Заповіт батька

В однієї віруючої людини був невіруючий син. Батько переживав сильно, але не міг прищепити юнакові релігійність. Відчувши наближення смерті, він покликав сина:
— Виконай одне моє прохання.
- Яку, тату?
— Коли я помру, ти сорок днів приходь у цю кімнату хвилин на п'ятнадцять.
— А що мені робити?
— Нічого не треба робити. Просто сиди. Але щодня щонайменше п'ятнадцяти хвилин.
Син поховав батька і точно виконав прохання: з'являвся щодня в кімнату і просто сидів. Так минуло сорок днів, після яких юнак сам прийшов до церкви і став глибоко віруючим.
Лише через багато років він усвідомив, наскільки мудрим був батьковий заповіт. Батько зрозумів, що у молодих надто швидкий ритм життя, суцільна суєта і ніколи над вічним подумати: про сенс життя, про свою душу, про безсмертя, про Бога. Але варто лише зупинитися, побути в тиші — і Господь постукає у серці.