|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
На лавці
На лавці в парку сидів самотній дідок. Поруч сіли відпочити мама з маленькою донькою. Дідок пригостив дівчинку цукеркою. Та, розумниця, одразу сказала йому:
- Дякую.
Дідок поцікавився:
- Що за слово ти мені сказала? Дівчинка подумала, що дідусь не почув її, і повторила:
- Дякую.
Але той знову спитав:
– А що означає це слово? Дівчинка знизала плечима:
- Мене так мама вчила говорити, та тато.
- Дуже добре, люба. Але чи ти розумієш, що сказала?
Тут мама пояснила:
– Донька подякувала вам за цукерку. Так роблять усі виховані люди.
- Так Так звичайно. Але слово це особливе. Це не просто подяка. Раніше ці слова були молитвою, повністю вона звучала так: “Врятуй тебе Бог”. Ти мені зробив добро, і я благаю Господа, щоб Він спас тебе для вічного життя: "Спаси Бог". Потім люди почали забувати про Бога, і лише одна буква зникла. Усі звикли говорити: "дякую". Що це? "Врятуй" - ясно, а що таке "бо"?
Тепер дідусь здивовано знизав плечима і зітхнув:
– Люди часто забувають про Бога. Живуть як їм заманеться, а так і загинути недовго. Ось тому ті, хто пам'ятає про Творця, і моляться один за одного: “Врятуй тебе Господи. Спаси тебе Бог”. А коли людина каже, сама не розуміючи що, то це не молитва виходить, а щось інше. Чи не правда?
Дідусь схилив перед своїми слухачами голову:
- Ви пробачте мені. Я зовсім вас заговорив. Але мені дуже хотілося б, щоб така світла душа, як ваша донечка, помолилася за мене.
Дідок ледве підвівся з лави, ще раз вклонився і, спираючись на тростину, пішов пустельною алеєю.
– Врятуй вас Бог, – сказала йому услід дівчинка.
25.10.2023
|
|
|
|
|
Небезпечний сон
Вечоріло. Величезне, немов палаюче вогнем, сонце повільно зникало за обрієм. Його останні промені м'яко ковзали по гілках дерев, по траві і ніби прощалися з усіма, щоб уранці знову зустрітися. На галявині, оточеній високими соснами, що стояли впереміж із кучерявими, стрункими берізками та пухнастими ялинами, розкинувся дитячий християнський табір.
Останній вечір у лісовому таборі ...
Навіть уві сні
Стала Ксюша неспокійно спати: то заговорить уві сні, то заплаче. Прокинеться мама, перехрестить доньку – вона й заспокоїться. Але наступної ночі все повторювалося.
Сергійкова віра
У будинку № 38 на першому поверсі живе хлопчик Сергійко, який з дитинства інвалід. Він ніколи в житті не вставав на свої ноги й увесь час сидить в інвалідному візочку. Довший час він проводить біля вікна, спостерігаючи, як інші діти весело грають у дворі. Йому дуже часто буває самотньо. Але якось сусідка Оленка подарувала Сергійкові невеликий старенький магнітофон і кілька аудіокасет із христия...
Найдорожче
Якби тебе запитав Сам Господь: Що ти хочеш? Говори, Я виконаю будь-яке твоє бажання”, щоб ти попросив? Що для тебе най-най?
Боря вже вільно читав і писав. Особливу радість доставляло йому читання християнських книг. Він щодня читав Євангеліє і знав багато біблійних історій. Мріяв Боря поїхати в далекі країни, полазити по високих горах, пополювати на тигра чи ведмедя. Одного разу до них в гості приїхав татів друг - місіонер. Він багато років жив в Гренландії серед ескімосів. Разом з ними йому доводилося тул...Cила молитви
Злий Валерик
Ласкаво світило сонечко, зігріваючи своїм теплом усе довкола. Від його цілющих променів тікав холод, темрява і морок. Зелена трава з розкиданими подекуди біленькими і жовтенькими квіточками м'яким оксамитовим килимом покривала землю. Дерева вбралися в яскраво-зелений одяг, на розлогих яблунях з'явилися ніжні біло-рожеві букетики. Повітря наповнилося ароматом квітів і щебетом пташок, що ...
Толіна фотокартка
Декілька хлопчаків купкою стояли біля воріт невеликого цегляного будинку і щось уважно розглядали, передаючи з рук до рук.
- Здорово! Мотоцикл гарний! – захоплювався Толик.
- Хороша фотографія! Дорого тільки вона стоїть, – з жалем сказав Віталік. - Мені мама не дозволить... Скаже, грошей нема.
- А я таки попрошу тата. Може, він дозволить сфотографуватис...
Сліпий хлопчик
Хлопчик-хлопчик... Бідолашний хлопчик... За чиїсь гріхи народився сліпим.
Тепле літо непомітно змінилося восени. На вулиці стало холодно та сиро. Густий, білий, як молоко, туман повис над землею. Не чути стало ні співу птахів, ні крику півнів. Лише зрідка то тут, то там лунали дзвінкі голоси – діти йшли до школи. - Аня! Почекай-і-і! - гукнула Олена подругу. Дівчатка привіталися. - Ну, і туман сьогодні! - із захопленням промовила Аня.Нелегка перемога
Подарунок Ісусу
Майже з самого ранку Тім не відходив від вікна, милуючись сонечком і снігом.
- Мамо, дивися, як багато снігу на вулиці! — потягнув він до вікна, коли вона увійшла до кімнати.
- Завтра Різдво, синку, ото Господь і послав сніжок на радість дітям!
- Розкажи мені ще раз про Ісуса! - попросив Тіма,
Усадивши сина на коліна, мати вже вкотре повідала йому п...