|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Таємниця молитви
Хлопчику було вісім років, коли його залишили жити з морським вовком. Так називали бувалих людей, які рідше ступали на землю, ніж на палубу корабля, моря, що борознить, і океани. Таким і був капітан, який звик командувати безліччю матросів, а на старість залишився наодинці зі своїми хворобами. На службу до нього приставили його хрещеного сина.
Хрещеник виявився жвавим пустуном, невгамовно галасливим. Капітанові ж, який часто читав і роздумував, хотілося спокою і тиші. І хоча домашні справи хлопчик виконував справно, його невгамовна вдача і непосидючість турбували хворого.
На старості років капітан, який багато побачив за своє життя, хотів осягнути таємницю молитви Господньої. Сама молитва невелика:
“Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного”, але плоди її дивовижні. Капітан читав книги святих подвижників, яким було відкрито таємне. В один голос вони стверджували – розумом таємниці молитви не осягнути. Спочатку вона вимовляється вустами, потім розумом, і, нарешті, так проникає в серце людини і сама твориться безперестанку, навіть під час сну. Читав капітан і про дорогоцінний досвід старців, які йшли в пустелі і жили цією молитвою, розмірковував про прочитане... А тут цей хлопчик відволікає. Так тривало довго, і нарешті капітанові набридло. Взяв він різки, посадив хлопчика на лаву і змусив говорити молитву вголос. Та не раз, а багато.
Жвавому хрещеникові це завдання було тягарем, проте й рогів скуштувати не хотілося. Тому він з небажанням шепотів те, що велено. Варто йому замовкнути, як хворий трохи ворушив різками, нагадуючи про можливе покарання за непослух. Цього було достатньо, щоби хлопчик знову починав вимовляти молитву. Капітан прислухався до звучання святих слів, зрідка повторюючи: «Господи, навчи нас молитися».
Через деякий час хлопчик став охочіше виконувати наказ читання молитви. Крім того, капітан зауважив, що хрещеник змінився: став менш крикливим, більш скромним і слухняним. Бачачи, що домашні обов'язки виконуються їм старанно, капітан надав хлопцеві більше свободи і викинув різки, здогадавшись, що вони ведуть до Бога. А одного разу "морський вовк" зробив відкриття: хрещеник сам постійно молився без нагадувань. Недарма кажуть: молитва дається тому, хто молиться. Відповісти, чому він так старається, хлопчик не зміг. Сказав лише, що йому непереборно хочеться завжди творити молитву.
- Що ж ти відчуваєш при цьому?
– Мені буває добре, коли я молюся.
– Як це – добре?
– Не знаю, як і сказати.
- Весело, чи що?
- Так весело.
Хіба не весело бути з Богом? Він і приходить до нас на радість.
25.10.2023
|
|
|
|
|
Лікування
Хлопчик із раннього дитинства було ні вставати, ні ходити, ні грати, як інші діти. Параліч прикував його до ліжка. Лікарі казали батькам, що хвороба їхнього сина невиліковна. Але його рідні молилися за н...
Третя заповідь
– Діти, ви знаєте третю заповідь? - спитав дідусь, погладжуючи бороду і весело поглядаючи на онуків, які готувалися до чергового вечірнього читання.
Влаштувавшись зручніше, діти чекали на щось цікаве. Вони любили слухати дідуся, але поставлене запитання застало їх зненацька.
- Альоша, ти знаєш книги Біблії по порядку? - знову спитав дідусь, подивившись на жвавого семир...
Хіба не диво?
Каталися дітлахи на санчатах. З'їжджаючи з гірки, мала Ніна впала, сильно вдарилася головою і знепритомніла.
Маленький заступник
«Трам-там-там! Там-там-там!» - уже третій день поспіль монотонно і нудно стукав по дахах дрібний та холодний дощ. Здавалося, він ніколи не скінчиться. Низьке та похмуре небо гірко плакало, кидаючи свої холодні сльози на осінню землю.
Надвечір здійнявся поривчастий вітер. Він протяжно свистів у верхівках дерев, як батогом, безжально хльостав огорожами, вікнами. У таку погод...
Неправда – це гріх
Завжди радісна та товариська, Лариса була улюбленицею не лише у своїй родині. Любили її та сусідські діти. Ларисі виповнилося вже п'ять років, і вона виконувала відповідальну роботу в будинку - доглядала двох молодших братиків. У старших теж були важливі справи. Вони допомагали по господарству, доглядали свиней і корову, мили посуд, підлогу, підмітали двір. А Лариса цілими днями грала, розв...
Сергійкова віра
У будинку № 38 на першому поверсі живе хлопчик Сергійко, який з дитинства інвалід. Він ніколи в житті не вставав на свої ноги й увесь час сидить в інвалідному візочку. Довший час він проводить біля вікна, спостерігаючи, як інші діти весело грають у дворі. Йому дуже часто буває самотньо. Але якось сусідка Оленка подарувала Сергійкові невеликий старенький магнітофон і кілька аудіокасет із христия...
На лавці
На лавці в парку сидів самотній дідок. Поруч сіли відпочити мама з маленькою донькою. Дідок пригостив дівчинку цукеркою. Та, розумниця, одразу сказала йому:
Галочка
Галочка з'явилася у родині Іванових несподівано. Її привезла із собою мама.
- Діти, - сказала вона, - ця дівчинка тепер житиме у нас. Її звуть Галочкою.
Хто вона? Звідки? Чому житиме у них? Запитань було багато, але Сашко та Ніна нічого не питали. Вони чекали, коли мама сама їм все розповість. Увечері, коли Галочка заснула, мама сказала:
- Це та дівчинка, про я...
Прийшла осінь
Ка-ар! Доброго дня! Ми з вами так давно не зустрічалися! Ка-ар!Ка-ар! Стільки нового й цікавого я хочу вам розповісти! Ка-ар! У нашому будинку № 38 відбулося стільки важливого, що я просто не можу стриматися. Ка-ар! Почну з початку: дівчинка Надя, яка живе у квартирі № 5, цієї осені пішла до школи. Її мама Валентина купила величезний букет квітів для першої вчительки, а для Наді – багато ...
Прощення
Петя Меркулов любив ходити до Романових, де росло троє спритних і невгамовних хлопчиків. У дворі вони щодня збиралися хлопці десяти-дванадцяти років, і вони весело проводили час. Нерідко між ними спалахували бійки, і тоді втручався хтось із старших і охолоджував запал запалу.
Двір у Романових великий, місця всім вистачало, тож тут днями пропадала майже половина сільських дітлахів.
...