Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Сонячні яблука

Та бабуся стояла в другому ряду скраю. Така маленька сухенька зі сльозливими очима. Сіра однотонна сукня, такі ж туфлі й лише хустина горіла на весь ринок червоними маками. Бабусю можна було впізнати лише за цими маками, бо інакше вона б просто розчинилася в натовпі.

Ті маки й привели Мар’яну аж на край того ряду. Узагалі їй не потрібні були ні яблука, ні груші, ні домашні молочні продукти. Вона просто навмання блукала ринком, морально готуючись до робочого дня. Він уже почався, але Мар’яна відпросилась на годину в колег. Тепер блукала ринком, милуючись різнобарвними локаціями й вслухаючись у ранковий гамір. Продавці гукали, пропонуючи товар, але вона вдавала, що не чує.

Так забрела аж у продуктові ряди.

Село жило за принципом «це можна продати», тому люди несли на ринок найпрекрасніші екземпляри яблук, груш, слив, винограду та інших щедрих плодів осені. Фрукти гріли пишні боки на сонці, а бабусі поки переговорювали новини з двох кінців району. Мар’яна поволі йшла рядом до кінця, раз у раз заперечливо похитуючи головою на пропозиції продавців.

Мар’яна зупинилася біля бабусі в хустині з маками. Старенька розклала жовтобокі яблука у своїй старій потертій сумці. Невеликі жовті фрукти не мали привабливого товарного вигляду, але нагадували маленькі сонечка. Мар’яна аж задивилась на ці яблука. Бабуся щось тихо запитала її, але дівчина не розчула.

— Пані, може візьмете кілограмчик?

— Візьму-візьму, — раптом заметушилася Мар’яна, витягаючи з шопера гаманець.

Маки нахилились низько до землі — старенька важила на ручній вазі яблука. Руки тремтіли, тому стрілка циферблата ніяк не могла стати на місце. Мар’яна дивилася на ті руки, на яблука, на вбогу сумку й думала про те, що в неї ніколи не було бабусі. Ні з яблуками, ні без. Просто не було і все. Цікаво, чи має ця жінка внуків? А дітей?

— Ось, пані, — перебила її думки старенька, простягаючи пакет. А потім якось дуже винувато й притишено, поспішаючи й збиваючись, попросила:

— Пані, а візьміть решта ще й… Не треба грошей… Мені вже на автобус треба йти, а як я це понесу… Не можу… Візьміть, пані…

Її маленькі вицвілі очі благально дивились на Мар’яну. Та мовчки кивнула. Старенька аж заясніла вся, заусміхалась, заговорила швидко й вдячно. Жовтобокі яблука перекочували в шопер і тепер лежали там, ніби маленькі копії осіннього сонечка. Мар’яна подякувала й простягнула сто гривень.

— Ой, дитинко, я не знаю, чи маю здачу, — бабуся заметушилась, вивертаючи кишені.

Грошей дійсно не було. Лише на автобус. Бабуся знала це, тому її маки ніби аж поблідли від переживання й розпачу. Мар’яні раптом теж чомусь захотілось плакати.

— Не треба здачі, візьміть собі, я маю. Дякую вам, — сказала твердо, повернулась і швидко пішла.

Старенька провела дівчину поглядом. «Напевно віруюча якась… Яка добра. Боже, добре що гроші є…» — подумалось їй. «Хай тебе Бог благословить, дитинко», — бабуся склала руки в молитовному жесті.

Мар’яна поспішала на роботу, хоч плече аж затерпло від ваги покупки. Яблука були на диво важкими, або це вона не звикла до такого тягару. Як прийде, то поділиться зі співробітницями. Нехай і вони покуштують сонця. Перед дверима офісу зупинилася, щоб ще раз поглянути на фрукти. Сонячні яблука притулилися одне до одного й пахли настояним ароматом осені.

Мар’яна усміхнулась якійсь своїй думці й поглянула вгору. Там усіма відтінками чистоти й краси їй усміхалось небо...

26.08.2023

Біблія:

Нехай Божий світ судить ваші думки та почуття

Вас колись долали сумніви настільки, що вам хотілося сказати: «Ну все, годі!»? Напевно, таке бажання виникало у кожного. І тоді ми можемо гаряче з кимось вчинити неправильно або піддатися зневірі, або піти спати і постаратися забути про все. І, звичайно, ви розумієте: ніщо з цього не вирішить ваші проблеми. Але замість того, щоб зневіритися, здатися і дати волю п...

Притча Зеркало

Молода жінка скаржиться своїй мамі:
- Мамо, я вже не можу терпіти мого чоловіка. Він так змінився! Він перестав мене розуміти, не поважає і лається весь час. Мабуть, він мене розлюбив...

- Ну, а ти? Сама ти його поважаєш? Ти його розумієш? - Запитала мама.
- Ось ще! - Відповіла дочка, - Чоловіку можна злитися, а мені не можна? Як він ...

Справжня перемога – перемога над собою

"Хто йде вслід за мною, той не ходить у темноті", - каже Господь (Йо. 8:12).

Ці слова Христа спонукають нас наслідувати Його життя та святі заповіді, якщо наша мета - пізнати і очистити наше серце від сплутаних думок. Христова навчання стоїть вище будь-яких інших мудростей і філософських вчень. Ми повинні мати Духа Христа, якщо хочемо знайти справжню живильну духовну їжу. Не...

БОЖИЙ ШЛЯХ — КРАЩИЙ ШЛЯХ

«Спрагли! йдіть усе до вод; навіть і ви, що не мають срібла, йдіть, купуйте та їжте» (Іс. 55:1).
Коли Бог створив людину і весь тваринний світ, Він створив різну їжу, яка ідеально підходить для кожного виду тварин та їх організму. Корови та кішки, птахи та риби їдять різну їжу. Їжа, створена для кожної тварини, ідеально підходить для оптимального функціонува...

Двоє друзів та пастух

Двоє друзів заблукали влітку в горах. Вода у них закінчилася, і вони дуже страждали від спраги. Несподівано мандрівники вийшли до хатини пастуха, який виніс їм цебро чистої та прохолодної води. Вони зачерпнули по кухлі і почали пити. Один із друзів пив швидко й великими ковтками, а інший — маленькими, помалу, не поспішаючи.
Той, що пив маленькими ковтками, спитав ...

Казка про ченця

В одному маленькому середньовічному містечку, де жителі один одного знали по іменах, жила мила людина – чернець. І так він палав любов'ю до Бога, що всі його розмови зводилися до одного:
- Любіть, чадо, один одного, бо Бог є любов. Не робіть один одному образ, допомагайте одне одному.
Його любили за лагідну вдачу, за доброту і чуйність.
Але справа в тому, що в цьо...

Притча про старість

Колись жила дуже стара людина. Очі його засліпли, слух притупився, коліна тремтіли. Він майже не міг тримати в руках ложку і під час їжі часто проливав на скатертину суп, а іноді дещо з їжі випадало з рота. Син і його дружина з огидою дивилися на старого і стали під час їжі саджати його в куток за грубку, а їжу подавали йому в старому блюдечку. Звідти він сумно дивився на ст...

НОВА МОЖЛИВІСТЬ

«Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло,
тепер усе нове» (2 Кор. 5:17).
Про Томаса Едісона розповідають багато історій, які дають їжу для роздумів.
Винахід лампочки було титанічним завданням. Ще не існувало відповідної технології, треба було її вигадати. Якось, пропрацювавши майже 30 годин поспіль, Едісон та його співробітники таки зробили ...

Богу треба - ДОВЕРЯТИ

Богу потрібно — ДОВЕРЯТИ у всьому, і якщо Він – НЕ ВИКОНАЄ нашого прохання, значить, так потрібно, Він один знає, що нам — КОРИСНО, а що принесе ШКІДНИК, і коли — Приходить час для — ВИКОНАННЯ наших молитов.

Просіть і дано — буде вам!

Адже, якщо дитина просить у матері, мама зірви мені помідор, а помідори ще зелені, і мати тому не дає, к...

Завтра зроблю

Жив у світі тесляр, майстер він був непоганий, тільки любив усі справи на завтра відкладати. Як тільки до нього зверталися з проханням, він відповідав: "Добре, завтра зроблю!" В молодості говорили теслярові: «Одружуйся, мовляв, та одружуйся», а він відповідав: «Добре, завтра одружуся!» Так і молодість минула. А справ завжди багато: то одна, то інша, т...