Бджола і муха

На лузі росла безліч квітів. Тут були і білі пахучі лілії, і гіацинти, і сині високі іриси. І маленьким квіточкам теж знайшлося місце у траві. Вітер нахиляв їх, весело колихав траву та листя, і аромат розносився далеко-далеко!
Над галявою, над квітами працювали бджілки. Вони збирали солодкий нектар, щоб підгодувати молодняк у вулику та запастися їжею на довгу холодну зиму.
Сюди й прилетіла муха. Вона невдоволено дзижчала і оглядалася.
Одна маленька бджілка, що опинилася тут уперше, ввічливо запитала муху:
— Чи не знаєте Ви, де тут білі лілії?
Муха насупилася:
— Не бачила я тут жодних лілій!
- Як? — вигукнула бджілка.— Але мені казали, що на цьому лузі повинні бути лілії!
— Квітів я тут не бачила,— пробурчала муха.— А ось недалеко, за лугом, є одна канава. Вода там чудово брудна, а поряд стільки порожніх консервних банок!
Тут до них підлетіла старша бджілка, що тримала в лапках зібраний нектар. Дізнавшись, у чому справа, вона сказала:
— Правда, я ніколи не помічала, що за лукою є канава, але я стільки можу розповісти про тутешні квіти!
— Ось бачиш,— сказав отець Паїсій.— Бідолашна муха тільки й думає про брудні канави, а бджілка знає, де росте лілія, де — ірис, а де — гіацинт.
І люди так само. Одні схожі на бджілку і в усьому люблять знаходити щось хороше, інші – на муху, і у всьому прагнуть побачити лише погане.
А ти на кого хочеш бути схожим?