша! Ми повинні більше проявляти ініціативи, докладати більше зусиль, щоб “Христос жив у нашому домі”.

І ще одне дуже важливе зауваження. Розмовляючи з деякими чоловіками-християнами, створюється враження, що в усій Біблії вони прочитали лише один текст, що говорить про сімейні стосунки: “Жінка нехай боїться свого чоловіка“, “Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві” (Еф. 5:32,22). Про що б з ними не заговорили, вони знайдуть можливість знову повернутися до цієї теми. Так, безумовно, це веління Боже. Так, дружина, яка не підкоряється своєму чоловікові, втрачає багато благословінь від Господа, нерідко втрачає любов і пошану чоловіка, а то і руйнує сім’ю. Але це далеко не єдина причина сімейних конфліктів. Марно тиснути на дружину, примушувати її підкорятися, докоряти в непокорі, знову і знову піднімати цю тему в подружньому діалозі. Так можна викликати протидію, засмучення, роздратування і ще більшу непокору. Взагалі давно доведено, що подружжя, яке перебуває в шлюбі, не може силою, ниттям або докорами переробити, перевиховати один одного. Але можуть благотворно впливати і допомагати один одному змінюватися зсередини, коли старанно моляться Господу, живуть у сім’ї нормальним життям по Духу, по Слову, коли кожен прагне жити згідно Писання, надихаючи своїм прикладом другого.

“Чоловіки, любіть своїх жінок і не будьте до них суворі” (Кол. 3:19). Не будьте ризькими, грубими, надмірно вимогливими, не намагайтеся переробити дружин на власний розсуд, але любіть, дорожіть, бережіть і моліться за них і разом з ними постійно.

І ще, любити – це зовсім не означає в усьому погоджуватися, в усьому потурати, виконувати все, що дружини хочуть, купувати все, що їм хочеться, дарувати все, що їм хочеться і т. д. Біблія каже, що чоловік – голова дружини, голова сім’ї. Чоловік – лідер, і добре, якщо дружини це розуміють і з повагою слухають їх і допомагають ним. Чоловік має бути розумним, дбайливим хазяїном у домі. Він повинен уміти казати “ні”, проявляти твердість, захищати свою думку, відстоювати свою позицію, приймати вольові рішення, але робити це не різко, не уперто, не жорстко, не егоїстично, не грубо, але розумно, з любов’ю, шануючи і звертаючи увагу на думку своєї дружини. Хтось сказав, що навіть з варварством не можна боротися варварськими методами, тим більше не допустимі ці методи в сім’ї. Пам’ятатимемо завжди, що дружини наші  – це “немічні сосуди”, і ставитися до них потрібно ніжно, з любов’ю і турботою. Прекрасно, коли в сім’ї між чоловіком і дружиною існує діалог, спокійне обговорення навіть найгостріших питань, є пошана, уміння прощати і просити прощення, уміння розуміти, зглянутися, вислухати, приймати викриття і з любов’ю викривати.

І ще раз про найголовніше. Християнська сім’я лише тоді прекрасніша за нехристиянську, коли в ній є спільна молитва, коли живляться “не лише хлібом насущним, але і всяким Словом, що виходить з вуст Божих”, коли в центрі інтересів, справ, прагнень, цінностей чоловіка і дружини стоїть Господь, Його воля, Його істина, Його Слово. Християнською може називатися лише сім’я, яка живе по-християнськи.

Отже, браття мої, друзі мої, нехай допоможе вам Господь бути мужами Божими, бути люблячими, вірними жертовними чоловіками, бути істинними лідерами своїх сімей, бути пасторами своїх дружин і дітей! Нехай дасть вам Бог широке мужнє і одночасно чуйне милосердне серце! Нехай будуть сім’ї ваші радістю для Господа і благословенням для нашої церкви!