Дорога до Бога

Зло, страждання й морок борються в тобі проти добра, світла й життя. Страждання можуть затьмарити розум людини, зробити так, щоб вона вже не сподівалася побачити світла. Несправедливість здатна так сильно зранити людину, що вона перестане вірити в справедливість. Приниження завдає людині таких глибоких душевних ран, що їй після цього доволі важко відновити почуття власної гідности.

Ненависть – це морок, з якого не видно неба. Зло здатне так переконливо пригрозити людині, що вона повірить у те, що зло сильніше за добро. Людина може так глибоко поринути в темряву, бути такою засліпленою, що почне вважати, ніби світла не існує взагалі. І тоді люди здаватимуться їй такими сильними, що вона повірить у те, що Бог не потрібен і що Його немає.

Є люди, яких зранили в дитинстві та які не можуть пробачити тим, хто це зробив.

– Коли я був дитиною, часто душився від цигаркового диму. Відтоді в мене виробилася відраза до цигарок, і я так ніколи й не почав курити, бо просто не міг, – сказав мені одного разу мій приятель.

– У цьому ресторані на мене колись напали, – пригадав собі якось один мій знайомий. – Відтоді я більше ніколи не міг зайти сюди.

– На моєму першому уроці релігії катехит суворо покарав мене, – сказав мені незнайомець. – Відтоді я вже тридцять років не заходжу до храму.

– Я переконаний, що Бога нема, – заявив мені один інтелектуал. – Якби Він існував, християни були б інакшими.

– Я багато читав, – переконував мене один мій колега. – Я чимало всього знаю, тож думаю, що повірити не так просто.

– Погляньте на історію Церкви, – сказав один марксист. – Мусите визнати, що Бога не може бути.

– Релігії – це все-таки лише творіння людських рук, – долучився ще один учасник дискусії.

– Якби Бог існував, то чи міг би Він допустити, щоб я так жахливо страждав? – запитав мене один з вигнанців.

– Якщо Бог добрий, то чому забрав у мене мою найдорожчу дитину, мого сина? – протестувала одна мати.

І так ми могли б продовжувати безконечно. Людина має достатньо причин, аби вірити, що Бога нема, або ж, інакше кажучи, аби не вірити, що Він існує.

А отже, ідеться не про те, чи Він є, чи Його нема, а про те, чи ти можеш визнати або пізнати, що Він є або що Його нема. Треба лише пам’ятати, що віра в Бога – це, без сумніву, безцінний скарб.

Один мій друг, що живе в Німеччині, якось сказав мені: «Я хотів би вірити. Прошу, допоможи мені знайти Бога».

А ось як німецький богослов Ганс Кюнґ відповів журналістові-атеїстові: «Ви не вірите в Бога, тож для вас закритий певний безконечний і чудовий світ. Ви – немов глуха людина, для якої закритий світ прекрасної музики».

Людину не можна змусити вірити в Бога. Морок, у якому вона перебуває, надто густий, аби змогла прокричати крізь нього, що вірить. Не треба переконувати людину в тому, що Бог існує, а необхідно зцілити її духовні очі, щоб побачила Його. Потрібно допомогти їй осягнути любов, виявити до неї делікатність і розуміння, звільнити її від страждань та болю, принести їй квіти, красу дитячого погляду, відвести її туди, де панує тиша, і там в її душі поволі почне творитися простір для Всемогутнього.

Замість нарікати на морок, запали хоча б одну свічку, щоб усунути його. Запали любов, довіру, почни боротися за свободу й людські стосунки, виступи проти несправедливости, спробуй зруйнувати бар’єри, які розділяють людей, підштовхнути їх до спілкування між собою, поширювати взаємну довіру, мир і прощення. Усе це – способи, за допомогою яких можна запалити світло, котре дасть змогу помітити Всемогутнього, Вічного Отця.

Він живий і безнастанно опікується твоїм життям. Він сповнений співчуття до твого страждання та розуміє, через які причини ти заперечуєш Його існування. Він тримає тебе на Своїй долоні й повсякчас повторює слова любови: «Добре, що ти є».

Коли тебе покине навіть останній друг, Він залишиться з тобою; коли ти знеохотишся й подумаєш, що це вже кінець, Він підтримає тебе; коли всі знехтують тобою, Він далі перебуватиме на твоєму боці; коли все пропаде, Він залишиться, і ти – разом з Ним. Адже саме для тебе Він створив пухнасті сніжинки, тепло сонця, гори й долини, квіти і потоки, птахів та оленів, ріки й моря. Він цінує тебе понад усе і за тебе віддав у муках своє життя на хресті.

Можеш опертися на Нього. Житимеш, бо Він живе. Можеш розмовляти з Ним. Вірні називають це молитвою. Молитва – це простір, у якому можеш зустрітися з Богом.

Нехай огорне тебе світло життя.