Щастя, ти де?

Питання, де знайти справжнє щастя, як знайти у житті світ, спокій і радість завжди хвилювало і продовжує хвилювати багатьох людей Землі. Давно відомо, що ні матеріальні блага, ні престижна робота не в змозі заповнити дефіцит теплих відносин із найближчими людьми…

«Світ дому твоєму!» Щоразу, коли я чую цю фразу від братів і сестер у Христі на свою адресу, серце моє кричить: Де ж ти, моє тихе, мирне щастя?!
Мій читач, напевно, здогадується, що більшість статей, які я публікую в журналі «Благодать», є автобіографічними. Вже довгих 15 років я молюся за порятунок свого чоловіка і трепетно ​​чекаю, коли в моєму домі оселиться справжнє щастя. Це щастя, яке може дати лише Ісус Христос. І ось мій люблячий Господь влаштовує для мене реальну зустріч із християнкою, яка протягом довгих років молилася за визволення свого чоловіка від різноманітних згубних залежностей і… перемогла! Я навмисно не називаю у статті справжніх імен. Життя продовжується. А значить, у неї приходять і нові випробування... Але я чомусь не сумніваюся, що моя нова знайома їх подолає з честю. А все тому, що ключ до дверей, за якими живе справжнє щастя, вона знайшла. У цьому я переконалася, коли поговорила з обома подружжям.

Початок шляху
Починалося сімейне життя Оксани практично як у всіх людей, які не знають Бога. Весілля зіграли, коли дівчині було 19, а її обранцеві 25 років. Оксана приїхала працювати до селища (білоруська глибинка) за розподілом учителем початкових класів, Семен, місцевий житель, на той час працював начальником рефрижераторного поїзда. Роз'їжджаючи по всьому колишньому Радянському Союзу, далеко від рідного дому навчився курити «травку» (коноплі на півдні Росії росло мабуть-невидимо), встиг «побешкетувати по-молодості», потрапивши при цьому на невеликий термін у в'язницю… Після відсидки хлопець «взявся за розум», відновився на роботі. Семен був хлопцем видним, і Оксана не встояла перед його чарами.

Оксана: Після весілля ми почали жити зі свекрухою у її будинку. Незабаром я завагітніла. Хазяйкою була невміла і, звичайно ж, у свекрухи до мене було багато претензій... Семен мене практично не захищав, не до того було... Наше сімейне щастя якось дуже швидко «затріщало по швах». Я мріяла про свій куточок і через деякий час ми перебралися на приватну квартиру, а потім і до гуртожитку. На моїх руках уже були дві маленькі доньки, з різницею у віці всього на рік та сім місяців. Діти постійно хворіли, життя з чоловіком не ладналося… Я почала серйозно замислюватися про сенс життя, про Бога, про Якого в дитинстві безуспішно намагалася розповісти мені віруюча мама. Одночасно я зрозуміла, що, звинувачуючи у своїх труднощах всіх і вся, сама аж ніяк не була прикладом доброчесної жінки. Одного разу, приїхавши на літо з дітьми до батьківського дому, я вирішила сходити до євангельської церкви, яку відвідувала мама. На першому ж у моєму житті недільному богослужінні я відчула такий потужний дотик Божий, що майже відразу вийшла на покаяння. А трохи згодом прийняла водне хрещення. Радісна, оновлена ​​приїхала додому. І одразу ж натрапила на стіну нерозуміння з боку чоловіка.
Семен: Так… Згадувати цей час мені дуже неприємно. Я тоді принижував Оксану. Ображав, обзивав фанаткою, навіть ножа до горла приставляв. Пропонував з вікна викинутися… Кричав: «Не житиму з баптисткою! Подавай на розлучення!»
Перед християнкою Оксаною постало перше серйозне випробування. Вона вже знала, що Слово вчить, що окрім вини перелюбу з будь-якої іншої причини з чоловіком розлучатися не можна… Але все ж таки жінка подала документи на розлучення. У суді подружжю дали час на примирення… Оксана з дітьми залишилася у гуртожитку, а Семен перебрався жити до матері. Весь цей час Оксана молилася, шукала Божу волю для свого подальшого життя, а Семен, у свою чергу, теж сильно страждав. Він любив свою дружину. І розлука з нею лягла на нього важким тягарем. Тоді Семен і не розумів, що Бог уже почав роботу з його серцем... Після закінчення терміну примирення Семен сказав суддям, що жодних претензій до своєї дружини не має і дуже хоче з нею жити. Оксана, яка отримала таку швидку відповідь на свої молитви, забрала заяву, і з того часу Семен більше не повставав проти її віри. Навпаки,

Нове життя
Оксана щонеділі відвідувала богослужіння в помісній євангельській церкві. Часто до неї в хату заходили сестри у Христі, щоб разом помолитися, поспівати псалми. Семен, як і раніше, жив своїм розгульним життям, мало часу приділяв дружині та підростаючим дочкам. Оксану часто відвідували думки про те, що її молитви марні і що нічого в її житті не зміниться. Але вона гнала їх від себе, продовжуючи ходити до церкви, прославляти Бога у співах, уважно слухаючи проповіді пастора. Оксана безперестанку молилася за чоловіка, глибоко вникала в Слово Боже, стверджуючись у думці, що жінка, яка сподівається на обітниці Господа, ніколи не розчарується в Ньому. У ній все більше зростала довіра до Христа, а вірний Бог давав їй Свої поради як мудро влаштовувати дім.

Семен: Я спостерігав за тим, як поводилася моя дружина, і мною поступово почала опановувати... заздрість. Вечорами дружина розповідала мені історії з Біблії. Я намагався зрозуміти їхній зміст, але не міг. А як же по іншому? Адже моя голова тоді була забита зовсім іншим… Для мене завжди важливо було, щоб дружина була поруч зі мною. Щоб поділяла мої інтереси. І раптом вона заявляє мені: «Я люблю Бога». А як же я? Мені куди йти? Часто я приводив у будинок багато друзів. Такі собі п'яні, «обкурені» мужики вривалися в квартиру, спустошували холодильник. І мені було начхати, що вдома діти маленькі, що їм теж треба їсти... Оксана мовчала. Я сердився. Чекав, коли настане вибух. Отоді їй відповім! Але вона посміхалася і спокійно робила свою роботу по дому. На мої запитання: чи не набридло їй таке життя, незмінно відповідала: роби, що хочеш.
Семен розумів, що живе неправильно. Але гординя заважала зізнатися у цьому самому собі. Одного недільного дня до церкви, яку відвідувала Оксана, приїхала група служителів. Після зборів Оксана запросила братів у Христі додому на обід (тоді сім'я вже жила у власній квартирі). Семен приготував багато їжі. Він завжди був гостинним. До глибини душі торкнулися його прості слова одного з гостей, які той промовив, входячи до дому: «З миром Божим!» І по обіді Семенові було приємно слухати все, що говорили служителі. Йому подобалося біблійне вчення. Потай від Оксани Семен вже давно вивчав Біблію. Спочатку читав для того, щоб спростувати всі аргументи дружини. Але що більше вникав у глибини Святого Письма, то сильніше утверджувався в істинності написаного. На все життя йому запам'яталися слова одного з гостей. які той промовив прощаючись: «Навіщо тобі цей рюкзак з брудом? Зніми його зі своїх плечей. Віддай Богу, і стань вільним!

Оксана: Думаю, що багато жінок-християнок, які моляться за порятунок своїх невіруючих чоловіків, не зовсім вірно розуміють, що означає справжнє смирення перед чоловіком і, зрештою, довгі роки живуть у приниженні. Потрібно настільки зблизитися з Богом у своїй молитві за сімейне щастя, щоб Господь зміг проговорити в наш дух, як кожній з нас слід чинити в тій чи іншій життєвій ситуації. А для того, щоб почути Божий голос у своєму серці, потрібно просити у Нього мудрості. Пам'ятаєте як у Притчах? "Мудра дружина влаштує свій дім, а дурна зруйнує своїми руками". Чоловік має побачити в тобі Боже світло. Для кожного чоловіка Бог визначив роль глави в сім'ї. Але оскільки в життя людини увійшов гріх, багато сучасних чоловіків виконують цю роль зі значною часткою агресії. А дружини, у свою чергу, вступають із чоловіками у боротьбу. І кожна робить це по-своєму. Не треба намагатися командувати чоловіком, не треба також впадати і в іншу крайність, – рабсько упокорюватися перед ним. Бог Сам зробить зміни у ньому. А нам, дружинам, потрібно лише зберігати Його досконалий світ, постійно прислухатися до голосу Святого Духа у своєму серці. І робитиме свою частину роботи. А решта, що нам не під силу, неодмінно зробить Господь. В одному з журналів «Благодать» я якось прочитала статтю служителя. Він писав, що кожен чоловік себе в чомусь знаходить. Невіруючі знаходять себе в азартних іграх, у спілкуванні з друзями, в алкоголі... Віруючі зазвичай у служінні. Але жоден чоловік, будь він християнин або безбожник, не вважатиме себе повноцінним, якщо жінка, яка живе поряд з ним, яку він на сьогоднішній день нехай навіть і не визнає, не буде... посміхатися! Після прочитання статті я почала думати про чоловіка так: Семену буде погано, якщо я постійно незадоволена. Мені треба змінюватись! Тепер я не вірю заявам сестер: мовляв, чоловіки не хочуть, щоб їхні половинки були щасливими. У кожного чоловіка є прихований бажання зробити свою дружину щасливою, але вони часом просто не знають, як це здійснити. Не знаємо, як зробити щасливими своїх чоловіків і ми, дружини. А вихід де? У молитві! У читанні Слова Божого та у вчинках! На блюдечку із золотою окомочкою щастя до будинку ніхто не принесе. Його треба збудувати. Взяти «лопату» та копати до джерел Життя. Згадую інтерв'ю з молодим талановитим художником. На питання як він сприймає життя, чоловік відповів: «З одного боку життя прекрасне. А з іншого – це нормальна важка праця». Я довго благала Бога, щоб Він розташував серце чоловіка хоч раз попросити у мене прощення за свої непристойні вчинки стосовно мене та дочок. І ось одного разу, коли я зовсім не чекала, пролунав телефонний дзвінок, і я почула покаяний голос чоловіка: «Оксано! Мені Бог багато на що зараз розплющує очі ... Я тут і тут був не прав ... Пробач мене! » А коли Бог через пророцтво сказав чоловікові, що якщо він не прийде до Нього прямо зараз, Він проведе його через тяжку хворобу, Семен не пішов, а побіг на покаяння.

Семен: Коли я покаявся, якийсь час дуже переживав, що ніяк не можу кинути палити. Якось, ставши навколішки, я сказав: «Господи! Я визнав Тебе своїм Господом та Спасителем. І вірю в те, що Ти очистив мене від усякого гріха. Але я не можу кинути палити. Допоможи мені! Якщо позбавиш мене цієї залежності – віритиму Тобі ще більше!» І диво сталося. Вранці я підвівся з ліжка, за звичкою вирішив закурити. Беру сигарету в рот, а мені гидко. Така радість! Підбігаю до дружини: «Оксано! Мене Господь звільнив від куріння! Алілуя!» Ми стали на коліна, і в ту ж мить Бог хрестив мене Духом Святим. А ще Бог звільнив мене від сильних болів у шлунку. Раніше часто я «підлогою катався», заглушував біль курінням. А тепер УЗД підтвердило, що всі внутрішні органи в мене є абсолютно здоровими.
Сьогодні Семен – пастор церкви. Збулася його найзаповітніша мрія: дружина, після тривалої перерви, народила йому сина! Мені дуже цікаво було дізнатися, як кілька років тому Оксана сприйняла звістку про призначення чоловіка на пасторське служіння.
Оксана: Знаючи, що мій чоловік, як і раніше, залишається гарячою і запальною людиною, дуже зраділа (посміхається). Я часто благала Бога, щоб Він дав чоловікові сильний стимул для того, щоб він ще більше наближався до Нього.
Я дивлюся у великі та чисті (як білоруські озера) блакитні очі Оксани і мені згадується напуття Павла з 1 послання до Фессалоникійців 5:16-18: «Завжди радійте. Постійно моліться. За все дякуйте: бо така про вас воля Божа у Христі Ісусі». І ось що я подумала в той момент: адже все життя Оксани і є свідченням цієї самої волі Божої!
В наш час дуже багато міркують про щастя. Але далеко не всі знають, де його знайти. Оксана з Семеном, очевидно, його знайшли. У Бозі.