Чому люблячий Бог дозволяє страждання у світі?

Це одне з найважчих запитань, з яким сьогодні стикається християнський світ

Проблема болю і страждань була названа одним з найефективніших аргументів атеїзму проти християнської віри. Більшість атеїстів зводять свою «віру» у відсутність Бога, спираючись не на наукові факти, а на аргументи, подібні до запитання: Чому люблячий Бог дозволяє зло і страждання у світі? Іншими словами: “Якщо Бог є і якщо Він такий люблячий, то як Він дозволяє у світі такі речі, як війни, хвороби, смерть? (Особливо якщо все це стосується безневинних людей)”. Або Він зовсім не є люблячим Богом і абсолютно байдужий до людських страждань, або Він не є Всемогутнім Богом, а тому безсилий або не в змозі щось зробити із цього приводу. В обох випадках виходить, що біблійний Бог, Який має бути всемогутнім і безмежно люблячим Богом, перетворюється на анахронізм. – Такі висновки атеїстів.

Проте, нам необхідно звернути увагу на той факт, що кожен з нас інстинктивно знає, що добро вище і могутніше за зло. Тому ми і віримо в перемогу доброго і прекрасного початку.

Також нам необхідно пам’ятати, що хоча ми і були створені за образом і подобою Божими, наш розум не дорівнює Його розуму – наш розум набагато обмеженіший за Божий, і тому ми часто не в змозі зрозуміти хід Божих думок і мотиви, якими Він керується.

• Бут. 18:25: «Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?»
• Рим. 9:20: «А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: “Навіщо ти мене так зробив?”»

Не нами був встановлений еталон добра і зла, а Творцем. Нам же необхідно прийняти той факт (незалежно від того, розуміємо ми його чи ні): що б не робилося Богом – є добром.

Прийнявши це на віру, далі ми зможемо зрозуміти, яким чином можна отримати духовну користь у житті не лише від благословінь, але і від страждань. Спробуйте не забувати цієї істини, коли ми все більше і більше поглиблюватимемося в цю тему.

Необхідно зрозуміти, що…

А. “Безневинного страждання” насправді не існує.

Оскільки “всі згрішили і позбавлені слави Божої” (Рим. 3:23), ніхто не може уникнути Божого гніву на підставі своєї власної невинності перед Богом.

Говорячи про “безневинних немовлят” або про так званих “блаженних”, які через свій вік або розумової неосудності не здатні відрізняти добро від зла, треба зауважити, що Писання недвозначно стверджує, що і вони є грішниками за своєю природою, а тому, грішать, якщо їм надається зручна можливість.

Б. Світ знаходиться під прокляттям через непослух Божому Слову (Буття 3:17).

Ці мережі прокляття = “рабство зотління” (див. Рим. 8:21), завдяки яким “всі істоти разом стогнуть і мучаться донині” (Рим. 8:22), поширюються на всіх людей у всьому світі: на чоловіків, жінок і дітей. Бог не створив світ таким, який він сьогодні. Це така ж істина, як і та, що в один день усе буде виправлене і відновлене. Того дня “витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло” (Одкр. 21:4).

В. Господь Ісус Христос – єдиний праведний і святий в історії людства, страждав більше, ніж хтось інший на землі.

Він страждав заради нас! 1Кор. 15:3: “Христос помер за гріхи наші“. Він страждав, знаючи, що Своїми стражданнями Він позбавить світ від Прокляття і гріха. Сьогодні Він здатний позбавити від гріха і мереж гріха тих, хто приймає Ісуса своїм особистим Господом і Спасителем. Це велике позбавлення від покарання не лише за успадкований від предків гріх, але також у Ньому позбавлення від мереж свого власного гріха. А також надія на спасіння тих, хто помер до того, як досяг віку, в якому міг зробити усвідомлений вибір між добром і злом (і прийняти Ісуса Господом).

Г. Вірою в Божу милість і Христове позбавлення від прокляття гріха, ми здатні зрозуміти, що наші сьогоднішні страждання можуть бути нам на користь.

• Страждання, через які проходить невіруюча людина, часто використовуються Святим Духом для того, щоб змусити людину замислитися про Бога і про необхідність спасіння, і в результаті цього навернутися з вірою і покаянням до Христа.
• Страждання, через які проходить християнин, сприяють зміцненню його взаємин з Богом і формуванню його особистості за Христовою подобою. Рим. 8:29: «Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого». 2Кор. 3:18: «А ми всі‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа».

Таким чином, Бог є велелюбним і милостивим навіть тоді, коли Він дозволяє стражданням і хворобам увійти до нашого життя. Нам, як Його улюбленим чадам, потрібно лише пам’ятати наступні слова: «До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28).

Чому ж Бог все-таки дозволяє зло і страждання у світі?

А. Щоб попередити нас про…

1) Щось не гаразд зі світом, в якому ми живемо:

• Світ (земля і люди) проклятий Богом за Адамів непослух – Буття 3
• Кожне наступне покоління наслідує гріх – Рим. 1:18-32

2) Щось не гаразд з Божим творінням:

а) Люди спричиняють нам біль і страждання:

• Каїн убив Авеля – Буття 4:7-8
• Ламех хвалився своїм насильством – Буття 4:23-24
• Сара утискувала Агар – Буття 16:1-6
• Лаван користувався своїм племінником Яковом – Буття 29:15-30
• Йосиф був проданий у рабство своїми братами – Буття 37:12-36
• Цар Ірод повбивав усіх дітей від 0 до 2 років – Мф. 2:16-18
• Савл гнав і вбивав перших християн – Діяння 7:54 – 8:3
• Апостол Павло зазнав страждань від людей – 2Кор. 4:7-12; 6:1-10

б) Сатана спричиняє нам біль і страждання

• Страждання Іова – Іов 1,2;
• Апостол Павло (Жало в плоть) – 2Кор. 12:7
• Глухонімий – Мф. 12:22
• Паралітик – Мф. 17:14-18

3) Щось не гаразд зі мною:

а) Бог використовує страждання як покарання: Євр. 12:5, 6,9,10

б) Страждання як засудження Бога, як Божа кара:

• Содом і Гоморра – Буття 18,19
• Єгипетські кари – Вихід 7:12

в) Проте Бог довготерпить – 2Пет. 3:9: «Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння».

Б. Щоб виправляти нас і наставляти нас на шлях істинний:

1) Страждання показують нам, наскільки ми слабкі і незахищені і наскільки сильно ми потребуємо Бога.

• 2Кор. 1:8-9: «Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невідомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і над силу, так що не сподівалися зали­шитися живими, але самі в собі мали вирок до смерти для того, щоб надіятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих».
• 2Кор. 12:9-10: «Але Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі”. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова. Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний».

2) Страждання підштовхують нас до перегляду шкали життєвих цінностей: у стражданнях ми робимо вибір – або розчаруватися в житті, або набути надії, довірившись Богу і Його божественному плану позбавлення (Рим. 5:5; Рим. 8:18,28; Євр. 11) –- Страждання спрямовують нас до Бога!

В. Щоб виховувати (вдосконалювати) нас:

• Рим. 5:3,4: «І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, від терпіння – досвідченість, від досвідчености – надія».
• Якова 1:2-4: «З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку».

Г. Щоб об’єднати нас

1) Біль і страждання роблять нас чутливими до болю оточення. 1Кор. 12:26-27 (аналогія з тілом), Еф. 4:16.

2) Завдяки Божій допомозі в наших стражданнях, ми здатні допомогти ближньому в його хворобах і стражданнях.

• 2Кор. 1:3,4: «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи, Який втішає у всякій скорботі нашій, щоб і ми могли втішати тих‚ хто перебуває у всякій скорботі‚ тією втіхою, якою Бог утішає нас самих».
• Гал. 6:2: «Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа».
• Рим. 12:15: «Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче».

І наприкінці хочеться звернутися до слів апостола Якова, який писав: «З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку» (Якова 1:2-4).

Якова 1:13-15: «У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю; похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть».