Закриті двері

Злодій приходить тільки для того, щоб
вкрасти, вбити та занапастити.
Я прийшов для того, щоб мали життя
та мали з надлишком.
Ін.10:10

Життя належить тобі. І лише тобі. Нікого не слухай. Бери від життя все. Живи та радуйся – це і є справжнє життя. Всі двері перед тобою відчинені. Я тобі покажу всю красу світу, подарую радість відчуттів», - голос захоплював і обіцяв багато, чарівне і хвилююче.
А вдома – суцільні заборони. І то не можна і це не роби. А я молода, красива, цікава. Я хочу жити повноцінним життям.
Кордони розсувалися. Було радісно.
Але було й погано. І тоді йшла додому – відлежуватися, приходити до тями.
Очі матері не давали спокою. Її добрий голос і дбайливе, ніжне ставлення біснували. Молитви просто зводили з розуму. Хотілося кричати, щоб дали спокій. Хотілося всім доводити, що я хочу жити так, як хочу. І ніхто мені не указ.
Ніхто не був мені указом. Свобода дій, без кордонів та без норм. Перемога над усіма догмами. Ну і добре, що потім погано. Натомість зараз добре.
Якось тільки стало дуже погано. Так погано, що трохи жива приповзла вмирати додому. Голос, який тягнув раніше до незвіданого, мовчав. Він завжди підказував, як знайти вихід. А тут – мовчить.
І нема кому захистити. На порозі – правоохоронці, вдома – співчутливий і люблячий погляд матері. І лише один вихід – ребцентр.
Гаразд, вибираю його. Тимчасово. На декілька днів. Відлежати.
Але це мій вибір. Ніхто мені не наказ.
День пройшов. Я захочу назад.
Не можна. Як це не можна? Я хочу. Навколо – свобода, але назад ніяк не дістатись. Гаразд, залишаюся ще на кілька днів. Поки що батьки за мною не приїдуть.
Але це мій вибір. Я так вирішила.
Все ж таки на природі красиво. Тихо. Відпочину поки що.
Люди тут якісь смішні. Наївні, відкриті. Чомусь люблять мене нізащо. А добре як. Просто так полюбляють. Як мама. І моляться за мене. А я думала, що тільки мати може так молитися. Щиро. І не треба нікому доводити, що ти — вільна особистість.
Усю ніч проплакала в журбі.
Всі двері в минуле виявилися зачиненими. Відкритою виявилася лише одна – туди, де просто люблять. Безумовним коханням. Де не брешуть, не прикидаються. І віриш, що ти найцінніша, найкрасивіша, найулюбленіша на світі дитина. У мами з татом, у цього хлопця з гарною усмішкою, у цих смішних і зворушливих старих, які дарують один одному стільки кохання та радості, а надлишок кохання віддають таким же, як і я – спокус, що заплуталися в мережах.
Ці двері відчинені. Двері додому. Туди, де радість кохання, де хлопець із гарною та сонячною посмішкою стане чоловіком, де з'явиться на світ маленьке диво нашого кохання. Саме трепетне створення дуже схоже на діда та з посмішкою тата. І світ. Світ любові, спокою, радості з нескінченно улюбленою мамою, яка вимолила мене у Господа, щоб відчинилися ці двері.

Біблія:

Читати Біблію

Слухати Біблію

Дитяча Біблія

Біблійні мапи

Начищені черевики

Він ходив перед Господом майже сорок років.

За його чистоту та миролюбність, сусідки, ще по юності назвавши його Ігорьок, так і продовжували ласкаво до нього ставитися.

Він зберіг довгі роки і тихий голос, і доброту інтонацій.
Любив годинами перебувати у молитовному спілкуванні з Господом, навіть просто сидячи на лавці у дворі. За відстороненим, наповне...

Віра в Бога: відкриття духовної глибини

Віра в Бога є основою для багатьох людей і відіграє важливу роль у їхньому житті. Це глибоке і особисте переконання в існуванні Всевишнього, Верховної Сили або Вищого Буття, яке має контакт з людьми та впливає на їхні життя.

Віра в Бога виникає з потреби людини знайти сенс і мету свого існування. Це внутрішнє відчуття, що є щось більше за матеріальний світ, що існує вища реальність, я...

Молись і працюй

Рибалка перевозив на човні одну людину. Пасажир квапив рибалки:
- Швидше, запізнююсь на роботу!
І тут він побачив, що на одному веслі написано молись, а на іншому - працюй.
- Навіщо це? – спитав він.
– Для пам'яті – відповів рибалка. - Щоб не забути, що треба молитися та трудитися.
- Ну, трудитись, зрозуміло, всім треба, а молитися, - чо...

Вже заміж….

- Ну що, так і не знайшла нареченого? Мабуть, не там шукаєш? – так тільки можуть впевнені у собі подруги запитувати. Так безапеляційно.
Настя завжди бентежилася, більше посміхалася, трохи сумно і ... чомусь з жалем дивлячись на співрозмовницю.
Скільки разів уже обговорювали цю тему, але подруга шкільна так і не зрозуміла жодного разу пояснення Насті. Не розум...

Притча про порваний плащ

Якийсь солдат запитав одного разу одного зі старців, чи Бог дарує прощення грішникам. І старець відповів:

— Скажи мені, коханий, коли плащ твій порвався, ти його викидаєш?

Солдат відповів:

- Ні. Я його чиню і продовжую носити.

Старець уклав:

— Якщо ти піклуєшся так про свій плащ, невже Бог не буде милосердним до свого ...

МОВА, ЯКА РЯТУЄ АБО ГУБИТЬ

«Не обманюйтесь: погані спільноти розбещують добрі звичаї»
(1 Кор. 15:33).
Нещодавно мій друг надіслав мені електронною поштою історію, дещо смішну, але змушує задуматися.
Один чоловік приїхав із засніженого Чикаго на курорт сонячної Флориди. Його дружина мала прибути наступного дня. Перебуваючи в готелі, він вирішив надіслати їй електронного листа, але, наб...

БАЧИТИ КРАЩЕ

«Потім Варнава пішов у Тарс шукати Савла і, знайшовши його,
привів до Антіохії» (Дії 11:25).
Дослідження, проведене серед кількох сотень мільйонерів, показало, що всі вони мали щось спільне. Всі ці успішні чоловіки та жінки навчилися бачити в інших лише хороше та позитивне.
Прочитавши цю інформацію, я вважав її перебільшенням. Проте, читаючи інші книги з упр...

Христос Воскрес!

Я зустрів його випадково, на рибалці. У мене клювання не було, але за кущами тільки й миготіло саморобне вудлище. Стало цікаво, підійшов, присів:

- Здорово, дідусю. Як у тебе якийсь улов!

Він повернувся до мене, зарослий, брудний, обірваний. Але очі блищали добротою і радістю.

- Здоровенькі. Я тебе знаю.

- Звідки, дідусю?

Скільки Бог дасть

- Селянкін!!!! . рознеслося гучним зв'язком по автомайстерні, - у тебе дочка народилася! Вітаємо! . на два голоси весело повідомили Олена та Зіночка.
- О, проставляйся! Ніжки обмиватимемо! . витираючи руки ганчір'ям, весело сказав Мишко. автомеханік, який місяць всього працює в автоколоні.
– Куди тобі! Ніс не доріс і ...

Зупинися, подивися, послухай!

«І я не слухав голосу вчителів моїх, не прихиляв вуха мого
до наставників моїх: мало не впав я на всяке зло серед
зборів та громади!» (Прип. 5:13, 14).
Настав останній день літа. Два місяці я працював, щоб оплатити своє навчання, і тішився змоги повернутися до занять. Літня робота була нудною та важкою — збирання фруктів.
Я заліз на яблуню, а...