Благодать та справи

Апостол Павло в цьому вірші має на увазі, що благодать і діла діаметрально протилежні одна одній. Вони можуть взаємодіяти друг з одним.

Інакше кажучи, благодать і відносини - взаємовиключні поняття. Якщо проявляється одне, інше проявитися неспроможна.

Керуючись справами, ми опиняємось поза сферою благодаті. А приймаючи благодать, ми вже не потребуємо підкріплення справами. І щоразу, коли ми ставимо на перше місце наші справи, Божа благодать перестає діяти нам на користь. Бог не має вибору, Йому доводиться відступити і чекати, поки ми не припинимо всі спроби діяти самостійно.

Продовжуючи спроби самостійно вирішувати свої проблеми, ми відчуватимемо все більше і більше розчарування та сум'яття, бо без Божої благодаті жодна справа не буде успішною.

У моєму служінні мене найчастіше просять помолитися за керівництво. Більшість людей не знає, що робити. Ситуації, з якими вони зустрічаються у своєму житті, приносять їм лише розчарування та сум'яття. Їм потрібна допомога, але вони не знають, де її шукати. Їм потрібні відповіді на запитання, але вони не знають, де їх знайти.

Мені ніколи не забути того моменту, коли Бог вперше торкнувся цієї теми. Я молилася і просила Бога про проникливість. Ви вже повинні розуміти, що проникливість народжується не в розумі, а в серці, у нашій "внутрішній людині" (Ефесян 3:16). Проникливість – це Божа мудрість для будь-якої життєвої ситуації. Це "духовне знання" того, як вирішити будь-яку проблему.

Коли у мене виникає проблема, мені не слід намагатися впоратися з нею шляхом міркувань – мені потрібна проникливість. Мені потрібно знати, що Господь говорить про мою ситуацію. Мені потрібно, щоб Він показав мені, як діяти.

Коли я молилася і просила Бога про проникливість, Він сказав мені: "Джойс, у тебе ніколи не буде проникливості, доки ти не припиниш міркувати".

Подивіться, Бог не сказав: "...поки Я не звільню тебе від бажання міркувати", Він сказав: "...поки ти не припиниш міркувати".

Ви повинні зрозуміти, що всі ваші старання розрахувати будь-яку дрібницю у вашому житті є просто звичкою - поганою звичкою, якої слід позбутися. Можливо, ви робите так само, як робила я. У разі будь-якої проблеми я негайно починала шукати спосіб її вирішення. Якщо ви чините так само, то вам слід позбавитися стереотипу мислення.

Як я вже говорила, почуття розчарування та сум'яття є вірною ознакою того, що ви надмірно захоплені справами, що ви залежите від них, а не від благодаті.

Збентеження приходить звідки завгодно, тільки не від Бога. Біблія каже, що "Бог не є Богом безладу, а миру" (1 Коринтян 14:33). І як тільки ви починаєте відчувати розчарування та сум'яття, починаєте втрачати внутрішній спокій, вам необхідно сказати собі: "О! Я зайшов надто далеко". Вам слід зрозуміти, що ви вийшли зі сфери дії благодаті та керуєтеся справами. Припиніть діяти самостійно і повністю довіртеся Богові, залишивши вирішення проблеми Йому.

Відмовившись від міркувань і звернувшись до благодаті, ви відкриваєте канал віри, через який Господь показує, що вам потрібне для вирішення вашої проблеми. Увійдіть у спокій Божий і ви почуєте, як Він відповідає вам.

Запам'ятайте: занепокоєння та міркування не приносять нічого, крім розчарування та сум'яття. Ви повинні бути спокійними та слухати, а не міркувати та турбуватися. Ви не зможете навчитися слухати Господа, поки не перестанете надто багато міркувати.

Про що говорить апостол Павло у Посланні римлянам (11:6)? Він каже, що, покладаючись на справи, ми не отримуємо благодаті, оскільки справи та благодать не мають нічого спільного. У 4-му розділі Книги пророка Захарії ми читали про ізраїльтян, які намагалися закінчити будівництво храму для Господа. Самаритяни попросили дозволу приєднатися до будівництва храму Єгові, але ізраїльтяни відповіли: "Ви не можете брати участь у цій справі разом із нами". Таке саме ставлення має бути у вас стосовно справ: благодать не має нічого спільного зі справами. Ви маєте говорити? "Справи, ви не граєте жодної ролі в моєму житті, я живу з благодаті".

Ізраїльтяни були стурбовані і засмучені горою людських обставин. Але Господь показав їм, як прибрати цю гору з їхнього шляху: "Не воїнством і не силою, а Духом Моїм" (Захарія 4:6). І пізніше Він додав: "Благодать, благодать горе!"

Ми з вами не повинні намагатися зруйнувати цю гору самотужки. Нам треба звернутися до неї і вигукнути: "Благодать, благодать!"

За справами, які зазнають поразки, завжди слід благодать.