Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Сонячні яблука

Та бабуся стояла в другому ряду скраю. Така маленька сухенька зі сльозливими очима. Сіра однотонна сукня, такі ж туфлі й лише хустина горіла на весь ринок червоними маками. Бабусю можна було впізнати лише за цими маками, бо інакше вона б просто розчинилася в натовпі.

Ті маки й привели Мар’яну аж на край того ряду. Узагалі їй не потрібні були ні яблука, ні груші, ні домашні молочні продукти. Вона просто навмання блукала ринком, морально готуючись до робочого дня. Він уже почався, але Мар’яна відпросилась на годину в колег. Тепер блукала ринком, милуючись різнобарвними локаціями й вслухаючись у ранковий гамір. Продавці гукали, пропонуючи товар, але вона вдавала, що не чує.

Так забрела аж у продуктові ряди.

Село жило за принципом «це можна продати», тому люди несли на ринок найпрекрасніші екземпляри яблук, груш, слив, винограду та інших щедрих плодів осені. Фрукти гріли пишні боки на сонці, а бабусі поки переговорювали новини з двох кінців району. Мар’яна поволі йшла рядом до кінця, раз у раз заперечливо похитуючи головою на пропозиції продавців.

Мар’яна зупинилася біля бабусі в хустині з маками. Старенька розклала жовтобокі яблука у своїй старій потертій сумці. Невеликі жовті фрукти не мали привабливого товарного вигляду, але нагадували маленькі сонечка. Мар’яна аж задивилась на ці яблука. Бабуся щось тихо запитала її, але дівчина не розчула.

— Пані, може візьмете кілограмчик?

— Візьму-візьму, — раптом заметушилася Мар’яна, витягаючи з шопера гаманець.

Маки нахилились низько до землі — старенька важила на ручній вазі яблука. Руки тремтіли, тому стрілка циферблата ніяк не могла стати на місце. Мар’яна дивилася на ті руки, на яблука, на вбогу сумку й думала про те, що в неї ніколи не було бабусі. Ні з яблуками, ні без. Просто не було і все. Цікаво, чи має ця жінка внуків? А дітей?

— Ось, пані, — перебила її думки старенька, простягаючи пакет. А потім якось дуже винувато й притишено, поспішаючи й збиваючись, попросила:

— Пані, а візьміть решта ще й… Не треба грошей… Мені вже на автобус треба йти, а як я це понесу… Не можу… Візьміть, пані…

Її маленькі вицвілі очі благально дивились на Мар’яну. Та мовчки кивнула. Старенька аж заясніла вся, заусміхалась, заговорила швидко й вдячно. Жовтобокі яблука перекочували в шопер і тепер лежали там, ніби маленькі копії осіннього сонечка. Мар’яна подякувала й простягнула сто гривень.

— Ой, дитинко, я не знаю, чи маю здачу, — бабуся заметушилась, вивертаючи кишені.

Грошей дійсно не було. Лише на автобус. Бабуся знала це, тому її маки ніби аж поблідли від переживання й розпачу. Мар’яні раптом теж чомусь захотілось плакати.

— Не треба здачі, візьміть собі, я маю. Дякую вам, — сказала твердо, повернулась і швидко пішла.

Старенька провела дівчину поглядом. «Напевно віруюча якась… Яка добра. Боже, добре що гроші є…» — подумалось їй. «Хай тебе Бог благословить, дитинко», — бабуся склала руки в молитовному жесті.

Мар’яна поспішала на роботу, хоч плече аж затерпло від ваги покупки. Яблука були на диво важкими, або це вона не звикла до такого тягару. Як прийде, то поділиться зі співробітницями. Нехай і вони покуштують сонця. Перед дверима офісу зупинилася, щоб ще раз поглянути на фрукти. Сонячні яблука притулилися одне до одного й пахли настояним ароматом осені.

Мар’яна усміхнулась якійсь своїй думці й поглянула вгору. Там усіма відтінками чистоти й краси їй усміхалось небо...

26.08.2023

Біблія:

Нескінченний хліб

Жила була бідна бабуся.
Така вона була бідна, що часом їй навіть не було з чого хліба спекти. І була в неї сусідка-злидня, яка цю стареньку невпинно бідністю її дорікала. І раптом помітила сусідка: щойно вона приймається хліб пекти, у бабусі теж із труби дим йде, ніби хліб печеться.
— Невже ця жебрачка теж розбагатіла? - Здивувалася сусідка. — Треба заг...

День, про який ми забуваємо

Мені здається, що більшість із вас дозволяють залишитися дню Вознесіння непоміченим або не надають йому належного значення. Ми відзначаємо Різдво, коли вічний Божий син прийшов у цей світ, народившись у Віфлеємі, і ім'я йому «З нами Бог». Ми багато говоримо про життя Христа, як має бути. Ми багато говоримо про Його спокутну жертву, яку принесли за нас на хресті. ...

Казка про ченця

В одному маленькому середньовічному містечку, де жителі один одного знали по іменах, жила мила людина – чернець. І так він палав любов'ю до Бога, що всі його розмови зводилися до одного:
- Любіть, чадо, один одного, бо Бог є любов. Не робіть один одному образ, допомагайте одне одному.
Його любили за лагідну вдачу, за доброту і чуйність.
Але справа в тому, що в цьо...

Чому вчить Біблія

I. ВСТУП.

Доріжка

Жили-були два сусіди. Настала зимушка-зима, випав сніг. Перший сусід рано-вранці вийшов з лопатою розгрібати сніг перед будинком. Поки розчищав доріжку, подивився, як там у сусіда. А у сусіда — акуратно втоптана стежка.
Наступного ранку знову випав сніг. Перший сусід став на півгодини раніше, взявся до роботи, дивиться — а в сусіда вже прокладено доріжк...

Вдячність у нашому житті: питання фокусу

Ви коли-небудь помічали дітей, які щасливо грають до тих пір, поки не помітять одну іграшку, якої в них немає і з якою грає друга дитина? Несподівано їх радість зникає, і вони стають повністю зосереджені на іграшці, яка є в другої дитини. У них, ймовірно, є десятки кращих іграшок, але їх егоїстична натура починає активно працювати, коли їх увага зосереджена не на тому. Звичайно ж, багато з нас,...

Метелик

Якось лялька метелика потрапила в руки до людини. Він узяв її розглядав протягом кількох годин, бачачи, як вона щосили намагається витиснути своє тіло з маленької дірочки в коконі. Час минав, вона намагалася вилізти з кокона, але прогресу ніякого не було. Здавалося, що вона зовсім вибилася з сил і більше не може… Тоді людина вирішила допомогти метеликові. Він узяв нож...

А ви говорите німецькою?

Дивно, - подумав Володя, - мова Шіллера, Гете та Мартіна Лютера. Класиків читаю, а ось те, що Лютер переклав Біблію німецькою мовою, не замислювався навіть. Хоча знав, звісно, про це. Він усміхнувся своїм думкам, підтримуючи за лікоть і допомагаючи вийти з машини жінкам похилого віку. Не вперше підвозив їх до церкви і чекав, поки йшло служіння, читаючи в машині тих самих кла...

КРАСА РОЗУМА

«В сердце моем сокрыл я слово Твое, чтобы не грешить пред Тобою»
(Пс. 118:11).
Ночью 3 марта 1947 года было темно и холодно. Я в одиночестве лежала в палате родильного отделения. Иногда ко мне заходила медсестра, чтобы проверить мое состояние. Схватки и роды всегда были для меня долгой битвой. Чтобы скоротать время между схватками, я про себя повторяла библейские тексты до...

Роби добро, як умієш і можеш

У наш світ прийшла християнська мораль. Вона принесла з собою добро, кохання, співчуття. Люди все більше і більше прагнуть допомагати тим, хто від народження або через нещасний випадок безпорадний.
Для цих нещасних тепер будують спеціальні будинки-лікарні, притулки. Найчастіше кошти при цьому допомагають збирати релігійні суспільства та організації. І ось один із заснов...